Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-5859/11 Головуючий у 1 й інстанції - Самоткан Н.Г.
Доповідач - Петренко І.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2011 року
Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді – Петренко І.О.
суддів – Котушенко С.П., Романюк М.М..
при секретарі – Солодової І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач звернувся до суду з позовною заявою та з урахування уточнених позовних вимог просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 11 954 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн., витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи в сумі 1200 грн., витрати пов’язані з викликом сторін на проведення експертизи в сумі 41,50 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що 01 жовтня 2009 року о 15-40 год. водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем ЗІЛ 431610 номерний знак НОМЕР_4 по вул. Харківська в м. Павлограді Дніпропетровської області, не впевнившись у безпеці руху, здійснив зіткнення з його автомобілем «Опель»державний номер НОМЕР_2. В наслідок ДТП його автомобілю було спричинено механічні ушкодження: розрив заднього лівого крила, деформація задньої лівої двері, заднього лівого сигналу. Згідно постанови суду Амур –Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська від 03 грудня 2009 року, водій ОСОБА_4 був визнаний винним у вказаній ДТП і був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КупАП у вигляді штрафу у дохід держави в сумі 425 грн. Автомобіль ЗІЛ зареєстрований на ім’я відповідача 07 листопада 2007 року.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2011 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволений частково. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди –11 954 грн., відшкодування моральної шкоди –5000 грн., судові витрати по справі –1361, 50 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Стягнено з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 37 грн., та витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду цивільної справи на користь бюджету м. Павлограда в сумі 83 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, посилаючись на те, що рішення суду незаконне та необґрунтоване.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної карги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити , а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення , яким суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства , вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів даної справи та матеріалів адміністративної справи № 3-5866\09 , витребуваної в Амур-Нижньодніпровському судіф м. Дніпропетровська та оглянутої в суді апеляційної інстанції , 1 жовтня 2009 року о 15 годині 40 хвилин , водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем ЗІЛ 431610 держномер НОМЕР_4 на вул.. Харківська в м. Павлограді , не впевнившись у безпеці руху , здійснив зіткнення з автомобілем „ Опель” держномер НОМЕР_2 під керуванням позивача.
Згідно постанови Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська від 3 грудня 2009 року водій ОСОБА_4 був визнаний винним у вказаній ДТП і був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.. 124 КупАП у вигляді штрафу у дохід держави в сумі 425 грн. ( ар. сп. 8).
Виходячи з вище наведеного , суд обґрунтовано і у відповідності до роз”яснень , що містяться в п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27 березня 1992 року з наступними змінами та доповненнями, при постановлені рішення посилався на положення ст.. 1187 ЦК України .
Сума стягнута на відшкодування матеріальної шкоди обґрунтована письмовими доказами , що знаходяться в матеріалах справи , а саме висновком судової авто-товарознавчої експертизи № 126 від 13 серпня 2010 року ( ар. сп. 22-34) , згідно до якої вартість відновлювального ремонту автомобілю „ Опель” держномер НОМЕР_2 склдає 11954 грн.
Вирішуючи питання про обґрунтованість стягнення з відповідача на відшкодування моральної шкоди 5000 грн., колегія суддів вважає , що ці суми були правильно стягнуті з урахуванням положеннь ст.. 23 ЦК України та п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року з наступними змінами та доповненнями.
Виходячи з вище наведеного , колегія суддів вважає , що суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі , надані сторонами докази , правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон , який їх регулює .Підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели , чи могли призвести до неправильного вирішення справи не встановлено , а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню , а рішення суду слід залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи , оскільки вони зводяться до не згоди з рішенням суду і посилання відповідача на них були вивчені в суді першої інстанції і отримали оцінку суду.
Так , зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача на те , що водій ОСОБА_4 , з вини якого було скоєна ДТП , в трудових відносинах з відповідачем не знаходиться і судом не було встановлено за яких обставин цей водій заволодів транспортним засобом , оскільки саме власник джерела підвищеної небезпеки забов”язаний у відповідності з положеннями ст..ст. 10,11,60 ЦПК України довести , що воно ( джерело підвищеної небезпеки ) вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб , а не з його ( власника джерела ) вини. З матеріалів же справи та адміністративного матеріалу вбачається , що ОСОБА_4 , знаходячись за кермом автомобіля , що належить ОСОБА_5 , при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в м. Павлограді пояснював , що являється водієм ПП „Литвиненко” і при ньому знаходився і технічний паспорт на цей автомобіль.
Керуючись ст..ст. 303,307,308,313,314,315,315,317,319 ЦПК України ,колегія суддів , -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –відхилити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2011 року –залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення , однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили .
Судді