У Х В А Л А
Іменем України
10.06.2011 м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючого - судді Джуга С.Д.
суддів - Кеміня М.П., Панька В.Ф.
при секретарі - Плавайко Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 24 лютого 2011 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Тячівського районного суду від 24 лютого 2011 року задоволено позов Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (надалі – Банк) до ОСОБА_1 - стягнуто із відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №20 від 22 лютого 2008 року в розмірі 21068,54 грн. та судові витрати по справі. По справі постановлено окрему ухвалу, яку направлено прокурору Тячівського району.
На рішення суду відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених до нього позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Зокрема, вказує на те, що у лютому 2008 року він дійсно підписав вказаний вище кредитний договір з позивачем Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», однак договір він укладав на пропозицію приватного підприємця ОСОБА_3 для купівлі меблів. В подальшому ОСОБА_3 забрала в нього оригінали договорів та повідомила, що банк відмовив йому у видачі кредиту. У березні 2010 року він отримав претензію з банку про необхідність повернути кредит та сплатити відсотки і дізнався, що кредитні кошти були перераховані ОСОБА_3, яка разом з банком ввела його в оману, а тому укладений кредитний договір та договір купівлі – продажу меблів є фактично недійсними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов»язані з його недійсністю.
Апелянт, в судове засідання не з’явився про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Судова колегія, відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглянула справу за його відсутності.
Банк в запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1, надісланих на адресу апеляційного суду, та представник Банку в судовому засіданні в апеляційній інстанції просять скаргу відхилити та залишити рішення місцевого суду без змін. Крім того, представник Банку пояснив, що відповідач особисто, власноручно, підписав кредитний договір, був ознайомлений з його змістом та умовами, отримав другий примірник оригіналу кредитного договору, що засвідчується його підписом.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Банку, дослідивши матеріали справи, колегія перевірила законність та обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та прийшла до висновку, що скарга є необгрунтованою та до задоволення не підлягає виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 10, 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Не підлягають доказування обставини, визнані сторонами. Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ст. 303 ЦПК України).
Суд, розглядаючи цивільну справу у порядку позовного провадження, повинен повно і всебічно з’ясувати фактичні обставини справи, однак не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог та тієї доказової бази, яка сформована за рахунок доказів, поданих суду самими учасниками процесу.
Як встановлено судом та вбачається з матерілаів справи, 22 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та Банком в особі Тячівського відділення №7298 було укладено кредитний договір № 20, відповідно до умов якого відповідач мав одержати кредит в сумі 9000,0 грн. для придбання меблів через торговельну мережу (а.с.8-10). Відповідно до умов договору кошти мали бути надані шляхом їх перерахування на поточний рахунок продавця ПП ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 22 лютого 2008 року. Такий договір купівлі-продажу та рахунок містяться в матеріалах справи (а.с.14-15). Відповідно до платіжного доручення від 22 лютого 2008 року Банком кошти були перераховані на рахунок ПП ОСОБА_3 (а.с. 21). Банком кошти було надано на 24 місяці з терміном остаточного погашення не пізніше 21 лютого 2010 року. Позичальник взяв на себе зобов’язання погашати кредит шляхом здійснення щомісячних платежів в сумі 375,00 грн., однак цього зобов’язання не виконував. Банком, починаючи з травня 2009 року по серпень 2010 року, на адресу відповідача направлялись листи-претензії про необхідність погашення кредиту.
До суду позивач звернувся в січні 2011 року. Заборгованість відповідача склала 21 068,54 грн., що включає: основну заборгованість за кредитом – 9000 грн., відсотки за користуванням кредитом – 6 615,27 грн., пеню за несвоєчасне погашення кредиту – 5 453,27 грн.
Ці обставини доводами апеляційної скарги не спростовані, тому колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги та стягнув із відповідача на користь позивача вказану суму заборгованості та судові витрати.
Посилання апелянта , що підприємець ОСОБА_3 ніяких меблів йому не поставляла, стосуються відносин між ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_3, та на відносини між відповідачем ОСОБА_1 та Банком з приводу виконання укладеного ними кредитного договіру - не впливають, а тому не можутьбути взяті до уваги.
Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції обставини справи встановлені повно й правильно, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для скасування рішення - немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ст. 314, 316 , 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
Рішення Тячівського районного суду від 24 лютого 2011 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді: