Справа № 2-133/2007 рік

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

21 травня 2007року     Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючого судді      Савенка В.Г.

при секретарі                                              Сукач Л.І.

за участю адвокатів                                   ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в м. Золотоноша справу

за позовом ОСОБА_3 до Чапаєвської сільради про визнання

права власності на самочинне будівництво в порядку спадкування, -

Встановив :

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 - мати ОСОБА_3 та ОСОБА_5, що стверджується Свідоцтвом про смерть, виданого відділом РАЦС Золотоніської міськради від 05.07.2000р. Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, за заповітом, який укладений 03.07.2000р. та посвідчений заступником головного лікаря Золотоніської ЦРЛ на ім'я ОСОБА_3, який вступив в управління спадковим майном шляхом догляду за ним. На вказане будинковолодіння відсутня технічна документація, в результаті чого нотаріальна контора не взмозі видати документа на спадщину. Тому ОСОБА_3 звернувся з відповідним позовом до суду.

Під час перебування справи в провадженні суду до суду також звернувся ОСОБА_5, який в своєму позові ставить питання про визнання заповіту частково недійсним на Ч частину будинку в порядку спадкування. В ході подальшого розгляду справи ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про зміну позовних вимог і вже просить визнати повністю заповіт на ім'я ОСОБА_3 недійсним. В свою чергу ОСОБА_3 також звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог і на додачу до заявленого позову просить суд також стягнути з ОСОБА_5кошти, витрачені ним на поховання матері.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 ствердив свої позовні вимоги і пояснив, що їхня з відповідачем мати проживала в старому будинку в АДРЕСА_1 Він ще за життя матері почав надавати їй допомогу по перебудуванню будинку. Він за власні кошти привіз всі будматеріали. ОСОБА_5 навіть не знав, де що береться і практично ніякої участі в будівництві не приймав. За весь час, що була жива мати, його брат - відповідач по справі, практично жодного разу не надавав їй допомоги. Під кінець життя мати тяжко хворіла і він забрав її жити до себе. Вони з відповідачем живуть в одному будинку, тільки мають різні половини, але за час, що мати була у нього вдома, відповідач жодного разу не навідав її. Він відвіз матір у Золотоніську ЦРЛ, щоб її там прооперували, але в операції відмовили, так як її стан був вже безнадійний і в приміщенні лікарні мати склала заповіт на його ім'я, який був посвідчений заст.. головного лікаря ОСОБА_6 Після смерті матері він відбув її поховання і лише на похорони прийшов ОСОБА_5, але потім відмовився пом'янути з ним та сусідами пам'ять матері. Все це дуже його обурило. Тому він просить суд визнати за ним право на 2/3 частини спадкового будинковолодіння в порядку спадкування, а за відповідачем право на 1/3 частину будинковолодіння. Також він просить поновити строк позовної давності та стягнути з відповідача на його користь витрати на поховання матері в розмірі 1320грн.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 позовні вимоги не визнав і пояснив, що він будував будинок матері власними силами і за власні кошти придбував будматеріали та інше. Крім того йому допомагали у будівництві його товариші, з якими він на той час працював у пожежній команді. Він погоджується, що мати останні роки хворіла і весь час до смерті проживала у брата - ОСОБА_3, але він не погоджується, що мати перед смертю лежала в лікарні. На його думку ОСОБА_3, працюючи

2

хірургом у ЦРЛ, спеціально підробив матеріали, щоб зареєструвати фальшивий заповіт на своє ім'я. Він вважає, що мати не мала права складати заповіт, оскільки будував будинок він і лише він має право на цей будинок. Що стосується коштів на поховання, то він не згоден з цим , оскільки він також відбував поминки, та на 9-й та 40-й дні, але не разом з позивачем. Тому нічого йому не винен.

Суд, заслухавши пояснення сторін та представлені ними докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_4 в період з жовтня 1997р. по день своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 - проживала в будинку свого сина - ОСОБА_3, позивача по справі. Це стверджується довідкою голови квартального АДРЕСА_2 і цього не заперечує сам відповідач ОСОБА_5 Довідка Чапаєвської сільради Золотоніського р-ну стверджує, що позивач ОСОБА_3 вступив в управління спадковим майном шляхом користування земельною ділянкою та доглядом за будинком. Таким чином ОСОБА_3 прийняв спадщину відповідно до заповіту його матері ОСОБА_4, складеного 03.07.2000р. і завіреному заступником головного лікаря Золотоніської ЦРЛ ОСОБА_6

Відповідач ОСОБА_5 поставив перед судом вимогу спочатку про визнання заповіту частково недійсним на М. частину будинку, а потім взагалі про визнання заповіту повністю недійсним. Суд вважає, що відсутні будь-які підстави для визнання цього заповіту недійсним. Як пояснили свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6., які працюють лікарями Золотоніської ЦРЛ, ОСОБА_4 дійсно, була доставлена до лікарні у липні 2000р., але стан її був такий, що операція вже не могла їй допомогти, а тому було зареєстровано її заповіт у відповідності до вимог закону. Про те, що ОСОБА_4 перебувала у вказаний період в Золотоніській ЦРЛ свідчить повідомлення із ЦРЛ за № 4 94 від 06.04.07р. Цей заповіт був зареєстрований у журналі реєстрацій заповітів Золотоніської ЦРЛ за №,№ 87,88, який був оглянутий судом в судовому засіданні, і був направлений до нотаріальної контори, про, про що є приєднане до матеріалів справи повідомлення райнотконтори за № 472 від 08.05.07р. За ст.. 1252 ЦК України заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, може бути посвідчений заступником головного лікаря з медичної частини цієї лікарні. Як встановлено достовірно в судовому засіданні, ОСОБА_6. на момент складання ОСОБА_4 заповіту був заступником головного лікаря з медичної частини, а отже, мав право посвідчувати такого заповіта. Таким чином суд приходить до висновку, що заповіт ОСОБА_4 від 03 липня 2000р. має законну силу і у суду немає підстав для визнання його недійсним, як цього вимагає ОСОБА_5 Що ж стосується заяви відповідача ОСОБА_5про те, що його померла мати не мала права складати заповіта, то на думку суду цю заяву необхідно сприймати критично, оскільки вона не відповідає елементарним вимогам закону.

За ст. . 1257 ЦК України заповіт може бути визнано недійсним лише при складанні його особою, що не мала на це права, та за наявності порушення вимог щодо його форми та посвідчення, а також якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Судом встановлено, що по жодній з цих ознак, передбачених законом, відповідачем ОСОБА_5 не надано достовірних та беззаперечних доказів, які б могли свідчити про недійсність складеного його матір'ю заповіту. Ні на одну з цих ознак, які передбачені законом і розширеному тлумаченню не підлягають, ОСОБА_5 не послався, як на обґрунтування своїх вимог. Заповіт складено по формі відповідно до вимог закону, він посвідчений уповноваженою на те особою і зареєстрований у нотаріальній конторі. Тому суд приходить до висновку, що заповіт, складений ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_3 03 липня 2000р. є чинним і відповідає вимогам закону.

Оскільки судом визнано законність заповіту, то виникає питання про те, що позивачу повинно належати 2/3 частини спадкового будинковолодіння, а відповідачу - 1/3 частина. Посилання відповідача ОСОБА_5на те, що саме він будував будинок для матері і надані при цьому свідчення свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9. суд сприймає критично. Позивач ОСОБА_3 сам ствердив, що відповідач ОСОБА_5 разово приймав участь у будівництві будинку матері. Тому суд сприймає ту частину показів, які вказують на те, що ці особи були на будівництві. Але те, що саме вони

3

побудували будинок, суд  сприймає ці твердження критично, оскільки вони самі плутаються в своїхз показах відносно дат та обсягу робіт.

Що стосується задоволення позовних вимог, заявлених ОСОБА_3 до ОСОБА_5про стягнення коштів, понесених витрат на поховання та поминальні обіди, то суд приходить до висновку, що ці позовні вимоги задоволенню не підлягають. При тому, що судом поновлено позивачу строк позовної давності, в ході розгляду справи по суті суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не знайшли свого ствердження.

Як пояснив відповідач ОСОБА_5, він сам був на похоронах матері, але на поминальному обіді не був, а поминав матір у колі своїх близьких та знайомих, а не разом з ОСОБА_3 Це ствердив частково і сам ОСОБА_3, коли заявив суду, що брат з похорон пішов до себе додому із своїми знайомими. Що стосується вартості витрат, понесених позивачем, то вони не знайшли свого підтвердження. Позивачем представлені списки витрат на продукти харчування та про їх вартість. Але ці витрати позивач нічим не ствердив, адже пройшло майже 7 років і ні він, ні свідки з його боку не змогли точно та правильно вказати на розмір та вартість понесених ОСОБА_3 витрат на поховання та поминальні обіди. Тому суд не може сприймати за основу позовних вимог нічим не підкріплені ствердження осіб.

Керуючись ст.., ст.10, 11, 60, 213, 214  ЦПК України,-

вирішив :

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 2/3 частини будинковолодіння, розташованого по АДРЕСА_1в порядку спадкування.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/3 частину будинковолодіння, розташованого по АДРЕСА_1в порядку спадкування.

ОСОБА_3 в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_5 витрат на поховання в сумі 1350грн.,- відмовити за відсутністю підстав.

ОСОБА_5 в задоволенні позовниз вимог до ОСОБА_3 про визнання заповіту, складеного ОСОБА_4 03 липня 2000року на ім'я ОСОБА_3 недійсним,- відмовити за .відсутністю підстав.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.