Справа №2-1149/07 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

12 червня 2007 року Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:

головуючого-судді                                                                                        Шамової Т.В

при секретарі                                                                                                Черевик Л. А.

з участю адвоката                                                                                          ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на 1/6 частину квартири в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом НОМЕР_1 від 14.11.05 p., виданого ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_6; та визнання за позивачкою права власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування.

Позивачка в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала. Пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її донька-ОСОБА_6, якій за життя на підставі свідоцтва про право власності на житло від 08.04.98 р. НОМЕР_2належала 1/3 частина квартири АДРЕСА_1Чоловік померлої - ОСОБА_5 у встановлений законом термін подав до Другої черкаської держнотконтори заяву про прийняття спадщини і 14.11.05 р. отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, бо ОСОБА_3 - син подружжя ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовився від своєї частки спадщини на користь батька, а другий син - ОСОБА_4 взагалі не звертався до нотаріальної контори. При цьому були порушені її права як спадкоємця першої черги, який фактично прийняв спадщину, бо на час смерті спадкодавця постійно мешкав з ним. Через негаразди в родині за місцем реєстрації в с.Ташлик Смілянського району Черкаської області, вимушена була в 2003 році переїхати на постійне місце проживання до доньки в м.Черкаси, де мешкала разом з нею та зятем за адресою: АДРЕСА_1 Для зручності, навіть переоформила отримання пенсії на картку, щоб користуватися нею у місті. 16 липня 2006 року помер зять ОСОБА_5, після смерті якого дізналася про оформлення ним всієї спадщини після смерті її доньки. Тому змушена в судовому порядку захищати свої права. Отже, просить визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом НОМЕР_1 від 14.11.05 p., видане ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_6; та визнати за нею право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_2 визнав повністю. Пояснив, що після смерті матері - ОСОБА_6 у них з братом-співвідповідачем ОСОБА_4 була усна домовленість про відмову від своїх часток спадщини на користь батька-ОСОБА_5 Проте, він хоч і з запізненням на декілька днів подав до нотконтори відповідну заяву, а брат взагалі не звертався до нотаріальної контори. Бабуся - ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6, бо постійно

2

мешкала з 2003 року як член сім»ї зі своєю донькою за адресою:  АДРЕСА_1 Тому вважає, що необхідно задоволити її позов.

Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав. Пояснив, що дійсно між ним і братом була домовленість про відмову від своїх часток у спадщині на користь батька. Тому ОСОБА_5 цілком законно 14.11.05 р. отримав після смерті дружини свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частину спірної квартири. Проте, ОСОБА_2 як спадкоємець першої черги не прийняла спадщину, що відкрилася після смерті її доньки ОСОБА_6, ні шляхом подання заяви до нотконтори, ні фактично; бо до смерті доньки бабуся в квартирі АДРЕСА_1 не мешкала. Через сварку з зятем - ОСОБА_5 ОСОБА_2 взагалі більше десяти років не спілкувалася з родиною доньки, а постійно проживала за місцем своєї реєстрації в с.Ташлик Смілянського району Черкаської області. Вважає, що даним позовом бабуся з братом намагаються позбавити його житла. Тому необхідно відмовити ОСОБА_2 в задоволенні її позовних вимог.

Заслухавши учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що цей позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов»язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або законом (ст.1217 ЦК України).

Згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Праця громадян є основою створення і примноження їх власності (ч.1 ст.12 Закону України «Про власність» № 697-ХП від 07 лютого 1991 року з наступними змінами та доповненнями).

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про власність» право власності-це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч.1 ст.316 ЦК України).

Суб»єктом права власності може бути будь-який суб»єкт цивільного права. При цьому, слід зауважити, що ст.13 Конституції України, ч.2 ст.318, ст.386 ЦК України, ст.ст.2, 48 Закону України «Про власність» від 07.02.91 р. з наступними змінами та доповненнями закріплена рівність усіх суб»єктів права власності перед законом.

Об»єктом права власності може бути будь-яка індивідуально-визначена річ.

Право власності набувається на підставах, що не забороняється законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття власності не встановлена судом, (ст.328 ЦК України).

Зі свідоцтва на право власності на житло НОМЕР_2, виданого 08 квітня 1998 року Придніпровським райвиконкомом м.Черкаси, випливає, що квартира АДРЕСА_1, належала на праві спільної власності ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3, тобто кожному належало (двом першим за життя) по 1/3 частині спірного житла.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. (ч.3 ст.1268 ЦК України).

В судовому засіданні ОСОБА_2 довела, що на час відкриття спадщини після смерті її доньки - ОСОБА_6, вона постійно мешкала з нею за адресою: АДРЕСА_1

3

Хоча суд критично оцінює покази свідків, які були допитані як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача ОСОБА_4, оскільки всі вони плуталися в деталях обставин справи, а декотрі зі свідків на стороні позивача виявляли явну упередженість і агресивність, ворожість до протилежної сторони; проте, письмові докази свідчать про факт проживання ОСОБА_2 з донькою на час її смерті.

Це зокрема, випливає з довідки З AT КБ «Приватбанк» від 03.05.07 р. та балансу по пенсійному картковому рахунку ОСОБА_2, з яких видно, що позивачка з 2004 року отримувала пенсію в м.Черкаси, а не за місцем її реєстрації в с.Ташлик Смілянського району Черкаської області.

Суд вважає недоречними твердження відповідача ОСОБА_4 стосовно того, що ОСОБА_2 весь час мешкала за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_2, що начеб-то випливає з довідки сільського голови від 03.04.07 р. № 215, і лише зрідка навідувала доньку в м.Черкаси.

Навіть довідка дільничного інспектора Смілянського МРВ УМВС України в Черкаській області від 05 квітня 2007 року, яка, до речі, долучена до цієї справи за клопотанням відповідача ОСОБА_4, підтверджує посилання ОСОБА_2 на неможливість її проживання за місцем реєстрації в зв»язку з постійними дебошами сина -ОСОБА_7

Більш того, Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не забороняє громадянам України вільно вибирати місце свого проживання.

Частки у спадщині кожного зі спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. (ч.ч.І, 3 ст.1267 ЦК України).

Частина 1 статті 61 ЦПК України передбачає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

В судовому засіданні ОСОБА_3 і ОСОБА_4 визнали, що вони погодилися на отримання свідоцтва про право на всю спадщину, яка відкрилася після смерті матері ОСОБА_6, їх батьком ОСОБА_5. Це була усна домовленість, але вона підтверджується й матеріалами даної цивільної справи.

Проте, лише ОСОБА_3 27.10.05 р. написав до нотаріальної контори заяву, якою не заперечував проти оформлення на батька належної йому частки спадкового майна. Хоча ця заява й подана після спливу шестимісячного терміну на прийняття спадщини, але вона свідчить про волевиявлення ОСОБА_3 на передачу своєї частки спадщини саме ОСОБА_5, а не будь-якому іншому спадкоємцю, зокрема ОСОБА_2, що передбачено ч.3 ст.1275 ЦК України.

Якщо врахувати неприйняття взагалі ОСОБА_4 спадщини, що він не заперечує; і окрім його тверджень щодо відмови від частини спадкового майна на користь батька письмових доказів цього факту немає, то виходить, що ОСОБА_2 після смерті своєї доньки - ОСОБА_6 фактично прийняла спадщину у вигляді 1/9 частини квартири АДРЕСА_1. Адже, частка у спадщині ОСОБА_4 відповідно до вимог ч.2 ст.1275 ЦК України розподіляється між іншими спадкоємцями, тобто між ОСОБА_5 і ОСОБА_2, порівну; а частка ОСОБА_3 переходить до ОСОБА_5

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

4

ОСОБА_2 не заявляла вимогу щодо розподілу судових витрат, які до речі сплачені нею при пред»явленні позову з врахуванням оцінки БТІ, а не виходячи з дійсної ринкової вартості спірного житла, яку повинен встановлювати експерт.

Керуючись ст.ст. 15, 57, 60, 209, 212, 213 ЦПК України, на підставі ст.ст. 316, 318, 328, 386, 1216, 1217, 1261, 1267, 1268, 1270, 1275 ЦК України, ст.13 Конституції України, Закону України «Про власність» від 07 лютого 1991 року з наступними змінами та доповненнями, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.03 р. з наступними змінами та доповненнями, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на 1/6 частину квартири в порядку спадкування задоволити частково.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Другої черкаської держнотконтори Сопільник А. О. 14 листопада 2005 року після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 на спадкове майно: 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/9 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга-протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.