Справа №2-2340/11

Категорія  30

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2011 року                                                                                                       м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі :

головуючого –судді   Коломієць О.С.

секретар Расеньчук В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної  ушкодженням здоров'я ,-

в с т а н о в и в:

       Позивач звернулася до суду з вищезгаданим позовом в якому зазначила, що відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, який належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3, 26.04.2010 року рухаючись по вул. Народицькій, 29 в напрямку вул. Садова Алея в м. Житомирі скоїв на неї наїзд. Внаслідок даної ДТП позивач отримала тілесні ушкодження та була доставлена в реанімаційне відділення Центральної міської лікарні № 2 м.Житомира.  Враховуючи, що відповідач  ОСОБА_2 є неповнолітньою особою, у якого відсутні кошти або будь-яке інше майно у кількості необхідній для відшкодування шкоди, крім того, керував автомобілем, який належить на праві власності його батькові - відповідачу ОСОБА_3, без будь-яких законних підстав, позивач просила стягнути з обох відповідачів на свою користь 5300 грн. на відшкодування матеріальних збитків пов'язаних з придбанням ліків та виробів медичного призначення та 150000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

        В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з тих же підстав. Просили стягнути на відшкодування матеріальної шкоди 5300 грн. витрат, пов'язаних з придбанням ліків та виробів медичного призначення, на відшкодування моральної шкоди 150 000,00 грн., позаяк позивачу заподіяні фізичні та моральні страждання, порушився звичайний ритм життя у зв'язку з втратою працездатності, неможливістю самостійно пресуватись та обслуговувати себе, необхідність постійного стороннього догляду, душевних страждань через створення загрози життю та здоров'ю майбутньої дитини, оскільки на момент ДТП перебувала на 13-му тижні вагітності.  

        Відповідачі в судовому засіданні позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди визнали на суму 5000 грн., в задоволенні моральної просили відмовити через неправомірні дії родичів позивача у відношенні відповідача ОСОБА_2  

        Заслухавши пояснення сторін та дослідивши докази в їх сукупності, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

        Правовідносини між сторонами регулюються ст.ст. 1166, 1167, 1179, 1187 ЦК України, чинними на день їх виникнення.

Згідно до вимог ст. 1187 ЦК України  шкода, яка завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, та відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні даного спору про відшкодування матеріальної шкоди підлягає з’ясуванню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього  в її заподіянні.

Судом встановлено, що неповнолітній відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, який належить на праві власності його батькові - відповідачу ОСОБА_3, 26.04.2010 року рухаючись по вул. Народицькій, 29 в напрямку вул. Садова Алея в м. Житомирі скоїв наїзд на позивача ОСОБА_1. Внаслідок даної ДТП позивач отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не є небезпечними для життя, але призвели до довготривалого розладу здоров'я, у вигляді тупої поєднаної травми тіла у вигляді закритого перелому правої плечової кістки з переломом великого горбика, садни в ділянці правого ліктьового суглобу, закритого перелому ліктьового відростку правої ліктьової кістки та закритого перелому обох кісток обох гомілок  (а.с.21-22).

Відповідно до постанови Богунського райсуду м.Житомира від 24.02.2011 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України та до нього застосовані примусові заходи виховного характеру. Згідно постанови дана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача ОСОБА_2 в  результаті порушення ним п.п. 2.3.6, 2.13, 10.1. 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху України, оскільки останній не маючи навиків керування транспортним засобом, не маючи посвідчення на право керування ним, перевищив допустиму швидкість руху, не впорався з керуванням автомобіля та виїхав на зустрічну смугу руху, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода –позивача (а.с.12).

         Відповідно до ст. 61 ч.3 ЦПК України, обставини, визнані судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Крім того, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою (ст. 61.ч.4 ЦПК України).

       Таким чином, судом встановлена протиправність дій та вина ОСОБА_2  в скоєнні даної ДТП, а також причинний зв’язок між наявною шкодою і протиправним діянням заподіювача.

       Відповідно до ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітні особи майна, достатнього для відшкодування завданої шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками, якщо вони не доведуть, що шкоду було завдано не з їхньої вини.       

       Суд вважає за необхідне покласти обов'язок на відшкодування заподіяної шкоди на відповідача ОСОБА_3, як на власника транспортного засобу та батька неповнолітнього відповідача ОСОБА_2, який проявив недбалість у неналежному вихованні сина та не вжив відповідних заходів з метою усунення доступу сина до джерела підвищеної небезпеки. Підстав для стягнення шкоди з неповнолітнього ОСОБА_2 у суду немає. Як було встановлено в судовому засіданні, неповнолітній ОСОБА_2 без дозволу батька, взяв ключі від автомобіля, керував ним без відповідних правових підстав та не маючи посвідчення водія. Крім того, у останнього відсутні грошові кошти та майно у кількості необхідній для відшкодування шкоди, а тому з урахуванням вищевикладеного суд стягує з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача заподіяну шкоду.

         Враховуючи, що вимоги позивача в частині відшкодування матеріальних збитків пов'язаних з придбанням ліків та виробів медичного призначення були визнані відповідачами частково в сумі 5000 грн., визнання позову в цій частині не суперечить закону, суд, з урахуванням ст. 174 ЦПК України,  стягує вищевказану суму з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача, в решті вимог суд відмовляє за недоведеністю вимог.

         На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що в результаті ДТП позивачу відповідачем ОСОБА_3 була заподіяна матеріальна шкода на суму 5000 грн., яка відповідно до ст.ст. 1166, 1179, 1187 України підлягає відшкодуванню.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, судом враховуються вимоги ст. 1167 ЦК України, згідно яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, відповідно до якої моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дій джерела підвищеної небезпеки.

При визначенні розміру моральної шкоди, судом враховуються періоди фізичних страждань та хвилювань, які вивели позивача із рівноваги, заподіяння тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що не є небезпечними для життя, але призвели до довготривалого розладу здоров'я, порушення звичайного ритму життя у зв'язку з втратою працездатності, не можливістю самостійно пресуватись та обслуговувати себе, необхідністю постійного стороннього догляду, душевних страждань через створення загрози життю та здоров'ю майбутньої дитини, оскільки на момент ДТП позивач перебувала на 13-му тижні вагітності.  

        З урахуванням характеру, обсягу та глибини заподіяних позивачу моральних страждань, їх негативних наслідків, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає за можливе задовольнити позов частково, оскільки позивач розмір заявлених позовних вимог в цій частині достатньою мірою не підтвердила та визначає розмір моральної шкоди в сумі 25000,00 грн., які підлягають відшкодуванню з відповідача ОСОБА_3 у відповідності зі ст. 1167 ЦК України.

       В решті позовних вимог позивачу відмовити за безпідставністю.

       Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідача ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 59 грн. 50 коп. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

       Керуючись ст.ст. 1166, 1167, 1179, 1187, 1192 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року (зі змінами) “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року (зі змінами) “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В    И    Р    І    Ш    И    В  :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я задовольнити частково.

        Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1  матеріальну шкоду в сумі 5000 грн. та моральну шкоду в сумі 25 000 грн.  

        Стягнути з ОСОБА_3 на користь  держави  судовий збір в сумі 59 грн. 50 коп. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

В решті позовних вимог позивачу ОСОБА_1 відмовити за  безпідставністю.

        Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

        Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

        Суддя :