Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-5972/11 Головуючий у 1 й інстанції - Антнонюк О.А.
Доповідач - Чубуков О.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
Головуючого судді: Чубукова О.П.
Суддів: Каратаєвої Л.О., Михайловської С.Ю.
при секретарі судового засідання: Куць О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРО»і житлово –експлуатаційної контори державного підприємства «Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Е.Осади»про зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2008 року ОСОБА_2 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом про зобов’язання ТОВ «ТЕРО»виконати Постанову КМУ від 21 липня 2005 року № 630 та укласти договір про надання послуг по опаленню на основі типового договору в редакції позивачки. В якості співвідповідача було залучено ЖЕК ДП «Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Е.Осади». Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2011 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі позивачка посилаючись на те , що суд першої інстанції неправильно встановив спірні правовідносини, просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду необхідно залишити без змін із наступних підстав.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у позові суд першої інстанції виходив з того, що позивачка ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1, який знаходиться на балансі і обслуговується ЖЕК ДП ««Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Е.Осади», а в частині опалення обслуговується з грудня 2006 року ТОВ «ТЕРО»та оскільки позовні вимоги позивачки не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи, позовні вимоги є необґрунтовані, зокрема посилаючись на статтю 203 Цивільного Кодексу України та з урахуванням того, що права позивачки не були порушені, то у зв’язку з цим у позові відмовив.
З таким висновками погоджується апеляційний суд оскільки вони ґрунтуються на дійсних і правильно встановлених обставинах справи , вимог закону.
Звертаючись до суду із позовом про зобов’язання виконати відповідну Постанову КМУ та укласти договір про надання послуг з теплопостачання,позивачка не зазначила, які саме її права та інтереси порушено у зв'язку з відмовою відповідача укласти договір в її редакції, та не виклала обставин, якими це підтверджено.
Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Відповідно до Закону України «Про житлово - комунальні послуги» виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від
цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
У відповідності зі ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати по затвердженим у встановленому порядку тарифами.
За змістом ст.32 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін, тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Згідно ст.ст.19,20 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», відносини в сфері житлово - комунальних послуг здійснюються виключно на договірних основах та споживач зобов’язаний укласти договір про надання житлово - комунальних послуг і сплачувати їх своєчасно. Статтями 20, 21 ЗУ «Про житлово - комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875 - ІУ, визначено обов'язки споживача та виконавця житлово - комунальних послуг.
Зокрема обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово - комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язки виконавця - надання житлово - комунальних послуг вчасно та відповідної якості, згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору на надання житлово - комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово - комунальних послуг передбачено законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторони. Як вбачається з матеріалів справи, даних про те, що ТОВ «ТЕРО»пропонувало позивачці укласти договір про надання житлово - комунальних послуг, який був підготовлений ним, як виконавцем послуг на основі типового договору, а вона від нього відмовлялась, в матеріалах справи не має, незважаючи на те, що згідно п.3 ч.2 ст.21 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» обов’язок підготувати та укласти із споживачем такий договір покладено саме на виконавця.
Крім того вимога щодо зобов’язання укласти договір є в даному випадку безпідставною оскільки при цьому не буде дотримано передбачених ст. 203 ЦК України загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: ч. 3 зазначеної статті, відповідно до якої волевиявлення учасника правочину повинне бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Крім цього позивач як на підставу своїх вимог посилалася на ту обставину, що її житлове приміщення відключене від центральної системи опалення та постачання гарячої води, проте доказів того, що відповідне відключення дійсно мало місце та було узгоджено з уповноваженими особами ні суду першої інстанції ні суду апеляційної інстанції не надано. Окрім цього Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 не передбачають можливості відключення окремої квартири в багатоквартирному будинку від системи централізованого опалення та гарячого водопостачання .
Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до тлумачення діючого законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Колегія суддів не встановила будь-яких порушень або неправильного застосування норм матеріального права та процесуального права, які б могли бути підставою для скасування законного рішення.
Таким чином суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального права, таке рішення є законним та справедливим, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2011 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя:
Судді: