Справа № 2-2744/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2011 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя - Харечко С.П.  

секретар - Скобух А.С.  

з участю:   позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника органу опіки та піклування ОСОБА_4

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом зняття з реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувшись до Рівненського міського суду із позовом до ОСОБА_3  просить суд усунути перешкоди в користуванні ним квартирою № 343 в будинку № 2 по вул. Шухевича у м. Рівне шляхом зняття ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з реєстрації за вказаною адресою.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю за обставин викладених у позові. Вказав, що він з відповідачкою шлюб розірвав, сплачує аліменти по рішенню суду, з нею не проживає бульше року, але вона не має наміру знятися із реєстрації за його адресою, що перешкоджає йому вільно розпоряджатися своїм майном. Просить суд позов задовольнити.

Представник позивача суду вказав, що відповідно до Поставнои КМУ № 35 від 16 січня 2003 року діти, які не досягли 15-річного віку і проживають разом з батьками, реєструються разом з батьками або одним із батьків чи особою, яка її замінює. Крім того, рішенням суду про розрівання шлюбу неповнолітнього сина ОСОБА_5 залишено на утриманні відповідачки, який і з нею проживає в іншому місці. Просив позов задвоольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, не заперечувала проти зняття її з реєстрації, але проти зняття із реєстрації їх сина заперечувала, вказала, що на даний час можливості прописати його в іншому місці не має. Син часто хворіє, нещодавно переніс операцію, а в усіх організаціях вимагають реєстрації дитини за певною адресою. Просила, позов задовольнити частково, в знятті із реєстрації сина відмовити.

Представник органу опіки та піклування ОСОБА_4 в судовому засіданні вказала, що якщо відповідач ОСОБА_3 не заперечує проти зняття її із реєстрації, то в цій частині позов можливо задвоольнити, а щодо зняття з реєстрації сина відмовити, так як позивач не позбавлений батьківських прав, а тому не повинен ухилятися від своїх обов"язків про піклування дитиною.

Суд,  заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, представника органу опіки та піклування, дослідивши письмові докази по справі, дійшов до висновку, що позов обгрунтований та підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, відповідно до біржового контракту купівлі-продажу нерухомості від 23 травня 2001 року № 01/0501/750.

Відповідно до будинкової книги для прописки громадян, проживаючих ІНФОРМАЦІЯ_1 кв. № 343 по вул. Р.Шухевича в м. Рівне  значаться зареєстрованими ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Сторони по справі перебували у зарєстрованому шлюбі, який рішенням Рівненського міського суду від 25 лютого 2010 року - розірвано. Відповідач ОСОБА_3 разом із сином в квартирі не проживає, ще до моменту винесення рішення суду про розірвання шлюбу, про що і не заперечує відповідач.

Судом вставнолено, що відповідач була колишнім членом сім"ї позивача, а саме колишньою дружиною.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Враховуючи, що домовленості між колишнім чоловіком та дружиною щодо проживання у квартирі позивача не було, вона не проживає у вказаній квартирі більш як рік, є всі підстави для усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття її із реєстраційного обліку.

Відповідно до ст.. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстраційного обліку місця проживання здійснюється на підставі заяви особи або остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Щодо позовних вимог про зняття із ресєтрації спільного сина ОСОБА_5, 27 серпня 2003 року народженя, то позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Посилання на п. 9 Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 35 від 16 січня 2003 року суд до уваги не приймає, так як вказана постанова втратила чинність відповідно до Постанови КМ України від 11.05.2006 № 617 "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" і застосуванню не підлягає.

Посилання позивача на наявність рішення Рівненського міського суду про розірвання шлюбу значення у справі не має, так як рішення не визначає місця проживання чи реєстрації дитини.

У відповідності до ч. 2 ст. 2 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, підписаною Україною 21.02.90 року, ратифікована Україною 27.02.91 року, набрала чинності для України 27.09.91 року (далі по тексту - Конвенція), Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім'ї.

За ч. 1 ст. 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно статті 27 Конвенції Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.

У відповідності до преамбули Закону України "Про охорону дитинства" (далі по тексту - Закон) цей Закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері.

Згідно статті 8 Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно статті 11 Закону сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

У відповідності до статті 18 Закону діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

У відповідності до статті 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 2 ст. 3 СК дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

За статтею 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У відповідності до ч. 2 ст. 176 СК України права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюється законом.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що для забезпечення належного розвитку дитини, реалізації її прав, неможливістю на даний час реєстрації дитини за іншою адресою та не наведенням позивачем підстав для усунення перешкод у користуванні його квартирою саме його сином, не наднао доказів, які він несе витрати по утриманню житла за сина, враховуючи, що позивач не позбавлений батьківських прав щодо нього і зобов"язаний виконувати покладені на нього батьківські обов"язки та  враховуючи інтереси дитини, позовні вимоги про зняття із ресєтрації сина за вказаною адресою є безпідставними.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

 ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1  до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом зняття з реєстрації -  задовольнити частково. Усунути перешкоди в користуванні квартирою №343 в будинку №2 по вул. Шухевича у м. Рівне, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 шляхом  зняття з реєстрації за вказаною адресою ОСОБА_3.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:                                                                          Харечко С.П.