ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2011 р.                                                            Справа № 5023/1422/11 (н.р. 37/317-09)

вх. №

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя   Мамалуй О.О. 

суддя                         Рильова В.В.

суддя                         Светлічний Ю.В.

при секретарі судового засідання Стоянов А.С.

за участю представників сторін:

 позивача - ОСОБА_1

 відповідача - Панков О.В.

розглянувши справу за позовом ТОВ "Лосеве", м. Харків    

до  ФОП ОСОБА_3, м. Харків  

про стягнення коштів 98000,00 грн., та зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Лосеве", м. Харків

про стягнення 61591,35 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа № 5023/1422/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лосеве" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 суми в розмірі 98000,00 грн. за договором про надання послуг № 1 від 23.01.2008 року та зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лосеве" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лосеве" 61591,35 грн. за договором про надання послуг № 1 від 23.01.2008 року.

30.03.2011 року (до початку розгляду справи по суті) ТОВ «Лосеве»  доповнило свої позовні вимоги, додатково прохаючи суд  визнати недійсним «Акт приймання-сдачі виконаних робіт» від 25.03.2008р. та визнати цей доказ недопустимим, а також  покласти на відповідача відшкодування понесених позивачем судових витрат у судах першої, апеляційної та касаційної інстанції.

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом вказував про те, що договір про надання послуг № 1 від 23 січня 2008 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лосеве" (далі - замовник)  та  Фізичною   особою   -   підприємцем  ОСОБА_3 (далі - виконавець) не містить таких істотних умов, як предмет договору. Зокрема сторони не досягли згоди відносно виду торгового павільйону, не визначили тип споруди: капітальна чи тимчасова; не визначили розміру павільйону, матеріалів, з яких повинен бути виготовлений павільйон, не визначили технічні, якісні характеристики торгового павільйону. Крім того, договір № 1 від 23 січня 2008 року не містить умов відносно складу та змісту проектно-кошторисної документації; умови про те, яка із сторін зобов'язана надати проектно-кошторисну документацію; не визначає строк передання проектно-кошторисної документації. За таких обставин договір № 1 від 23 січня 2008 року є, на думку позивача за первісним позовом неукладеним, а грошові кошти у розмірі 98000,00 грн., отримані  ФОП  ОСОБА_3 від ТОВ "Лосеве", є для ФОП  ОСОБА_3 безпідставно набутим майном та підлягають поверненню ТОВ "Лосеве".

Відповідач за первісним позовом у відзиві на первісну позовну заяву та представник відповідача в судовому засіданні вказував про те, що в задоволенні первісного позову необхідно відмовити, оскільки позивачем за первісним позовом не надано доказів того, що під час дії договору, він заявляв претензії стосовно розміру споруди, матеріалів, з яких павільйон має бути виготовлений, а також стосовно його технічних та якісних характеристик.  

В обґрунтування зустрічного позову позивач за зустрічним позовом вказував про те, що замовник фактично прийняв від виконавця результат робіт. Грошові кошти перераховувалися замовником і ці обставини свідчать про фактичне прийняття замовником результатів робіт виконавця, у зв'язку з чим заборгованість замовника перед виконавцем за договором становить 55150,00 грн.

Відповідач за зустрічним позовом у відзиві на зустрічний позов та його представник в судовому засіданні  вказував про те, що  в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити, оскільки договір № 1 від 23 січня 2008 року є неукладеним, а грошові кошти у розмірі 98000,00 грн., отримані  ФОП  ОСОБА_3 від ТОВ "Лосеве", є для ФОП  ОСОБА_3 безпідставно набутим майном та підлягають поверненню ТОВ "Лосеве".

За клопотанням позивача за первісним позовом під час розгляду справи здійснювалася технічна фіксація судового процесу за допомогою аудіозаписувального пристрою.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у судовому засіданні підтримав позовні вимоги за первісним позовом у повному обсязі, проти задоволення позовних вимог за зустрічним позовом заперечував.

Представник позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) у судовому засіданні підтримав позовні вимоги за зустрічним позовом у повному обсязі, проти задоволення позовних вимог за первісним позовом заперечував.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) 30 березня 2011 року звернувся до суду з клопотанням, що полягає в наступному:

Позивач вважає, що має право не тільки подавати до матеріалів справи документи, але і відкликати їх за власним бажанням, у зв’язку з чим заявляє про «відкликання» з матеріалів  справи  низки наданих ним раніше документів, а саме додаток до пояснень позивача від 11.02.2010р.  -  копія плану земельної ділянки, пункт 2 «Пояснень» представника позивача від 19.10.2010р., додатки до пояснень -  копії наказу, план-схема відведення земельної ділянки, кошторис, акт приймання, акт списання, копії договору № 45 від 03.10.2007р., додатку до договору, технічного завдання, плану земельної ділянки до нього, видаткової накладної, акту виконаних робіт, наказу від 30.11.2010р., копії плану-схеми технічної документації із землеустрою від 10 червня, завірена печаткою ТОВ «Лосеве» -  як таких, що, на думку позивача «не відносяться до даної справи», у зв’язку з чим він прохає суд не враховувати ці докази та не використовувати їх у судовому розгляді.

Розглядаючи вказане клопотання суд констатує, що  доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.    Кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.      Господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи.

Господарським процесуальним кодексом України не передбачене право сторони за власним бажанням відзивати  документи, подані ними до матеріалів справи в якості доказів, які прийняті судом.  Суд констатує, що  документи, про які йдеться у клопотання позивача, мають значення для справи, містять в собі дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Отже, ці документи підлягають дослідженню та оцінці судом за його внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  всіх обставин справи в їх сукупності, на підставі чинного законодавства.

У зв’язку з викладеним клопотання задоволенню не підлягає.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши  наявні в  матеріалах справи документи на предмет їх юридичної  оцінки, дослідивши докази  у їх сукупності, суд встановив  наступне.

23 січня 2008 року сторонами було підписано договір про надання послуг № 1 (надалі - договір).

Згідно з вказаним договором виконавець (ФОП ОСОБА_3) прийняв на себе зобов'язання виготовити павільйон та виконати роботи по його установці, а замовник (ТОВ «Лосеве») - прийняти та оплатити роботи на умовах, зазначених в договорі.

Пунктом 2.1. договору було передбачено те, що виконавець зобов'язується  виготовити павільйон та зобов'язується  його встановити.

Пунктом 2.2.3. договору було передбачено, що по закінченню виконання робіт сторони укладають акт виконаних робіт. Підписання акту свідчить про виконання виконавцем у повному обсязі та в належній якості умов, передбачених у п.п.2.1. договору.

Пунктом 3.1. договору було передбачено, що у відповідності з договором виконавець надає рахунок на сплату в сумі 153150,00 грн., у тому числі ПДВ - 25525,00 грн.

Відповідно до п.3.2. договору замовник здійснює предоплату за договором в сумі 50 % на протязі 3-х банків днів з моменту підписання договору.

Пунктом 3.3. договору було передбачено, що сплата винагороди, передбаченої в п.3.1. договору, виконується у національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів  на р/р виконавця.

Згідно п. 4.1. договору строк виконання робіт складає 60 робочих днів з моменту отримання виконавцем попередньої оплати.

Судовою колегією встановлено, що на виконання договору ТОВ "Лосеве" було сплачено на користь ФОП ОСОБА_3 суму попередньої оплати у розмірі 98000,00 грн. Цей факт що підтверджується платіжними дорученнями:

-№ 34 від 23.01.2008 р. на суму 14300,00 грн.;

-№ 52 від 31.01.2008 р. на суму 3000,00 грн.;

-№ 54 від 01.02.2008 р. на суму 4000,00 грн.;

-№ 63 від 08.02.2008 р. на суму 10000,00 грн.;

-№ 77 від 11.02.2008 р. на суму 10000,00 грн.;

-№ 85 від 13.02.2008 р. на суму 5000,00 грн.;

-№ 87 від 14.02.2008 р. на суму 10000,00 грн.;

-№ б/н від 18.02.2008 р. на суму 14000,00 грн.;

-№ 125 від 06.03.2008 р. на суму 5000,00 грн.;

-№ 139 від 11.03.2008 р. на суму 10000,00 грн.;

-№ 140 від 13.03.2008 р. на суму 8900,00 грн.;

-№ 179 від 26.03.2008 р. на суму 1000,00 грн.;

-№ 181 від 27.03.2008 р. на суму 2800,00 грн.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що ТОВ "Лосеве" було фактично визнано договір про надання послуг  № 1 від 23.01.2008 року.

Проаналізувавши текст договору, господарський суд приходить до висновку, що даний договір за своїм змістом не є договором будівельного підряду,  а сторони при його укладені дійшли згоди щодо істотних умови договору як предмет договору та ціна договору.

Судова колегія вважає необхідним відзначити, що відповідно до ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи вищевикладене та те, що між сторонами було досягнуто згоди щодо таких істотних умов договору як предмет договору та ціна договору, господарський суд приходить до висновку, що договір про надання послуг № 1 від 23.01.2008 року є укладеним.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

За таких обставин господарський суд вважає, що посилання позивача за первісним позовом на те, що договір про надання послуг № 1 від 23.01.2008 року є не укладеним, та те, що грошові кошти у розмірі 98000,00 грн., отримані  ФОП  ОСОБА_3 від ТОВ "Лосеве", є безпідставно набутим майном, не можуть бути прийняти судом до уваги, а позовні вимоги за первісним позовом є не обґрунтованими, у зв'язку з чим задоволенню вони не підлягають.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей  строк (термін).

Частина  1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст  договору  становлять  умови (пункти),  визначені на розсуд сторін і погоджені ними,  та  умови,  які  є  обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що умовами договору було передбачено, що по закінченню виконання робіт сторони укладають акт виконаних робіт підписання якого свідчить про виконання виконавцем у повному обсязі та в належній якості умов, передбачених у п.п.2.1. договору, та те, що в матеріалах справи відсутній такий акт виконаних робіт за договором, укладений між сторонами, який би свідчив про те, що позивачем за зустрічним позовом свої обов'язки за договором були виконані у повному обсязі, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом не підтверджуються матеріалами справи, є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що посилання позивача за зустрічним позовом на договір про надання послуг № 2 від 19.03.2008 року та акт № 2 приймання-передачі виконаних робіт від 25.06.2008 року не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки вони не стосуються предмету спору за зустрічним позовом у зв'язку з тим, що позовні вимоги за зустрічним позовом ґрунтуються на договорі про надання послуг № 1 від 23.01.2008 року. Акт№1 приймання-сдачі виконаних робіт від 25.03.2008 року (том 2 аркуш справи 10) не підписаний з боку ТОВ «Лосеве» і тому не може свідчити про прийняття позивачем виконаних  ФОП ОСОБА_3 робіт.

До матеріалів справи наданий  відповідачем за первісним позовом Акт (том 2 аркуш справи 11) складений  ФОП ОСОБА_3, його головним бухгалтером Прібильновою та громадянином ОСОБА_4 28 березня 2008 року. В цьому акті зазначено, що 28 березня директор ТОВ «Лосеве» без пояснення причин відмовився підписати  акт виконаних робіт по договору № 1 від 23.01.2008 року. Однак, сам акт, про якій йде мова у акті про відмову від підпису, до матеріалів справи не наданий. Це не може бути  Акт , що міститься у томі 2 аркуш справи 10, оскільки він датований 25 березня 2008 року, а не 28 березня, і має назву «Акт №1 приймання-сдачі виконаних робіт», а не «Акт виконаних робіт», як зазначено в акті відмови від підпису.

За таких підстав зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у разі відмови в позові підлягають покладенню на позивача.

Оскільки в задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено, господарський суд покладає витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за первісним позовом на позивача за первісним позовом, а витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за зустрічним позовом на позивача за зустрічним позовом.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 628, 629, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  судова колегія  -

ВИРІШИЛА:

В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Головуючий суддя                                                          Мамалуй О.О. 

суддя                                                                                  Рильова В.В.

суддя                                                                                  Светлічний Ю.В.

Рішення підписано 15.04.2011 р.