Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-3486/11 Головуючий у 1 й інстанції - Чумак Т.А
Доповідач - Єлізаренко І.А.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого –Єлізаренко І.А.
суддів – Гайдук В.І., Петешенкової М.Ю.
при секретарі – Ляпченко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності та поділ майна, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у реалізації права власності та виселення,-
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2010 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності та поділ майна.
В обґрунтування своїх вимог позивач ОСОБА_3 посилався на те, що з 2003 року до 2009 року проживав з ОСОБА_2 однією сім»єю без реєстрації шлюбу. В період спільного проживання була куплена квартира АДРЕСА_1, договір купівлі-продажу було оформлено на ОСОБА_2 Квартира придбана в період спільного проживання, тому просив визнати квартиру спільною сумісною власністю та поділити квартиру, визнавши за ним право власності на Ѕ частину вищезазначеної квартири.
ОСОБА_2 звернулася з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 про усунення перешкод у реалізації права власності та виселення.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 посилалася на те, що їй на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 В даній квартирі, крім неї, з травня 2005 року є зареєстрованим ОСОБА_3 та його племінник, які зареєструвалися з її дозволу. З ОСОБА_3 вона проживала однією сім»єю без реєстрації шлюбу, оскільки права на квартиру він не має просила усунути перешкоди в реалізації її права власності на спірну квартиру та виселити ОСОБА_3 з квартири.
Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 скасувати, та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
Відповідно до ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи згідно договору купівлі-продажу квартири від 20 серпня 2004 року ОСОБА_2 (на час придбання квартири прізвище ОСОБА_2) є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.31-33).
Даний договір зареєстровано в державному реєстрі 20 серпня 2004 року та 11 березня 2005 року (а.с.32, 33).
У спірній квартирі з 10 травня 2005 року зареєстрована ОСОБА_2, а з 31 травня 2005 року зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.8).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що сторони проживали однією сім»єю без реєстрації шлюбу з серпня 2003 року до літа 2009 року та, застосувавши положення ч.1 ст.74 СК України визнав вищевказану квартиру спільною сумісною власністю сторін і визнав за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину вказаної квартири .
Однак, з такими висновками суду першої інстанції погодитися неможливо, оскільки суд дійшов них через неправильне застосування норм матеріального права, що у відповідності до ст.309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, заявляючи позовні вимоги про визнання права власності на частину спірної квартири, яка була куплена 20 серпня 2004 року ОСОБА_2 (на час придбання квартири прізвище ОСОБА_2), ОСОБА_3 вказав на те, що він також витратив власні кошти на придбання квартири.
Однак, в своїх позовних вимогах ОСОБА_3 не зазначив, на яких правових підставах, норм цивільного чи сімейного права він обґрунтовує свої позовні вимоги.
Задовольняючи позовні вимоги по ст. 74 СК України суд першої інстанції не звернув уваги на те, що договір купівлі-продажу спірної квартири було вчинено 20 серпня 2004 року і в цей же день було зареєстровано розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с.67).
У відповідності до ч.1 ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім»єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Однак, суд першої інстанції на ці вимоги закону уваги не звернув та необґрунтовано застосував положення цієї норми.
З наведених підстав колегія суддів вважає за необхідне рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 скасувати, як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
Крім того, оскільки, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено, колегія суддів вважає за необхідне скасувати додаткове рішення суду, що стосується лише стягнення судових витрат.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2010 року скасувати частково.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності та поділ майна відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін.
Додаткове рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2010 року скасувати.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів
Судді