Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-4524/11 Головуючий у 1 й інстанції - Мазниця А.А.
Доповідач - Єлізаренко І.А.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2011 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого –Єлізаренко І.А.
Суддів – Гайдук В.І., Григорченко Е.І.
при секретарі –Костюк Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Комерсант-Україна»на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Комерсант-Україна»про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги та інших виплат,-
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2010 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Комерсант-Україна»про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, інших платежів.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що він працював у відповідача з 01 червня 2005 року на посаді фотокореспондента. За час його роботи керівництво відповідача системно допускало порушення вимог трудового законодавства, тому він звернувся до відповідача з заявою про звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв»язку з порушенням трудового законодавства роботодавцем, що тягне виплату вихідної допомоги згідно ст.44 КЗпП України. Однак, він був звільнений без виплати вихідної допомоги, тому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість з оплати праці у вихідні дні та надурочні у розмірі 760 грн., заборгованість по заробітній платі за час перебування у щорічній відпустці у 2009 році у розмірі 1 814, 93 грн., компенсацію невикористаної частини відпустки в розмірі 18 339,95 грн., вихідну допомогу в розмірі 14 642,16 грн., а всього 35 557,04 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Комерсант-Україна»на користь позивача 31 252,64 грн., в тому числі: 760 грн. заборгованості по заробітній платі у вихідні дні та надурочно; 1 814,93 грн. заборгованості по заробітній платі за час перебування у щорічній відпустці у 2009 році; 14 035, 55 грн. компенсації за невикористану відпустку, 14 642,16 грн. вихідної допомоги. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Приватне акціонерне товариство «Комерсант-Україна» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково і стягнути з відповідача на користь позивача 5 606,74 грн., в тому числі: 85,28 грн. заборгованості за відпустку в період з 14.09.2009 року по 20.09.2009 року та 5 521, 46 грн. компенсації за всі дні невикористаної відпустки, в задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача вихідної допомоги в сумі 14 642, 16 грн. скасувати та відмовити в задоволенні позову в цій частині з наступних підстав.
Відповідно до ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з матеріалів позивач з 01 червня 2005 року по 10 січня 2010 року працював у Приватному Акціонерному товаристві «Комерсант-Україна»на посаді фотокореспондента (а.с.10-13, 175, 176).
22 грудня 2009 року звернувся до відповідача з заявою про звільнення за власним бажанням з 10.01.2010 року у зв»язку з порушенням трудового законодавства ч.3 ст.38 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги за ст.44 КЗпП України (а.с.12).
Наказом №110110 КУ-1 від 11.01.2010 року позивача було звільнено з займаної посади за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України без виплати вихідної допомоги (а.с.13).
З матеріалів справи вбачається, що позивач дійсно залучався до виконання роботи у неробочий час, вихідні та неробочі дні, що підтверджується копіями газетних публікацій з використанням виготовлених ним фотознімків (а.с.100, 106-151). Також було встановлено наявність заборгованості по заробітній платі на час відпустки.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що укладений між сторонами договір є трудовим. В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо укладення між сторонами окремого авторського договору у відповідності до Закону України «Про авторське право», а тому виплати, які повинні бути проведені відповідачем не можуть вважатися літературним гонораром, оскільки між позивачем та відповідачем було укладено трудовий договір (а.с.175-176).
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 760 грн. заборгованості по заробітній платі за роботу у вихідні дні та надурочно, 1 814, 93 грн. заборгованості по заробітній платі за час перебування у щорічній відпустці у 2009 році та 14 035, 55 грн. компенсації за невикористану відпустку є обґрунтованим та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, тому суд правильно на підставі ст.ст.62, 71, 72, 106, 107 КЗпП України, позов в цій частині задовольнив.
Щодо вимог позивача стосовно стягнення з відповідача на його користь 14 642, 16 грн. вихідної допомоги слід зазначити, що позивача було звільнено з роботи згідно наказу №110110 КУ-1 від 11.01.2010 року за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України без виплати вихідної допомоги (а.с.13).
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, виходив з того, що судом було встановлено наявність підстав стосовно вимог позивача щодо звільнення його з роботи з підстав ч.3 ст.38 КЗпП України, оскільки позивача було звільнено з роботи за ст.38 КЗпП України без подальшої конкретизації.
Однак, погодитись з таким висновком суду в цій частині погодитись не можна, оскільки суд не правильно застосував норми матеріального закону, що відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення в цій частині нового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач дійсно здійснив звільнення позивача за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України без виплати вихідної допомоги, самостійно змінивши підстави звільнення позивача, вказані в його заяві про звільнення, що є порушенням прав позивача, однак, незважаючи на зазначене, позивач наказ про його звільнення в частині підстав його звільнення у встановленому законом порядку не оскаржував, що є підставою для відмови в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 14 642,16 грн. вихідної допомоги.
З наведених підстав колегія суддів вважає за необхідне рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 14 642,16 грн. вихідної допомоги скасувати, як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову в цій частині відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Комерсант-Україна»задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 листопада 2010 року скасувати частково.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Комерсант-Україна»про стягнення вихідної допомоги –відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів
Судді