Справа № 2а-276/09

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.07.2009р. Ленінський районний суд м. Луганська у складі:

головуючого - судді Масенко Д.Е.,

при секретарі - Філатовій Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Луганській області про

скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

встановив:

У грудні 2008р. позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВВ № 038957 від 22.12.2008р. про притягнення його до відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу 300гр.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

22.12.2008р. співробітниками ДПС відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП за порушення п. 15.9 ПДР України, а саме: за зупинку ближче 10 метрів до виїзду з прилеглої території. Однак позивач вважає, що в його діях не вбачається ознак складу адміністративного правопорушення, а тому виключається можливість накладання стягнення, оскільки він здійснив зупинку у стані крайньої необхідності, вважаючи, що в нього пробито колесо.

В судове засідання позивач не прибув, надав заяву в якій просив розглянути справу у його відсутності.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи (про що свідчить повідомлення про вручення судової повістки) в судове засідання не з’явився, причин суду не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутності до суду не надходило, що відповідно до положень ст. 128 КАС України є підставою для вирішення справи на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом 10 днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову може бути поновлено органом (посадовою особою) правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до ст. 288 КУпАП постанова іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена у вищестоящій орган, (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міжміський суд, у порядку визначеному КАС України з особливостями, встановленими КУпАП.

На підставі ст. 19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження адміністративних актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування знаходження) позивача

Як встановлено в судовому засіданні постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ВВ № 038957 від 22.12.2008р. позивача, який мешкає в Ленінському районі м. Луганська, було притягнути до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, що підтверджується копією постанови (а.с.4). Таким чином, порушень строків звернення до суду та територіальної підсудності не встановлено.

Згідно ст. 122 ч.1 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до оскаржуваної постанови позивача притягнути до відповідальності за порушення п.15.9 ПДР України, який передбачає, що зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду. Однак позивач заперечую проти цього посилаючись на ті обставини, що здійснив зупинку перебуваючи у стані крайньої необхідності.

Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Згідно ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак відповідачем зазначені вимоги ст. 71 КАС України не виконані, доказів щодо правомірності рішення суду не надано. Крім того, суд приходить до висновку про заперечення відповідачем адміністративного позову, оскільки відповідач свого представника в суд не направив, заяви про визнання позову не надав.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позову у зв’язку з чим він підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 19, 71, 128 КАС України, ст. ст. 288, 289 КУпАП, ПДР України, суд-

постановив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення серія ВВ № 038957 від 22.12.2008р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 300гривень - скасувати.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку передбаченому ч. 5 ст. 186 КАС України.