Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22ц-7789/11                                                                         Головуючий у 1 й інстанції - Чередниченко В.Є.

                                                              Доповідач  -  Перцова В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

9 червня 2011 року                 Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі :

                        Головуючого  судді :  Перцової В.А.

                        Суддів:                         Калиновського А.Б., Лисичної Н.М.     

                        При секретарі:             Керімовій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

    ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулось до апеляційного суду із апеляційною скаргою і просить скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 5 травня 2011 року, яким стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 3 000 грн. та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

    В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення суду не відповідає вимогам норм матеріального права, є необґрунтованим.

   При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 тривалий час працював у тяжких та шкідливих умовах праці на шахтах  ВАТ "Павлоградвугілля" (нині –ПАТ "ДТЕК "Павлоградвугілля). Внаслідок роботи в шкідливих умовах на виробництві він отримав професійні захворювання, а саме: хронічне обструктивне захворювання легень 1-2 ст. (пиловий броніт 1-2 ст., емфізема легень 1-2 ст.), що підтверджується актом розслідування професійного захворювання від 19 вересня 2008 року.

       Відповідно до висновку МСЕК від 26 січня 2009 року позивачу було встановлено у зв'язку із професійним захворюванням первинно 30% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності. Крім того, йому було встановлено повторно 5% втрати працездатності у зв'язку із отриманим у 1995 році трудовим каліцтвом.

   Таким чином, в результаті отриманого професійного захворювання позивач частково втратив професійну працездатність, змінився звичний уклад його життя, для організації якого він повинен застосовувати додаткові зусилля, позивач вимушений постійно лікуватись, відчуває фізичний біль і душевні страждання, тобто, йому спричинено і моральну шкоду.

    Апеляційний суд вважає, що враховуючи наведене, те, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" від 23 лютого 2007 року № 717, який набрав чинності 20 березня 2007 року, були виключені із вказаного Закону норми стосовно обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійного захворювання України відшкодовувати моральну шкоду,  Рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 8 жовтня 2008 року відносно конституційності вищевказаного Закону та, керуючись ст. 237-1 КЗпП України, міськрайонний суд обґрунтовано стягнув з відповідача, з яким ОСОБА_2 перебував у трудових правовідносинах, на його користь відшкодування моральної шкоди.  

  Доводи в апеляційній скарзі відповідача про відсутність законодавства, яке б зобов'язувало роботодавця сплачувати застрахованому робітнику відшкодування моральної шкоди, є безпідставними, оскільки,  таке відшкодування, передбачено ст. 237-1 КЗпП України, про що зазначено і у вищевказаному Рішенні Конституційного Суду України.

    Також, необґрунтованими є доводи в скарзі відповідача про недоведеність спричинення позивачу моральної шкоди і необхідність з цього питання висновку МСЕК, так як в матеріалах справи знаходяться відповідні документи щодо отримання позивачем професійного захворювання внаслідок умов праці, в яких він працював, медичні документи щодо стану його здоров'я; наявність обов'язкового висновку МСЕК про спричинення потерпілому моральної шкоди законом не передбачено.

     Розмір відшкодування моральної шкоди було визначено судом із врахуванням наслідків професійного захворювання, ступеню втрати позивачем працездатності, встановленої йому групи інвалідності, характеру спричинених йому моральних страждань.  

    Не може бути прийнято до уваги і посилання відповідача на порушення позивачем строку на звернення до суду, так як на дані правовідносини строк позовної давності, згідно із п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України, не поширюється.

    Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача відхилити, а рішення суду залишити без змін.

    Керуючись ст.ст.307, 308  ЦПК України, апеляційний суд, -

У  Х  В  А  Л  И  В  :

   Апеляційну скаргу  Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"                         відхилити.

   Рішення   Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 5 травня 2011 року  залишити без змін.

   Ухвала апеляційного суду  набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

                         Судді: