Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22ц-3847/11                                                                         Головуючий у 1 й інстанції - Маймур Г.Я.

                                                              Доповідач  -  Єлізаренко І.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 лютого 2011 року                               колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого –Єлізаренко І.А.

суддів – Гайдук В.І., Петешенкової М.Ю.

при секретарі – Ляпченко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Самарського  районного суду м.Дніпропетровська від 20 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Дніпропетровської міської ради та Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Дніпропетровській області, треті особи Садівниче товариство «Колективний садівник», Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради та Головне архітектурно-планувальне управління Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на садовий будинок із господарськими спорудами, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2010 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до Дніпропетровської міської ради та Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Дніпропетровській області про визнання за ним права власності на садовий будинок із господарськими спорудами, розташований земельній ділянці №294 та знаходиться в садовому товаристві «Колективний садівник».

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що він як власник земельної ділянки має право на новостворене на ній майно на підставі ч.2 ст.331, ст. 392 ЦК України.

Під час судового розгляду справи позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги  в частині обґрунтування позову, зазначаючи  що він є власником садового будинку, оскільки у 1997 році між ним та ОСОБА_4 було вчинено правочин дарування садового будинку без нотаріального посвідчення та просив визнати за ним право власності з урахуванням даних обставин.

Відповідачі Дніпропетровська міська ради та Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Дніпропетровській області проти позову заперечували.

Треті особи садівниче товариство «Колективний садівник», Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради та Головне архітектурно-планувальне управління Дніпропетровської міської ради проти позову не заперечували.

Рішенням Самарського  районного суду м.Дніпропетровська  від 20 грудня 2010 року  відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до Дніпропетровської міської ради та Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Дніпропетровській області, треті особи Садівниче товариство «Колективний садівник», Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради та Головне архітектурно-планувальне управління Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на садовий будинок із господарськими спорудами.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення  та задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судом  норм матеріального та процесуального права та його необґрунтованість.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач стверджував, що він набув право власності на нерухомість із правочину, який було укладено між ним та ОСОБА_4 у 1997 році.

Перевіряючи дані доводи позивача суд встановив, що даний правочин (договір дарування) не було оформлено відповідно до чинного законодавства і питання визнання цього правочину ( договору дарування) дійсним ним також в установленому законом порядку не заявлялося.

Тому доводи апеляційної скарги про те, що суд не взяв до уваги укладений правочин дарування є безпідставними.

З матеріалів справи вбачається, що садовий будинок, на який позивач просить визнати за ним право власності, розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1, якому в постійне  користування було надано земельну ділянку відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 14.01.1998 року (а.с.15). Тоді як  земельна ділянка, власником якої є ОСОБА_3, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 30.01.2009 року (а.с.13),  розташована на території садового товариства «Колективний садовод».

Таким чином твердження позивача, що він є власником садового будинку, що розташований на земельній ділянці в садовому товаристві «Колективний садівник»не відповідає наданим до суду документам. Їх невідповідність не усунута.

Крім того згідно даних технічного огляду  ДМБТІ та інституту проектування та експертизи будівництва садовий будинок на земельній ділянці №294 в садовому «Колективний садівник»побудовано у 1983 році. Із спільного рішення №14 адміністрації та профспілкового комітету АТ «Дніпропетровський трубний завод ім..Леніна»від 26.11.1997 року вбачається, що позивача прийнято в члени садівничого товариства 26.11.1997 року (а.с.25).

Доказів відчуження вказаного нерухомого майна попередніми користувачами, як і доказів набуття права власності позивачем суду  надано не було.

Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази стосовно того, що садовий будинок та господарчі споруди до нього не є самовільно побудованими попередніми користувачами земельної ділянки. Відсутній  типовий проект, затверджений відповідним рішенням виконкому районної ради та відсутні докази щодо  прийняття нерухомого майна в експлуатацію.

На підставі викладеного суд правильно, згідно ст.ст.  331, 375, 376, 392 ЦК України, відмовив ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог.

Доводи позивача про необґрунтованість рішення суду є безпідставними, оскільки суд повно та всебічно перевірив доводи позивача та обставини справи і з урахуванням наданих доказів дав їм правильну правову оцінку, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення  Самарського  районного суду м.Дніпропетровська  від 20 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили  з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів

Судді