Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-7688/11 Головуючий у 1 й інстанції -
Доповідач - Перцова В.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 червня 2011 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі :
Головуючого судді : Перцової В.А.
Суддів: Калиновського А.Б., Лисичної Н.М.
При секретарі: Керімовій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпродзержинського медичного училища про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулась до апеляційного суду із апеляційною скаргою і просить скасувати рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 5 квітня 2011 року, яким відмовлено в задоволенні її позову до Дніпродзержинського медичного училища про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування апеляційної скарги позивачка посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, суд не врахував вимоги норм матеріального права, не дав належної оцінки доказам по справі.
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 працювала у Дніпродзержинському медичному училищі на посаді головного бухгалтера. Наказом від 10 травня 2006 року № 69-к її було звільнено з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 15 квітня 2009 року вона була поновлена на роботі і в цей же день відповідачем було видано відповідний наказ про поновлення позивачки на роботі на посаді головного бухгалтера.
З 17 квітня по 19 травня 2009 року позивачка хворіла і знаходилась на лікарняному. Після виходу її на роботу 1 червня 2009 року вона була попереджена адміністрацією училища про те, що наказом № 71-о від 8 липня 2008 року (а. с. 37) в училищі на базі існуючої бухгалтерсько-економічної служби було створено відділ планування, бухгалтерського обліку та внутрішнього фінансового контролю, у зв'язку із чим посаду головного бухгалтера було виключено із штатного розпису; відсутня ця посада і в штатному розписі на 2009 рік, введеному в дію наказом № 42-о від 1 квітня 2009 року (а. с. 47).
Одночасно, позивачці було запропоновано перейти на роботу прибиральником службових приміщень на 0,25 ставки і зазначено, що в разі її відмови перейти на запропоновано роботу, вона буде звільнена на підстав п. 1 ст. 40 КЗпП України (а. с. 7).
8 липня 2009 року позивачка було повторно попереджена відповідачем про вивільнення і необхідність повідомити адміністрацію про прийняте рішення щодо працевлаштування (а. с. 8).
30 липня 2009 року вона у письмовій формі відмовилась від переходу на запропоновану їй вакантну посаду (а. с. 9) і наказом від 3 серпня 2009 року № 74-к була звільнена з посади головного бухгалтера на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а. с. 10).
Викладені обставини і факти сторони не заперечували.
Апеляційний суд вважає, що враховуючи, що при звільненні позивачки за вказаною підставою порушень трудового законодавства допущено не було, районний суд обґрунтовано, керуючись ст. ст. 41, 49-2 КЗпП України, відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Доводи в апеляційній скарзі позивачки про те, що вилучення відповідачем посади головного бухгалтера проведено з порушенням чинного законодавства, не можуть бути прийняті до уваги і бути підставою для скасування рішення суду, оскільки, вирішення питання щодо доцільності і необхідності проведення відповідних змін відноситься до компетенції підприємства, установи чи організації, їх вищестоящих чи контролюючих органів; суд при розгляді трудового спору щодо звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України з'ясовує, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, та, чи було дотримано порядку вивільнення працівника (наявність переважного права на залишення на роботі, попередження про звільнення, можливість працевлаштування).
Посилання позивачки в апеляційній скарзі на допущені порушення при її поновленні на роботі також, не можуть бути прийняті до уваги, так як в установленому законом порядку позивачка наказ про її поновлення на роботі або дії адміністрації не оскаржила; з вирішенням цього питання відповідачем погодилась, за період після видання наказу про поновлення на роботі знаходилась на лікарняному, а у період з 2 червня 2009 року по 31 липня 2009 року їй надавались за її заявами відпустки.
Безпідставними є і доводи в апеляційній скарзі про відсутність у відповідача скорочення штату, так як це суперечить наданим доказам, зокрема, наказам про виключення посади головного бухгалтера та штатним розписам, у яких з липня 2008 року ця посада відсутня.
Необґрунтованими є і посилання позивачки на порушення порядку вивільнення, та її прав як особи предпенсійного віку, оскільки, у зв'язку із тим, що тільки позивачка займала посаду головного бухгалтера, підстав для застосування ст. 42 КЗпП України щодо права на переважне залишення на роботі, у відповідача не було, попереджена про наступне вивільнення позивачка була за два місяці і раніше звільнена не була, для працевлаштування їй була запропонована вакантна робота прибиральника службових приміщень, доказів наявності інших вакантних посад надано не було; будь-яких вікових обмежень при звільненні за п. 1 ст. 40 КЗпП України не встановлено.
На підставі наведеного апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу позивачки відхилити, а рішення районного суду –залишити без змін.
Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 5 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.
Судді: