Справа № 2-а-1485/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

15 червня 2011 року                                                                                                    м. Кузнецовськ

Суддя Кузнецовського міського суду Рівненської області Зейкан І.Ю., розглянувши у скороченому провадженні у м.Кузнецовську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 василя Павловича до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради про стягнення заборгованості по щорічній допомозі на оздоровлення,-

В С Т А Н О В И В:

До Кузнецовського міського суду звернувся ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради (далі - УПСЗН) з вимогами стягнути з УПСЗН на його користь щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2010 рік у розмірі 4605,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії.

Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№796-ХІІ (далі  - Закон України №796-ХІІ), має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Проте відповідач порушує його право, виплачуючи допомогу у меншій сумі.

На позов надійшли заперечення від УПСЗН, у яких вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що ст.48 Закону України № 796-ХІІ передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення особам, потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС, у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, що передбачене також і ст.ст.62, 67 цього Закону. Такий порядок та розмір виплат було визначено постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.96 р. „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а з 2005 року - постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.05 р. „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою встановлено розмір допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії у розмірі 100,00 грн. Саме в такому розмірі і було проведено виплату щорічної допомоги на оздоровлення позивачу. У запереченнях зазначається, що розмір мінімальної заробітної плати неправомірно застосовувати як розрахункову величину для визначення розмірів допомоги, компенсаційних та інших виплат. Фінансування витрат на виплату щорічної допомоги на оздоровлення постраждалим від наслідків Чорнобильської катастрофи здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, яким не передбачено видатки на виплату такої допомоги у розмірах, встановлених ст.48 Закону України №796-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України є обов’язковими до виконання, і управління праці та соціального захисту населення ними і керувалось, а тому позовні вимоги, на думку відповідача, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Суд, дослідивши позовну заяву, заперечення на позов та оцінивши інші докази у справі приходить до висновку про необхідність задоволення позову з наступних підстав.     

Відповідно до копії посвідчення серії А №121357 від 13.01.97 ОСОБА_1  має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2.

Із обґрунтування позову вбачається, що ОСОБА_1 виплачена щорічна допомога на оздоровлення  за 2010 рік у січні 2011 року у сумі 100,00 грн.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу 4 частини 4 статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року), щорічна допомога учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 виплачується в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати такої допомоги (частина 7 статті 48 цього Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України від № 562 від 12.07.05 р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено конкретні  розміри  компенсаційних виплат у визначеній сумі, що  суперечить  вимогам ст.48 Закону  України "Про  статус  і  соціальний  захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи", якою встановлено розмір такої допомоги як величину, кратну по відношенню до розміру мінімальної заробітної плати на час виплати.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»передбачена інша редакція статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській   АЕС,   які   стали   інвалідами    внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській  АЕС  та  смерть  яких  пов'язана  з Чорнобильською катастрофою,  щорічна  допомога  на  оздоровлення  виплачується  в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.08 р. №10-рп/2008. Згідно з п.6 резолютивної частини вказаного рішення, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Отже, з 22.05.08 року норми ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" діють у редакції, чинній у період до внесення змін підпунктом 11 п. 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" , що визнані неконституційними.

Відповідно до ст.8 КАС України, у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону.

Суд вважає безпідставними доводи представника відповідача, що позивачу було належним чином визначено розмір щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.05 р., оскільки вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, і її норми щодо регулювання розмірів щорічної допомоги на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечать вимогам ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому на підставі ст.8 КАС України застосуванню не підлягають.

Розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2011 року встановлено у ст.22 Закону України „Про Державний бюджет України на 2011 рік ”, та визначається на рівні 941 грн.

Із змісту цих норм не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому доводи відповідача про неможливість його застосування до спірних правовідносин є безпідставними.

Відповідно до ч.5 ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Таким чином, суд вважає, що дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради щодо нарахування і виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік у розмірі 100,00 грн., є протиправними, і йому слід було нараховувати таку допомогу у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Вирішуючи питання про розмір недоплаченої позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, що підлягає стягненню з управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради, суд виходив з наступного.

Так як, відповідно до ст.48 Закону України №796-ХІІ, розмір мінімальної заробітної плати для визначення розміру щорічної допомоги на оздоровлення визначається на момент виплати, а виплату такої допомоги позивачу за 2010 рік було проведено у січні 2011 року, суд прийшов до висновку, що при розрахунку суми недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2010 рік застосуванню підлягає розмір мінімальної заробітної плати у сумі 941,00 грн.

Отже, розмір допомоги на оздоровлення за 2010 рік, для нарахування та виплати якої позивачу суд вбачає правові підстави, складає: 5 х 941,00 –100,00 = 4605,00 грн.

Враховуючи викладене, на підставі ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, п.28 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, рішення Конституційного Суду України від 22.05.08 р. № 10-рп/2008, керуючись ст.ст.11, 71, 94, 160-163, 183-2 КАС України, суддя-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену за 2010 рік допомогу на оздоровлення, передбачену ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 у розмірі 4605 (чотири тисячі шістсот п’ять) грн. 00 коп.

Постанова суду набирає законної  сили  після  закінчення  строку  апеляційного оскарження. Апеляційна  скарга  подається  до  Житомирського апеляційного адміністративного суду через  Кузнецовський міський суд Рівненської області, який ухвалив оскаржуване  судове  рішення.  Копія  апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  подається протягом  десяти  днів  з  дня  її отримання.  

Суддя                                                                                                                                        І.Зейкан