Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-4765/11 Головуючий у 1 й інстанції - Соловйов М.І.
Доповідач - Єлізаренко І.А.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого –Єлізаренко І.А.
суддів – Варенко О.П., Лаченкової О.В.,
при секретарі –Ляпченко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розділ житлового будинку, господарських будівель, автомобіля в натурі, визначення порядку користування земельною ділянкою, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на гараж та автомобіль,-
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2008 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про розділ житлового будинку, господарських будівель, автомобіля в натурі, визначення порядку користування земельною ділянкою.
В обґрунтування своїх вимог позивач ОСОБА_3 посилалася на те, що з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 29.10.1988 року до 01.04.2008 року. Від шлюбу мають двох повнолітніх дітей та неповнолітню дитину ОСОБА_4 –ІНФОРМАЦІЯ_1. За час спільного проживання ними було придбано майно: житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1, присадибну ділянку площею 0,08 га та автомобіль ВАЗ 2108 1989 року випуску. Оскільки вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, на підставі ст.ст. 60, 70 СК України, ст.ст. 16, 368 ЦК України просила визнати за нею право власності на Ѕ частину вищевказаного домоволодіння, земельної ділянки, на 2/3 частини господарських споруд, на 2/3 частини автомобіля.
ОСОБА_2 у жовтні 2008 року звернуся з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на гараж та автомобіль як на особисту власність.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 посилався на те, що з ОСОБА_3 перебував в зареєстрованому шлюбі з 29.10.1988 року. Рішенням Магдалинівського районного суду від 18.11.2002 року їх шлюб було розірвано. В період шлюбу його батько подарував йому та ОСОБА_3 будинок з господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 по Ѕ частині кожному. На території вказаного домоволодіння у 2003-2004 роках він самостійно за власні кошти побудував гараж, а у 2006 році за власні кошти придбав автомобіль НОМЕР_1. Вважає, що він є єдиним власником вказаного майна, тому на підставі ст.ст. 57, 114 СК України, ст.ст. 316, 317, 368, 392 ЦК України просив визнати за ним право власності на гараж та автомобіль.
Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1: житловий будинок літ. «А-1ж»вартістю 94902 грн.; навіс літ «а»464 грн.; гараж «Е»2645 грн.; котельня (прибудова) «Л»5954 грн.; колодязь №1 вартістю 1720 грн.; П. яма «Я», Ѕ частина воріт та хвіртки №3, 4 вартістю 283 грн. 50 коп.; 1/2 частина забору №2 вартістю 772 грн. 50 коп. Загальна вартість квартири №1 власника Ѕ частини домоволодіння в житловому будинку літ «А-1»разом з надвірними будівлями та спорудами складає 118899 грн., що на 6399 грн. більше ідеальної частки –53/100.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1: літню кухню літ. «Б», вартістю 18404 грн.; прибудову «б»6207 грн.; навіс «б 1»1180 грн.; сарай «В»5949 грн.; сарай «Г»4574 грн.; вбиральня «Д»881 грн.; шийка з погрібом «М»вартістю 3605 грн.; вбиральня «Ж»6299 грн.; літній душ «З»6083 грн.; гараж «И»51836 грн.; 1/2 воріт та хвіртки №3,4 вартістю 283 грн. 50 коп.; 1/2 частину забору №2 вартістю 772 грн. 50 коп. Загальна вартість квартири №2 власника Ѕ частини домоволодіння в житловому будинку літ «А-1»разом з надвірними будівлями та спорудами складає 106101 грн., що на 6399 грн. менше ідеальної частки –47/100.
Визначено порядок користування земельною ділянкою між власниками домоволодіння по Ѕ частини. Площа фактичного користування земельною ділянкою –800 кв.м. Площа земельної ділянки загального користування (ЗК) –61,44 кв.м., в яку входить: за воротами та хвірткою №3,4 та біля гаража «И»52.79 кв.м.; між будинком «А-1ж»та літньою кухнею «Б»8.65 кв.м. Разом 61.44 кв.м.
Визначено порядок користування земельною ділянкою кожного із співвласників. Площа земельної ділянки ОСОБА_3 369.28 кв.м. + Ѕ ЗК (30.72 кв.м.) = 400 кв.м. Площа земельної ділянки ОСОБА_2 369.28 кв.м. + Ѕ ЗК(30.72 кв.м.) = 400 кв.м.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль ВАЗ 2108 1989 року випуску, колір бежевий, реєстраційний номер НОМЕР_2 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 вартість Ѕ частини автомобіля –9967 грн.
Врешті позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на гараж та автомобіль як на особисту власність відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення та задовольнити його позовні вимоги, розділ домоволодіння провести за варіантом №1 судової будівельно-технічної експертизи, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду скасувати частково та ухвалити нове рішення в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розділ житлового будинку, господарських будівель в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою і в задоволенні позову в цій частині відмовити.
Відповідно до ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 29 жовтня 1988 року по 01 квітня 2008 року (а.с. 6, 9). Від шлюбу мають двох повнолітніх дітей та неповнолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7-8).
За час перебування у шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, згідно договору дарування від 22 листопада 1996 року, було подаровано житловий будинок з господарськими приміщеннями, що знаходиться в сел..Магдалинівка вул.Гагаріна, №22 Магдалинівського району Дніпропетровської області (а.с.14). ОСОБА_2 та ОСОБА_3, згідно витягу про державну реєстрацію прав, є власниками вказаного будинку з господарськими спорудами по Ѕ частині кожний (а.с. 270).
Крім того, за час перебування у шлюбі сторонами було придбано автомобіль ВАЗ 2108 реєстраційний номер НОМЕР_2, побудовано на території домоволодіння гараж, котельню, шийку погребу (а.с.10, 270).
Враховуючи викладене, слід зазначити, що рішення суду щодо визнання за ОСОБА_2 права власності на автомобіль ВАЗ 2108 реєстраційний номер НОМЕР_2 та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 вартість Ѕ частини автомобіля в сумі 9967 грн., є обгрунтованим, оскільки суд правильно у відповідності до ст.ст.60, 63 СК України в цій частині позов задовольнив, так як вказаний автомобіль було придбано в період шлюбу між сторонами і його вартість, згідно висновків судової автотоварознавчої експертизи, становить 19 935,88 грн. (а.с.188-192).
Щодо рішення суду стосовно відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на автомобіль та гараж як особисту власність слід зазначити, що суд правильно, у відповідності до ст. 57 СК України, дійшов до висновку, що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя. Будь-яких доказів на підтвердження того, що дане майно було придбано ОСОБА_2 лише за власні кошти суду надано не було.
Судом також встановлено, що між сторонами почали виникати сварки щодо спільного проживання в будинку і ОСОБА_3 звернулася з позовом про розділ майна в натурі.
Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_3 стосовно розділу нерухомого майна в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою було задоволено і, згідно варіанту № 2 розділу домоволодіння висновків судової будівельно-технічної експертизи від 26 лютого 2009 року (а.с.165-186), спірний будинок з господарськими будівлями було розділено в натурі та визначено порядок користування земельною ділянкою та визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1: літню кухню літ. «Б», вартістю 18404 грн.; прибудову «б»6207 грн.; навіс «б 1»1180 грн.; сарай «В»5949 грн.; сарай «Г»4574 грн.; вбиральня «Д»881 грн.; шийка з погрібом «М»вартістю 3605 грн.; вбиральня «Ж»6299 грн.; літній душ «З»6083 грн.; гараж «И»51836 грн.; 1/2 воріт та хвіртки №3,4 вартістю 283 грн. 50 коп.; 1/2 частину забору №2 вартістю 772 грн. 50 коп. Загальна вартість квартири №2 власника Ѕ частини домоволодіння в житловому будинку літ «А-1»разом з надвірними будівлями та спорудами складає 106101 грн., що на 6399 грн. менше ідеальної частки –47/100.
Визначено порядок користування земельною ділянкою між власниками домоволодіння по Ѕ частини. Площа фактичного користування земельною ділянкою –800 кв.м. Площа земельної ділянки загального користування (ЗК) –61,44 кв.м., в яку входить: за воротами та хвірткою №3,4 та біля гаража «И»52.79 кв.м.; між будинком «А-1ж»та літньою кухнею «Б»8.65 кв.м. Разом 61.44 кв.м.
Визначено порядок користування земельною ділянкою кожного із співвласників. Площа земельної ділянки ОСОБА_3 369.28 кв.м. + Ѕ ЗК (30.72 кв.м.) = 400 кв.м. Площа земельної ділянки ОСОБА_2 369.28 кв.м. + Ѕ ЗК(30.72 кв.м.) = 400 кв.м.
Однак, погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки суд не правильно застосував норми процесуального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками спірного домоволодіння по Ѕ частини кожний (а.с.10, 270).
Рішенням суду першої інстанції за ОСОБА_2 було визнано право власності на Ѕ частину спірного домоволодіння - літню кухню, а за ОСОБА_3 було визнано право власності на Ѕ частину домоволодіння - жилий будинок, чим було порушено право власності ОСОБА_2 на Ѕ частину жилого будинку.
ОСОБА_2, звернувшись з апеляційною скаргою, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення і розділ домоволодіння провести згідно варіанту №1 судової будівельно-технічної експертизи.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно варіанту №1 судової будівельно-технічної експертизи, 1 власнику Ѕ частини домоволодіння виділяється квартира №1 в ж/будинку літ.А-1 з наступними приміщеннями: в житловому будинку літ. «А-1»: приміщення 1-1 (9,20 кв.м.) –коридор; приміщення 1-2 (9,63 кв.м.) –кухня; приміщення 1-3 (3,40 кв.м.) –санвузол; приміщення 1-4 (8,90 кв.м.) – кімната –разом 31,13 кв.м. Окрім того 1 власнику Ѕ частини домоволодіння виділяються наступні будівлі та споруди: навіс літ «а»464 грн.; літня кухня «Б»18404 грн.; прибудова «б»6207 грн.; навіс «б»1180 грн.; гараж «Е»12645 грн.; колодязь №1 1720 грн.; П. яма «Я»2158 грн.; Ѕ воріт та хвіртки №3,4 283,5 грн.; Ѕ забору №2 4934 грн. Вартість квартири №1 власника Ѕ частини домоволодіння в житловому будинку літ. «А-1»з надвірними будівлями та спорудами – 95 008 грн.
2 власнику Ѕ частини домоволодіння виділяється квартира №2 в ж/будинку літ А-1 з наступними приміщеннями в житловому будинку літ «А-1»: приміщення 1-5 (9,90 кв.м.) –кімната; приміщення 1-6 (16,70 кв.м.) –кімната. Окрім того 2 власнику Ѕ частини домоволодіння виділяються наступні будівлі та споруди: сарай «В»5949 грн.; сарай «Г»4574 грн.; вбиральня «Д»881 грн.; шийка з погрібом «М»3605 грн.; Ѕ забору №2 772,5 грн.; Ѕ воріт та хвіртки №3,4 283,5 грн. Вартість квартири №2 власника Ѕ частини домоволодіння в житловому будинку літ. «А-1»з надвірними будівлями та спорудами –59 793 грн., що на 17 607,5 грн. менше ідеальної частки.
По варіанту №1 частки прийняли наступний вигляд: 1 співвласник –95 008/154 801 = 61/100; 2 співвласник - 59 793/154 801 = 39/100.
Для влаштування двох ізольованих квартир в житловому будинку літ. «А-1»необхідно виконати наступні переобладнання: по варіанту №1 розділу житлового будинку літ. «А-1»:
- закласти дверний отвір між прим. 1-1 і прим. 1-2;
- закласти дверний отвір між прим. 1-5 і прим. 1-6;
- закласти дверний отвір між прим. 1-1 і прим. 1-6 для ізолювання двох квартир;
- прибудувати прибудову до прим. 1-5 та 1-6;
- прибудувати прибудову до прим. 1-1 та 1-2;
- розібрати перегородку між приміщеннями 1-1 і 1-4;
- переобладнати віконний отвір в прим. 1-5 в дверний;
- переобладнати віконний отвір в прим. 1-6 в дверний;
- переобладнати віконний отвір в прим. 1-2 в дверний;
- пробити віконний отвір в прим. 1-5;
- пробити віконний отвір в прим. 1-2;
- переобладнати приміщення 1-5 (житлову кімнату) в кухню (а.с.163- 165).
Однак, з висновків експертизи по даному варіанту розділу домоволодіння вбачається, що експертом не вказано кому саме із співвласників і які саме переобладнання у домоволодінні необхідно зробити.
В листі Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, якому було доручено ухвалою суду проведення даної експертизи, вказано, що експерт ОСОБА_5 припустився помилки при вирішенні питання щодо розділу домоволодіння з урахуванням додатково збудованих гаражу «И», літнього душу «З», уборної «Ж», кочегарки «Л»на дві квартири згідно часток власників. Експерт ОСОБА_5 звільнився (а.с.221).
З висновків експертизи по варіанту №1 розділу домоволодіння, згідно з долями кожного із співвласників по 1/2 частині права власності, вбачається, що такі споруди як гараж «И», літній душ «З», уборна «Ж», кочегарка «Л», які розташовані на території спірного домоволодіння, експертом взагалі не зазначені (а.с.163-165).
В судовому засіданні на розгляд ставилося питання щодо призначення додаткової судової будівельно-технічної експертизи для з»ясування вказаних недоліків, оскільки усунути вказані помилки та недоліки експертизи в судовому засіданні неможливо і також, у зв»язку з допущеними експертом помилками, неможливо встановити порядок користування земельною ділянкою, та для вирішення цих питань необхідні спеціальні знання.
Однак, ОСОБА_3, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 в судовому засіданні клопотання про призначення додаткової судової будівельно-технічної експертизи не заявляли.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає за необхідне рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про розділ житлового будинку та господарських споруд в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою скасувати, як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розділ житлового будинку, господарських споруд в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2011 року в частині розділу житлового будинку, господарських будівель в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розділ житлового будинку, господарських будівель в натурі, визначення порядку користування земельною ділянкою відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів
Судді