Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-6080/11 Головуючий у 1 й інстанції - Спаї В.В.
Доповідач - Чубуков О.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
Головуючого судді: Чубукова О.П.
Суддів: Каратаєвої Л.О., Михайловської С.Ю.
при секретарі судового засідання: Куць О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду у м. Дніпропетровську від 09 лютого 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду у м. Дніпропетровську від 09 лютого 2011 року стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, солідарно, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»заборгованість за кредитним договором в розмірі 29688грн. 37 грн.
В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять скасувати зазначене рішення суду першої інстанції з тих підстав, що порука припинилась, так як кредитор не пред'явив позов до поручителів протягом одного року від дня укладення договору поруки, і ухвалити нове, яким Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «ПриватБанк»в задоволенні позову відмовити за невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до договору № 235702-CRED, укладеного 27.06.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4, останній отримав кредит у розмірі 30 000.00 грн. і взяв на себе зобов'язання використовувати його на споживчі цілі (п. 1.5 договору), сплачувати відсотки за користування кредитними коштами та здійснювати погашення кредиту та відсотків відповідно до графіку.
Укладаючи зазначений кредитний договір, сторони за ним погодили, що строк повного погашення кредиту 25.06.2010 р., та відповідно до п. 2.3.5 кредитного договору сторони за ним передбачали, що Банк має право стягнути кредит до настання строків, передбачених п. 1.4 договору, за умови настання передбачених п. 2.3.1 кредитного договору підстав, у тому числі і у випадку порушення позичальником зобов'язань.
Через невиконання з боку позичальника договірних зобов'язань у частині обов'язку здійснити погашення кредиту в порядку та строки, визначені Графіком погашення кредиту та відсотків, склалася заборгованість станом на 18.03.2010 року 29688,37 грн.
Виконання зобов'язання з боку позичальника було забезпечено порукою (поручителі - ОСОБА_2 /договір від 27.06.2008 р. №235702- CRED/1) та ОСОБА_3 /договір поруки №235702- CRED /2).
Оскарженим рішенням суду першої інстанції з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнуто солідарно з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк»29688, 37 грн. в рахунок погашення заборгованості останнього за кредитним договором.
Але з таким рішенням суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується частково з наступних підстав.
За правилами ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Стягуючи в солідарному порядку з відповідачів суму заборгованості суд першої інстанції помилково виходив з того, що оскільки поручителі взяли на себе зобов’язання перед банком, то у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем ОСОБА_4 боргових зобов’язань, вони разом з ним несуть солідарну відповідальність.
Правові відносини щодо порушення зобов’язання, забезпеченого порукою, регулюються статтею 554 Цивільного кодексу України.
Зі змісту цієї норми вбачається можливим встановлення поруки щодо виконання одного й того ж зобов’язання одночасно з боку декількох осіб. Однак така порука виникає на підставі її спільного надання, у формі укладення одного договору .Тільки в такому разі поручителі відповідають перед кредитором солідарно.
З матеріалів справи вбачається, що з поручителями укладені окремі договори поруки.
Укладення кількох договорів поруки на виконання того самого зобов’язання відповідає принципу свободи договору в цивільному праві, але в цьому випадку ч. 3 ст. 554 ЦК України застосована бути не може.
Поручителі не несуть у такому разі солідарної відповідальності, оскільки не можна сказати про їхню спільну поруку. За таких обставин кредитор має право пред’явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору, але поручитель, що виконав зобов’язання, не може висунути вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.
Аналогічна позиція міститься в судовому рішенні Верховного Суду України від 15 квітня 2009 року по справі за касаційною скаргою на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 30 вересня 2008 року .
Таким чином, оскільки відповідачі-поручителі не укладали з банком спільного договору поруки, вони не можуть нести солідарну відповідальність, тому рішення суду в частині солідарного стягнення з боржника та поручителів суми заборгованості за кредитним договором підлягає скасуванню на підставі п.4 ст. 309 ЦПК України з ухваленням в цій частині нового рішення про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_4 та ОСОБА_3.
Доводи апелянта зводяться до тлумачення законодавства яке регулює спірні правовідносини та незгоди з висновками суду щодо оцінки доказів і обставин по справі, проте відповідно до статті 212 ЦПК України , оцінка доказів по справі є виключним правом суду і тому підстав для ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Амур –Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2011 року в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути солідарно з ОСОБА_4 і ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк»заборгованість за кредитним договором від 27.06.2008 р. в розмірі 29688 (двадцять дев’ять тисяч шістсот вісімдесят вісім) гривень 37 (тридцять сім) копійок.
Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк»заборгованість за кредитним договором від 27.06.2008 р. в розмірі 29688 (двадцять дев’ять тисяч шістсот вісімдесят вісім) гривень 37 (тридцять сім) копійок.
Загальну суму основного боргу стягнення на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» за цим рішенням обмежити розміром 29688 (двадцять дев’ять тисяч шістсот вісімдесят вісім) гривень 37 (тридцять сім) копійок.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення чинне з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному прядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий суддя:
Судді колегії: