Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22ц-4882/11                                                                         Головуючий у 1 й інстанції - Омелюх В.М.

                                                              Доповідач  -  Єлізаренко І.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

31 березня 2011 року                               колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого –Єлізаренко І.А.

суддів – Гайдук В.І., Петешенкової М.Ю.

при секретарі – Ляпченко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2    на     рішення Солонянського  районного суду Дніпропетровської області  від

21 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, державного нотаріуса Солонянської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про визнання недійсним договорів дарування Ѕ частини  житлового будинку та Ѕ частини земельної ділянки, державних актів на право приватної власності на земельну ділянку, свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частину житлового будинку та на Ѕ частину земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2009 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до  ОСОБА_3, ОСОБА_4, державного нотаріуса Солонянської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про визнання недійсним договорів дарування Ѕ частини  житлового будинку та Ѕ частини земельної ділянки, державних актів на право приватної власності на земельну ділянку, свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частину житлового будинку та на Ѕ частину земельної ділянки.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що він та ОСОБА_3  з 12 10.1985 року перебувають у зареєстрованому шлюбі. Під час перебування в шлюбі ним та його дружиною ОСОБА_3, згідно договорів купівлі-продажу від 23.11.1999 року, було придбано житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться в АДРЕСА_1. Договори купівлі-продажу були зареєстровані на його дружину ОСОБА_3 В період спільного проживання ОСОБА_3, згідно договорів дарування від 07.11.2000 року, подарувала Ѕ частину вищевказаного житлового будинку та Ѕ частину земельної ділянки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла і спадкоємцем першої черги після її смерті є її чоловік ОСОБА_4, який повідомив йому про намір щодо оформлення спадщини. Оскільки його дружина без його згоди уклала договори дарування належного їм як подружжю майна,  на підставі ст.ст. 48, 59 ЦК України (в ред.1963 року), ст.ст. 203, 215, 216, 386, 388 ЦК України, ст.ст.60, 63, 65 СК України просив його позов задовольнити.

Рішенням Солонянського  районного суду Дніпропетровської області  від 21 жовтня 2010 року   в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, державного нотаріуса Солонянської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про визнання недійсним договорів дарування Ѕ частини  житлового будинку та Ѕ частини земельної ділянки, державних актів на право приватної власності на земельну ділянку, свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частину житлового будинку та на Ѕ частину земельної ділянки відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення  та задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судом  норм матеріального та процесуального права та  неповне з»ясування обставин справи.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ч.1 ст.47 ЦК України (в редакції 1963 року), що діяв на час укладення оскаржуваних договорів дарування, нотаріальне посвідчення угод є обов»язковим лише у випадках, зазначених в законі. Недотримання у таких випадках нотаріальної форми  тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч.2 ст.48 цього кодексу.   

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 12 жовтня 1985 року (т.1 а.с.6).

В період шлюбу, згідно договорів купівлі-продажу від  23 листопада 1999 року, на ім»я ОСОБА_3, було придбано житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані в АДРЕСА_1 (т.1 а.с.12, 13).

Відповідачкою ОСОБА_3, згідно договорів дарування від 07 листопада 2000 року,  було подаровано ОСОБА_5 1/2 частину житлового будинку та 1/2 частину земельної ділянки за вищезазначеною адресою (т.1 а.с.14, 15; т.2 а.с.170, 174).

Як вбачається з даних договорів дарування  07 листопада 2000 року ОСОБА_2 звертався до Солонянської державної нотаріальної контори з заявою про його згоду на дарування ОСОБА_5 його дружиною ОСОБА_3 1/2 частини житлового будинку та 1/2 частини земельної ділянки, придбаних ними в період шлюбу, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (т.2 а.с.170, 174).

Таким чином, твердження позивача стосовного того, що йому нічого не було відомо про укладення його дружиною  ОСОБА_3 вищевказаних договорів дарування є безпідставними.

Як вбачається з журналу судового засідання від 21 жовтня 2010 року позивач ОСОБА_2 звертався до суду з клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи щодо підтвердження його підпису під договорами дарування, однак, від свого клопотання в судовому засіданні відмовився (а.с.119-120).

За таких обставин суд першої інстанції правильно на підставі ст.ст. 44-48 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.ст. 22, 23 КпШС України відмовив ОСОБА_2 в задоволенні його позовних вимог.

Доводи позивача про неповне з»ясування обставин справи та необґрунтованість рішення суду є безпідставними, оскільки суд повно та всебічно перевірив доводи позивача та обставини справи і з урахуванням наданих доказів дав їм правильну правову оцінку, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення  Солонянського  районного суду Дніпропетровської області  від 21 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили  з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів

Судді