Справа № 2a-287 2009 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2009 року суддя Ленінського районного суду м. Луганська Бугера О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Ленінської районної ради м. Луганська про зобов’язання виконати перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку в розмірі 2570, 60 гривень за період з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року, 3-я особа ГУ ДКУ в Луганській області, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду 30.12.2008 року із зазначеним позовом.
В обґрунтування позову зазначила, що вона є матір’ю малолітньої дитини ОСОБА_3 та з липня 2007 року їй ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення нарахована та виплачується допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, вона є застрахованою особою. Але вважала, що зазначена допомога їй сплачувалась не в повному обсязі. Відповідач при нарахуванні та виплаті допомоги посилається на Закон України «Про державний бюджет на 2007 рік», але положення зазначеного закону в частині визначення розміру допомоги були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року. Також посилалась на те, що розмір допомоги їй як застрахованій особі повинен розраховуватись із суми прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, з 01.04.2007 року цей розмір був визначений - 561 гривня, з 01.10.2007 року - 568 гривень, А також так само за 2008 рік, відповідач неправомірно проводив нарахування їй сум допомоги виходячи із розміру встановлено Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», посилалась на рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № Юрп/2008 рік, що визнало неконституційним положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» саме щодо звуження обсягу права на соціальний захист. Тому просила зобов’язати відповідача провести перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, стягнути з відповідача суму заборгованості 8846, 82 гривні, зобов’язати в подальшому виплачувати допомоги у розмірі не нижче від прожиткового мінімуму встановленого законом.
В ході розгляду справи позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог. Позивач просила зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 2570, 60 гривень за період з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року, в іншій частині вимоги просила залишити без розгляду.
Сторонами у справі подані заяви про розгляду справи за їх відсутністю, ухвалою суду від 22.04.2009 року визначено проводити розгляд справи у письмовому провадженні.
Ухвалою від 22.04.2009 року частина позовних вимог позивача залишена без розгляду відповідно до поданою нею заяви.
У судове засідання представник відповідача не з’явився, до початку розгляду справи подав суду заперечення, в якій просив відмовити у задоволенні уточнених позовних вимог в повному обсязі та справу розглядати за його відсутності. В обгрунтування заперечень зазначили, що згідно із ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку у 2007 року здійснюється у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсоткам прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст. 56 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік", ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми" та п. 18 Порядку призначення та виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1751, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначена позивачу з 01.04.2007 року. 09.07.2007 року було винесено рішення Конституційного суду України, яким були визнані неконституційними положення абзацу третього частини другої статті 56 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік" щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Представник відповідача зазначав у запереченні на позов, що зазначеним рішенням Конституційного суду України признані неконституційними деякі статті Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік", що може бути підставою лише для внесення змін до вказаного Закону і не може бути підставою для визнання правомірності дій органів праці та соціального захисту населення, оскільки вони не є органами, які приймають законодавчі акти. Зміни до Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік" щодо скасування обмежень розміру державної допомоги внесені не були. Посилалась на відсутність фінансування рішень судів щодо перерахунку. З боку управління жодних порушень не було допущено. ОСОБА_2 правомірно, у межах бюджетних асигнувань, здійснює виплату всіх видів допомоги. А також просили застосувати до вимог позивачки строк позовної давності у зв’язку з тим, що нею пропущений встановлений КАС річний строк на звернення до суду із зазначеним позовом.
Представник 3-ї особи ГУ ДКУ у Луганській області у судове засідання не з’явився, до початку розгляду справи подав суду заяву, в якій просив відмовити у задоволенні уточнених позовних вимог в повному обсязі та справу розглядати за його відсутності. Також надав суду свої заперечення на позовну заяву, відповідно до яких визначив, що орган казначейства лише перераховують кошти і процедура перерахування бюджетних коштів це виключно банківська операція. Згідно із ч. 2 ст. 21 Бюджетного кодексу України кошти бюджету, які отримують фізичні особи надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів. Міністерство праці та соціальної політики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення, соціального обслуговування населення та згідно ст. 22 Бюджетного кодексу України - головним розпорядником бюджетних коштів. У межах встановлених бюджетних призначень головний розпорядник має можливість перерозподіляти свої видатки з метою забезпечення їх пріоритетності як на стадії формування проекту при підготовці бюджетного запиту, так і на стадії виконання бюджету при складанні бюджетного розпису та у процесі поточного виділення коштів. Стягнення заборгованості по виплаті грошової допомоги по догляду за дитиною до 3-х років здійснюється лише з рахунків ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Луганську ради, тому, що лише їм відкрити рахунки та виділяються кошти на ці виплати. Також просив застосувати строки позовної давності до вимог позивача.
Дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст. 8 ОСОБА_4 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_4 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_4 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_4 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_4 України гарантується.
У відповідності зі ст. 46 ОСОБА_4 України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» встановлено, громадяни України, в сім’ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти. мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України,
Статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 має дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за яким здійснює догляд, є застрахованою особою, і у відповідності до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» № 2240 від 18 січня 2001 року має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. З 01 квітня 2007 року допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується управліннями праці та соціального захисту населення за рахунок коштів відповідної субвенції Державного бюджету України.
При цьому розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивачці в 2007 році відповідачем встановлено у відповідності з розміром, зазначеним у Законі України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і у такому розмірі ця допомога їй сплачувалася.
Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-ХП передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» № 2811-XII від 21 листопада 1992 року є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов’язані з призначенням та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.
Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги на застрахованих чи не застрахованих осіб.
Статтею 1 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» встановлено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. При цьому, колегія суддів зазначає, що за вказаною статтею функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, Кабінету Міністрів України не делеговані.
Відповідач в обґрунтування заперечень посилається на виплату позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання призначання і виплати допомоги сім’ям з дітьми» від 11 січня 2007 року № 13. За пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання призначення і виплати допомоги сім’ям з дітьми" від 11 січня 2007 року № 13 (в редакції постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 900 "Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 p. N 1751 та від 11 січня 2007 p. N 13") затверджено Порядок призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 8 ОСОБА_4 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_4 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_4 України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 ОСОБА_4 України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
За частиною 2 статті 19 ОСОБА_4 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_4 та Законами України.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Відповідно до статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-V допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006, № 489-V було зупинено на 2007 рік дію статті 43 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1 -29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають ОСОБА_4 України (є неконституційними) статті 56, 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Отже, з 9 липня 2007 року була відновлена дія статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII, за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Таким чином, позивачка має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Тобто уточнені вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню саме з 09.07.2007 року.
Відповідно до п.3 Типового положення про управління праці та соціального захисту населення районної, районної в м.Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2007 року №790 призначення та виплата соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством є завданням управлінь праці та соціального захисту населення. Тобто, встановивши, що відповідачем порушені норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії незаконними, неправомірними та зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не стягувати конкретну суму, у зв’язку з тим, що таким чином суд буде виконувати обов’язки покладені безпосередньо на відповідача. У зв’язку з чим, вимоги позивача в частині стягнення конкретної суми не підлягають задоволенню. Суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача провести відповідний перерахунок та виплату сум недоплаченої допомоги.
Статтею 4 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми» передбачено, що покриття витрат на виплату державної допомоги сім’ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.
Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, не приймається до уваги, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 ОСОБА_4 України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
Що стосується строку позовної давності. Відповідно до пункту 57 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року N 1751, у разі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку розмір допомоги по вагітності і пологах, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням та допомоги на дітей одиноким матерям перераховуються без звернення осіб, яким вони призначені, з місяця набрання чинності актом законодавства, що встановлює новий прожитковий мінімум. За пунктом 55 вказаного Порядку призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім’ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу, виплачуються протягом будь-якого часу без обмежень. При цьому виплата здійснюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого на день її призначення.
Вказаним Порядком затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року N 1751 не встановлений кінцевий термін звернення за виплатою допомоги особою, яка має право на отримання її у зв’язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Жодним з перелічених нормативних актів не встановлені обмеження щодо звернення за виплатою передбаченого відповідним законодавством розміру допомоги та оскарження дій суб’єкта владних повноважень щодо відмови в виплаті допомоги в належному розмірі.
Виходячи з наведених норм законодавства, суд вважає, що приписи частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обмеження річним строком звернення до суду, до правовідносин пов’язаних з забезпеченням державою надання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не застосовуються.
Відповідно до вимог ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Позивачем вимог щодо визнання дій відповідача неправомірними не заявлялось, з матіреіалів справи вбачається, що відповідач діяв неправомірно в період нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період 09.07.2007 року по 31.12.2007 року. Тому суд вважає за необхідне визнати неправомірними дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Ленінської районної в ОСОБА_5 ради щодо нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивачу за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року в неналежному розмірі.
Згідно частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Судовий збір відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінет’ Міністрів України „Про державне мито" та підпункту 2 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства складає 0, 2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 3 грн. 40 коп.
Тобто з урахуванням часткового задоволення позовних вимог суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з місцевого бюджету- 1 гривню 70 копійок.
Керуючись ОСОБА_4 України, ст.ст. 2, 3, 94, 158-163, 186, 254 КАС України, Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року № 107, Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Ленінської районної в ОСОБА_5 ради щодо нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_6 за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року в неналежному розмірі.
Зобов’язати відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м.Луганську ради провести перерахунок та виплату ОСОБА_6 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з урахуванням виплачених сум, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з розрахунку прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з 01.04.2007 року - 01.10.2007 року - 463 гривні, з 01.10.2007 року - 31.12.2007 року - 470 гривень за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевого бюджету Ленінського району м.Луганська.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з місцевого бюджету Ленінської районної в м.Луганську ради на користь ОСОБА_6 понесені судові витрати в розмірі 1 гривня 70 копійок.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.