Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-5219/11 Головуючий у 1 й інстанції - Мазниця А.А.
Доповідач - Болтунова Л.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Болтунової Л.М.
суддів - Козлова С.П., Прозорової М.Л.
при секретарі - Коляді О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Овочевий комбінат Станишівка" на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2010 року по справі за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус", Товариства з обмеженою відповідальністю "Овочевий комбінат Станишівка", ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми , -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2010 року позов ПАТ КБ «Приватбанк»задоволено частково. Стягнуто в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача 1000 грн. штрафних санкцій за кредитним договором від 12.08.2008 року, а також стягнуто солідарно з відповідача 1, 2, 4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»722 365,55 грн. штрафних санкцій. Вирішено питання про стягнення судових витрат.(а.с.252 )
Не погодившись з даним рішенням, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення суду є необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права, і його висновки не відповідають обставинам справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга, підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що 12 серпня 2008 року між Приватбанком в особі директора Житомирського філіалу Приватбанку та відповідачем 1 був укладений кредитний договір № VL890, за яким банк надав позичальнику відповідачу 1 кредит у розмірі 1 600 000 грн. під 23 % річних. Термін повернення кредиту 11 серпня 2009 року. У додаткові угоді № 1 від 10 серпня 2009 року до кредитного договору № VL890 зазначено строк повернення кредиту 10 серпня 2010 року.
З метою забезпечення позичальником відповідачем 1 своїх зобов’язань за кредитним договором банком з відповідачем 2 та відповідачем 4 були укладені договори поруки № VL890/MP та №VLV890/MP1 від 12 серпня 2008 року, а також додаткові угоди № 1 від 12.08.2008 року та 10 серпня 2009 року. (а.с.22,50-61)
12 січня 2009 року між ТОВ «"Українське фінансове агентство "Верус" та Приватбанком укладений договір поруки № 467 та додаток до нього, згідно якого розмір відповідальності даного поручителя перед кредитором визначено сумою в 1000 грн.(а.с.48-49)
Звертаючись до суду 24 лютого 2010 року з позовною заявою, позивач просив стягнути в солідарному порядку з ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус", ТОВ "Овочевий комбінат Станишівка", ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в сумі 1000 грн., а також солідарно з ТОВ "Овочевий комбінат Станишівка", ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - 2 581 856,66 грн. (а.с. 5)
Обґрунтовуючи свої вимоги ПАТ КБ «Приватбанк»посилався на те, що відповідач 1 порушує умови договору, зобов*язання за кредитним договором належним чином не виконує, в зв*язку з чим склалася заборгованість станом на 19 листопада 2009 року в розмірі 1 698 911,11 грн. Також, позивач зазначив, що відповідачем 1 жодного разу не було виконано п.2.2.7 та п.2.2.8 кредитного договору, за якими повинна надаватися не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом фінансова інформація ( баланс, звіти та ін.), а також кожного місяця до 15 числа відповідач 1 повинен інформувати банк про цільове використання кредиту. В зв*язку з чим позивач просив стягнути штрафи за невиконання п.5.2 кредитного договору в сумі 760 000 грн. та п.5.8 за формулою 1000 грн. + 5% від суми заборгованості, а саме –123 945,55 грн. (а.с.4)
Погашення заборгованості повинно здійснюватися відповідачем 1 відповідно до графіку, який є додатком до кредитного договору від 12 серпня 2008 року та додаткової угоди № 1 від 10 серпня 2009 року.(а.с.29)
Так, відповідач 1 повинен погашати кредит в строки: до 26 квітня 2010 року –200 000 грн.; до 25 травня 2010 року –200 000 грн.; до 25 червня 2010 року -1 000 000 грн.; до 11 серпня 2010 року 200 000 грн. на загальну суму 1 600 000 грн .(а.с.29)
Як вбачається з матеріалів справи та сторонами не заперечується, до звернення позивача до суду з позовом, а також при розгляді справи в суді першої інстанції, відповідачем 1 було здійснено повне погашення заборгованості за кредитним договором.
03 грудня 2010 року позивачем була подана уточнена позовна заява, в якій він просив стягнути заборгованість солідарно з ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус", ТОВ "Овочевий комбінат Станишівка", ОСОБА_2, ОСОБА_3 в розмірі 1000 грн., та солідарно з ТОВ "Овочевий комбінат Станишівка", ОСОБА_2, ОСОБА_3 – 723 364,55 грн., що є штрафною санкцією по заборгованості за кредитним договором ( а.с. 240)
В судовому засіданні апеляційної інстанції, 27 квітня 2011 року, представником позивача, було зазначено, що в претензіях на адресу відповідачів 1, 2, 4 від 25 січня 2010 року, та в первісній позовній заяві від 24.02.2010 року, помилково був здійснений розрахунок заборгованості за кредитним договором та штрафних санкцій, виходячи з суми 2 млн. грн., тоді як відповідач 1, згідно кредитного договору отримав кредит в сумі 1 600 000 грн., і заборгованість ними була вказана без урахування погашеної суми кредиту.
Також, помилковим є посилання позивача, як в первісній позовній заяві від 24.02.2010 року, в уточненні до неї від 03.12.2010 року так і наданих 22.04.2011 року додаткових пояснень, стосовно невиконання жодного разу відповідачем 1 пунктів 2.2.7 і 2.2.8 кредитного договору.
В своїх поясненнях, представник позивача зазначив, що ними частково були знайдені документи в Житомирській філії Приватбанку, які підтверджують надання інформації відповідачем 1 за п. п 2.2.7, 2.2.8 кредитного договору.
Між тим, яким періодом була датована і яка конкретно документація знайдена, апеляційному суду позивачем будь-яких доказів не надано.
Представник відповідача 1 заперечував, щодо невиконання зазначених пунктів договору, посилаючись на те, що в договорі, не передбачено, в якому вигляді повинна подаватися фінансова звітність, то ними вона направлялася в електронному вигляді, а також наданими, як докази, листами та описів вкладення до цінних листів про їх відправку позивачу. ( а.с. 285-296)
Розглядаючи спір по суті, колегія суддів вважає, що при ухваленні рішення про покладення на ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" та ТОВ "Овочевий комбінат Станишівка" солідарного обов`язку по сплаті штрафних санкцій за порушення умов п. 5.2, п.2.2.7, п.2.2.8 та п. 5.8 договору від 12 серпня 2008 року, судом допущено порушення норм процесуального закону.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.
Згідно із ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України зазначені положення закону не врахував, об*єднав в одне провадження вимоги юридичної особи –ПАТ КБ «Приватбанк» до юридичних осіб - ТОВ "Овочевий комбінат Станишівка" та ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус", які виникли з укладеного 12 серпня 2008 року кредитного договору та договору поруки від 12.01.2009 року і, які підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
За таких обставин, ухвалене у справі судове рішення в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "Овочевий комбінат Станишівка" та ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" про стягнення штрафних санкцій за кредитним договором підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 1 ст. 310 ЦПК України, із закриттям провадження у справі в цій частині на підставі п. 1 ст. 205 ЦПК України.
Ухвалюючи рішення щодо стягнення солідарно штрафних санкцій з поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»в розмірі 723 365,55 грн., суд першої інстанції правильно зазначив, що поручителі зобов`язується разом з позичальником нести солідарну відповідальність перед банком за неналежне виконання умов договору.
Між тим, як встановлено апеляційною інстанцією, інші висновки суду першої інстанції є такими, що не відповідають обставинам справи та вимогам закону, рішення суду в цій частині не можна вважати законним і обґрунтованим.
Відповідно до п.2.3.1 договорів поруки від 12 серпня 2008 року та 10 серпня 2009 року стосовно ОСОБА_3 і ОСОБА_2, у випадку невиконання боржником якого-небудь обов*язку, передбаченого п.1.1. цими договорами, кредитор зобов*язаний направити на адресу поручителів письмову вимогу із зазначенням невиконаних обов*язків. ( а.с.51)
03 листопада 2009 року позивач направив на адресу відповідачки ОСОБА_3 вимогу, в якій вимагав погасити заборгованість, що складається: з заборгованості за відсотками 62355,56 грн.; заборгованість по комісії -5530,87 грн.; пені - 772,62 грн., загальною сумою –68659,05 грн. ( а.с.63)
У подальшому, 25 січня 2010 року вимоги з помилковими розрахунками заборгованості як по кредитному договору, так і в частині штрафних санкцій за невиконання п.п.2.2.7, 2.2.8 (п.5.2 кредитного договору), як вже зазначалося вище, були направлені відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2(а.с.68,72)
Згідно п.5.2 кредитного договору при порушенні позичальником будь-якого із зобов*язань, передбачених п.п.2.2.7, 2.2.8, 2.2.11, 4.9,7.1 позичальник сплачує банку за кожен випадок штраф в розмірі 2 % від суми отриманого кредиту. ( а.с.27)
Зазначений пункт договору входить в супереч вимогам діючого законодавства, оскільки відповідно до ст. 549 ЦК України пеня і штраф як різновиди неустойки обчислюються у відсотках саме від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, можливість нарахування одного виду неустойки на інший виключається.
Колегія суддів вважає, що банком не було дотримано вимоги закону ( по п.5.2 договору), щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для відповідачів, а суд першої інстанції не звернув на це уваги.
Крім того, згідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
З матеріалів справи вбачається, що термін позовної давності по стягненню штрафу за п.5.2 кредитного договору розпочався з 05 вересня 2008 року, а тому колегія суддів вважає, що на момент пред*явлення вимоги відповідачу 2 і відповідачу 4 –25.01.2010 року та звернення з позовною заявою до суду –24.02.2010 року, передбачений законом річний строк позовної давності вже сплив.
Колегія суддів також не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнутого з відповідача 2 і відповідача 4 суми штрафу в розмірі 115 395,55 грн. за порушення п.5.8 кредитного договору.
Згідно пункту 5.8 кредитного договору від 12 серпня 2008 року, при порушенні позичальником строків платежів по жодному з грошових зобов*язань, передбачених даним договором більш ніж на 30 днів, що призвело до звернення банку в судові органи, позичальник сплачує банку штраф, за наступною формулою - 1000 грн. + 5% від суми позову. ( а.с.27)
А згідно до додаткової угоди № 1 від 10 серпня 2009 року позичальник сплачує штраф за формулою –1000 грн. + 5% від суми отриманого кредиту.(а.с.37)
Взагалі вказаний вид штрафу у двох документах банку суперечить один одному, не передбачений чинним законодавством, оскільки право на судовий захист є одним з конституційних прав.
Крім того, ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод забезпечує кожному право на розгляд судом його справи, яка стосується цивільних прав і обов*язків.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення штрафних санкцій і судових витрат стосовно ОСОБА_3 і ОСОБА_2 підлягає скасуванню на підставі п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк».
Керуючись ст. ст. 307, 309, 310 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Овочевий комбінат Станишівка" - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2010 року в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус", Товариства з обмеженою відповідальністю "Овочевий комбінат Станишівка" про стягнення штрафних санкцій за кредитним договором та судових витрат - скасувати, провадження у справі в цій частині закрити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2010 року
в частині стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно 723 365,55 грн. штрафних санкцій за кредитним договором від 12.08.2008 року № VL890, та судових витрат в сумі 1820 грн. - скасувати та в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" в цій частині відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.
Судді: