Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-3611/11 Головуючий у 1 й інстанції - Брага А.В.
Доповідач - Єлізаренко І.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2011 року м. Дніпропетровськ
Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Єлізаренко І.А.
суддів - Гайдук В.І., Петешенкової М.Ю.
при секретарі - Ляпченко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2010 року про відмову в забезпеченні позову по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
01.10.2010 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду із зазначеною позовною заявою та з заявою про забезпечення позову, в якій просили вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_5 майно –транспортний засіб «Сітроен С5» державний номер НОМЕР_1 та 1\2 частини квартири АДРЕСА_1.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2010 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ставлять питання про скасування ухвали суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Таке забезпечення допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду і ці обставини та докази їм повинні бути викладені в заяві про забезпечення позову.
Прийшовши до висновку про відмову заявникам у задоволенні заяви про забезпечення позову, суддя суду першої інстанції в ухвалі від 01 жовтня 2010 року зазначив, що заява подана без додержання вимог ст. 151 ЦПК України.
Так, відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову; забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивачів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Як вбачається з наданих матеріалів справи, заявники не додали до заяви про забезпечення позову жодних доказів які б підтверджували наявність у власності відповідача вказаного в даній заяві майна, а тому судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо неможливості вжиття такого заходу забезпечення позову та невідповідності зазначеної заяви вимогам норм процесуального права.
Вимоги щодо витребування доказів регулюються нормами статтями 131, 133-137 ЦПК України, згідно яких сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов’язаний витребувати такі докази.
Крім того, як вбачається з наданих матеріалів позивачі не зверталися до суду з клопотанням про витребування відомостей стосовно наявності у власності відповідача майна, на яке вони просили накласти арешт.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що ухвала судді про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про забезпечення позову постановлена з дотриманням процесуальних норм права, а доводи викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, а тому колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.304,307, п.1 ст.312, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - відхилити.
Ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2010 року про відмову у забезпеченні позову –залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Судді