ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2011 р.                                                            Справа № 5023/1136/11

вх. № 1136/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В. 

при секретарі судового засідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача -  ОСОБА_1 ( ордер від 17.03.2011 р.);  відповідача - ОСОБА_2 (особисто);

розглянувши справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Донецьк  

до  Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків  

про стягнення 85843,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просить суд стягнути з відповідача, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, заборгованість у сумі 83384,00 грн., пеню у сумі 2066,25 грн. та 3% річних у сумі 393,57 грн., з покладенням судових витрат на відповідача.

21 лютого 2011 року ухвалою господарського суду Харківської області порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.03.2011 р. на 11:40 год.

21 березня 2011 року у судовому засіданні оголошено перерву у судовому засіданні до 11.04.11р. до 11:10 год.

11 квітня 2011 року у судовому засіданні сторони звернулись з клопотанням про продовження строку вирішення спору за межами, встановленими ч.1 ст.69 ГПК України.

Враховуючи те, що відповідно до ст.69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може подовжити строк розгляду спору, але не більш як на п*ятнадцять днів , суд вважає за необхідне задовольнити  клопотання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 квітня 2011 року продовжено строк вирішення спору та оголошено перерву у судовому засіданні до 27.04.11 р. до 09:15 год.

27 квітня 2011 року у судовому засіданні позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні надав заяву, в якій просить суд зменшити розмір пені на 50%, а також  просить суд зменшити суму основного боргу у зв"язку з частковою сплатою суми боргу за договором у розмірі 8000,00 грн.  

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви,  заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, повно та всебічно дослідивши  обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

15.10.10 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 15-1/10, відповідно до умов якого позивач зобов"язався поставити відповідачу товар: картоплю столову, а відповідач, в свою чергу, оплатити його вартість (далі - договір). Кількість, асортимент, ціна та строк поставки визначається специфікацією до договору.

У відповідності до специфікації №1 вартість товару складає 83384,00 грн. Також специфікацією визначено, що відповідач зобов"язується сплатити зазначену суму на протязі 4-х банківських днів з моменту прийому товару та підписання акта приймання-передачі товару.

Як вбачається з матеріалів справи позивач виконав свої зобов"язання в повному обсязі та поставив товар у відповідності до договору та специфікації № 1.

Проте, в супереч вимог договору та специфікації № 1, відповідач свої зобов"язання в повному обсязі не виконав, лише частково сплатив кошти за поставлений товар.

05.11.2010 р. позивачем було надіслано на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за поставлений товар, яка залишена без відповіді та виконання відповідачем.

У своїх позовних вимогах позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 83384,00 грн.

Проте, дану вимогу позивача суд задовольняє частково виходячи з наступного.

Відповідачем в якості доказу часткової оплати за договором у судовому засіданні було надано квитанцію № 8 від 01.11.2010 р., при дослідженні якої  встановлено, що в графі "призначення платежу" вона містить посилання на інший договір. Разом з тим, в квитанції  зазначено позивача - ОСОБА_3.

В судовому засіданні було з*ясовано, що інших договорів між сторонами не укладалося, що дає підстави суду вважати  підтвердженою суму оплати відповідачем боргу за договором у розмірі 8000,00 грн.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу вимог ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи, що згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач надав суду докази часткової оплати за договором, суд визнає вимогу позивача частково. Отже, сума у розмірі 75384,00 грн. є обгрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних у сумі 393,57 грн.

Але, дана вимога позивача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У зв"язку з тим, що відповідачем, до подання позову, було сплачено суму у розмірі 8000,00 грн. та враховуючи часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення суми основного боргу, вимога позивача щодо стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у сумі 365,56 грн.

Крім того, відповідачу нарахована пеня у відповідності до 4.1. договору,  яка складає 2066,25 грн.

Відповідач зазначив в судовому засіданні про те, що ним сплачується заборгованість, надав заяву про зменшення суми нарахованої позивачем пені, посилаючись на те, що даний випадок є винятковим, та зобов*язався негайно добровільно усунути порушення та його наслідки.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу пені), яка підлягає зі сторони, що порушила зобов’язання.

В пункті 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. №02-5/293 “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань” та пункті 3.9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення суми штрафних санкцій, враховуючи викладені відповідачем обставини, суд вважає можливим задовольнити заяву відповідача та у відповідності до п.3 ст.83 ГПК України та ст. 233 ГК України у винятковому випадку зменшити розмір пені та стягнути її у розмірі 1033,12 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката сумі 2500,00 грн. суд зазначає наступне.

До позову в підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката позивачем надані такі докази: копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 15.03.06 р. за № 2159 та довідка  від 22.12.10 р., підписана адвокатом ОСОБА_1 про те, що йому було сплачено позивачем 2 500 грн. за здійснення послуг по складанню позовної заяви про стягнення суми боргу з відповідача та подальше представництво  його інтересів в господарському суді Харківської області.

З матеріалів справи вбачається, що між  позивачем та адвокатом ОСОБА_1 договір про надання послуг адвоката не укладався.

Із наявних в матеріалах справи документів не вбачається  які саме  роботи були проведені адвокатом. Позивачем також не було надано переліку наданих послуг, обґрунтованого розрахунку вартості наданих послуг, акту приймання-передачі робіт (послуг) складеного між  ним та адвокатом, які дійсно свідчить про фактичне виконання робіт (послуг) адвокатом, не надані позивачем належні докази проведеної ним оплати адвокатських послуг, а саме фінансовий документ.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 2500,00 грн.  належним чином не обґрунтовані  та задоволенню не підлягають.  

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони.

 Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України,  витрати по сплаті державного мита у сумі 767,82 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 211,08 грн. покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статей 11,15, 16, 509, 525, 526, 530, 598, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, статей 20, 173, 174, 179, 193, 198, 233 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1, паспорт: серія МК № НОМЕР_3 виданий 12.04.1997 р. Фрунзенським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_2) заборгованість у сумі 75384,00 грн., 3% річних у сумі 365,56 грн., пеню у сумі 1033,12 грн., 767,82 грн. витрат по сплаті державного мита та 211,08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.  

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Суддя                                                                                 Смірнова О.В.

Повний текст рішення підписано 29 квітня 2011 року

/справа № 5023/1136/11/