Справа № 2-173/11

РІШЕННЯ

                                                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2011 р.

Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді                                            Позняка В.С.

при секретарі                                                     Голованець Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 у місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення інфляційних збитків та процентів внаслідок невиконання договору позики; за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, третя особа –приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про стягнення інфляційних збитків та процентів внаслідок невиконання договору позики. У ході розгляду справи позивачі уточнили позовні вимоги, посилаючись на збільшення індексу інфляції та суми процентів. В уточненій позовній заяві в останній редакції вони звернулися з  вимогами до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про стягнення інфляційних збитків та процентів внаслідок невиконання договору позики на загальну суму 113 700 грн., посилаючись на те, що через невиконання відповідачами умов договору позики, укладеного 20.09.2007 р., їм  були спричинені збитки внаслідок інфляції: за період з травня 2008 р. по вересень 2010 р. включно індекс інфляції склав 130, 4 %, що від суми позики в розмірі 300 000 грн. складає 91 200 грн.; також внаслідок прострочення відповідачами сплати боргу на протязі 2, 5 років з них підлягають стягненню 3 % річних, що від суми позики в розмірі 300 000 грн. складає 22 500 грн.

Представник позивачів уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачі та представник ОСОБА_4 позов не визнали, посилаючись на те, що позивачі насправді не передавали їм грошей, які є предметом договору позики, що між ними та позивачами існували ділові стосунки та спільний бізнес і гроші, про які йде мова в договорі позики, це витрати які вони понесли за час ведення бізнесу і які просили їм сплатити, коли вирішили вийти з бізнесу.

Відповідачі звернулися до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання виконавчого напису № 1986, вчиненого 24.03.2009 р.  приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що нотаріальний напис вчинений нотаріусом з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат», Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»тощо, а саме –при вчиненні нотаріусом нотаріального напису не перевірена безспірність заборгованості, не зазначені дата і місце народження боржників, місце їх роботи, а також строк, за який провадиться стягнення. У зв’язку з цим просили задовольнити зустрічний позов у повному обсязі.

Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 у засідання не з’явилася, про час і місце слухання справи повідомлялася належним чином, письмових пояснень або заперечень до суду не надавала.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не має ґрунтуватися на припущеннях.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази та вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про стягнення інфляційних збитків та процентів внаслідок невиконання договору позики підлягає задоволенню повністю; а позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, - з наступних підстав.

Судом при розгляді справи встановлено, що 20.09.2007 р. між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з однієї сторони та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з другої сторони був укладений нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 договір позики, згідно якого ОСОБА_3 і ОСОБА_4 отримали від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у позику 300 000 грн. строком до 20.04.2008 р.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також
три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір
процентів не встановлений договором або законом.

            Відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових  сум  або  витребування від боржника майна  нотаріуси  вчиняють  виконавчі  написи  на  документах, що встановлюють заборгованість.

            Згідно ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус  вчиняє  виконавчі  написи,  якщо  подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої
відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня
виникнення  права  вимоги  минуло  не  більше  трьох  років,  а  у
відносинах між підприємствами, установами та  організаціями  -  не
більше одного року.

           Внаслідок прострочення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виконання грошового зобов'язання за договором позики від 24.03.2009 р. позивачі обґрунтовано пред’явили вимоги про стягнення з них інфляційних збитків та процентів. Індекс інфляції за період з травня 2008 р. по вересень 2010 р. включно складає 130, 4%, що від суми боргу складає 91 200 грн. З 20.04.2008 р. по 02.11.2010 р., дату уточнення позивачами своїх позовних вимог в остаточній редакції, сплинуло 30 повних  місяців (2, 5 роки), тому 3 % річних від суми боргу 300 000 грн. за  два з половиною роки складають 22 500 грн. Тому суд вважає за необхідне задовольнити повністю позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2, стягнувши з відповідачів  ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на їх користь інфляційні збитки в розмірі 91 200 грн. та проценти в розмірі 22 500 грн., а всього –113 700 грн.

           Оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у встановлений договором позики строк гроші не повернули, 24.03.2009 р. приватним нотаріусом за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був вчинений виконавчий напис № 1986 на договорі позики про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 боргу в сумі  300 000 грн. та державного мита в сумі 3 000 грн., що відповідає вимогам Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». 14.05.2009 р. державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження № В-12/352 по виконанню зазначеного виконавчого напису, і постанова про відкриття виконавчого провадження є чинною. Окрім того, в ході судового розгляду справи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не надали суду будь-яких доказів повернення ними ОСОБА_1 та ОСОБА_2 боргу або його частини. Тому вимоги щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - не підлягають задоволенню.

          Захід забезпечення зустрічного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зупинення виконання оспорюваного ними виконавчого напису, - згідно положень ст. 154 ЦПК України підлягає скасуванню.

          Керуючись  ч. 2 ст. 625 ЦК України, ст. 87 Закону України «Про нотаріат», Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 року,  Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», ст.ст. 10, 11, 60, 154, 212-215 ЦПК України, суд –

вирішив:

          Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення інфляційних збитків та процентів внаслідок невиконання договору позики –задовольнити повністю.

          Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 інфляційні збитки в розмірі 91 200 грн. та проценти в розмірі 22 500 грн., а всього –113 700 грн.

          У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 і ОСОБА_2, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, –відмовити.

          Скасувати захід забезпечення зустрічного позову у вигляді зупинення виконання виконавчого напису № 1986, вчиненого 24.03.2009 р.  приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Суворовський районний суд м. Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту проголошення рішення.

          Суддя: