Справа № 22ц-1436/11
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2011 року м. Хмельницький
судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого судді Харчука В.М.,
суддів: Переверзєвої Н.І.,
Кізюн О.Ю.
при секретарі : Жищинській І.М.
.
з участю: сторін та їх представників
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22-ц-1436 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Волочиського районного суду від 09 лютого 2011 року за позовом ОСОБА_2 до територіального управління Держгірпромнагляду по Хмельницькій області, товариства з обмеженою відповідальністю „Агробізнес”, Південно-Західної залізниці в особі Жмеринської дирекції залізничних перевезень, Волочиської районної державної адміністрації в особі управління праці та соціального захисту населення, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хмельницькій області в особі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Волочиському районі, за участі третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 про визнання частково недійсними актів форми Н-1 та Н-5 від 16 листопада 2010 року, заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, судова колегія,
В С Т А Н О В И Л А :
рішенням Волочиського районного суду від 09 лютого 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_2 посилається на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповне з”ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
____________________________________________________________________ Головуючий у першій інстанції –ОСОБА_5 Справа № 22-ц-1436 Доповідач –Харчук В.М. Категорія № 57
Судом порушено ст.ст. 8, 22, 55 Конституції України, ст. 44 Закону України „Про охорону праці”, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, ст.ст. 1, 15 ЦК України, ст. 3 ЦПК України, п. 59 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві № 1112 від 25.08.2004 року.
Зокрема, наведені норми права дають їй підстави для оскарження актів форми Н-1 та Н-5, так як в актах закладені неправдиві та безпідставні висновки про те, що причиною нещасного випадку із лаборантом Волочиської філії ТОВ „Агробізнес” ОСОБА_6, який стався ІНФОРМАЦІЯ_1 і внаслідок якого остання загинула, є порушення нею, ОСОБА_2 -завідуючою лабораторією філії ТОВ „Агробізнес”, правил охорони праці.
Ці формулювання актів прямо чіпають права та інтереси ОСОБА_2 і можуть в майбутньому слугувати підставою для притягнення її до відповідальності.
Перерахований в п. 59 Порядку розслідування нещасних випадків перелік осіб, які мають право оскаржувати такі акти, не є вичерпним, так як право на оскарження їй належить і за нормами Конституції України, які є нормами прямої дії; Цивільного та Цивільно-процесуального кодексів України; міжнародної Конвенції, що підтверджено рішенням Конституційного Суду України № 6 –зп від 25.12.1997 року.
Тому ОСОБА_2 просить скасувати рішення Волочиського районного суду від 09 лютого 2011 року, ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити повністю.
Судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга апелянта задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.ст. 10, 60, 213, 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу апелянта і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Суд вирішує спір на засадах змагальності, сторони зобов”язані доказами довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Рішення суду є законним, якщо суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.ст.13, 22 Закону України „Про охорону праці” № 2694-ХІІ від 14 жовтня 1992 року роботодавець зобов”язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів.
У випадку настання нещасного випадку на виробництві роботодавець зобов”язаний організувати відповідне його розслідування, за підсумками якого скласти відповідний акт за встановленою формою.
У разі незгоди потерпілого чи роботодавця зі змістом акту вони вправі оскаржити його посадовій особі державного нагляду за охороною праці.
Рішення цієї посадової особи може бути оскаржене в судовому порядку.
Відповідно до ст.ст.14, 33, 34 Закону України „Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 1105-ХІУ від 23 вересня 1999 року нещасний випадок на виробництві –це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов”язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров”ю або настала смерть.
Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу виконавчої влади.
У випадку смерті застрахованої особи право на страхове відшкодування мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали право на день його смерті на одержання від нього утримання.
Відповідно до п.14 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМ України № 1112 від 25 серпня 2004 року, визнаються пов”язаними з виробництвом нещасні випадки, що стались з працівниками під час виконання трудових обов”язків, в тому числі у відрядженні, а також ті, що сталися у період: перебування на території підприємства або в іншому місці, пов”язаному з виконанням роботи, починаючи з моменту прибуття працівника на підприємство до його відбуття, який повинен фіксуватися відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, якщо настання нещасного випадку пов”язане із виконанням потерпілим трудових обов”язків або з впливом на нього шкідливих виробничих факторів або середовища.
Відповідно до п.п. 46, 51, 53, 59 Порядку спеціальна комісія під час розслідування нещасного випадку зобов”язана з”ясувати обставини і причини нещасного випадку, визначити, чи пов”язаний цей випадок з виробництвом, обстежити місце, де стався нещасний випадок і визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці.
За результатами розслідування нещасного випадку спеціальна комісія складає акти форми Н-5 та Н-1, якщо випадок пов”язаний із виробництвом, або НПВ, якщо він з виробництвом не пов”язаний.
Акти у випадку погодження з ними, затверджуються керівником органу Держгірпромнагляду.
У разі незгоди з актами роботодавець, потерпілий або член його сім”ї може їх оскаржити в судовому порядку.
Оскільки на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України лягає обов”язок по виплаті страхового відшкодування, то такі акти можуть оскаржуватись і Фондом.
Інші особи, як-то, працівники роботодавця, не наділені повноваженнями по оскарженню актів форми Н-1 та Н-5.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_2 працює завідуючою лабораторією Волочиської філії товариства з обмеженою відповідальністю „Агробізнес”.
Техніком-лаборантом лабораторії ТОВ „Агробізнес” із 04.08.2008 року працювала ОСОБА_6.
Відповідно до п.п. 1.3, 2.3, 2.9, 7.1 Положення про виробничо-технологічну лабораторію, затвердженого директором ТОВ „Агробізнес” 10 червня 2010 року, з якою ОСОБА_2 ознайомлена 10 червня 2010 року, загальне керівництво за діяльністю лабораторії здійснює завідуюча лабораторією.
Робочі місця, де проводиться відбір проб зерна для лабораторних досліджень, повинні бути атестовані комісією у встановленому на підприємстві порядку.
Працівники лабораторії також підлягають атестації.
Лабораторія в особі завідуючої несе відповідальність за забезпечення і дотримання правил і умов охорони праці, життя, здоров”я людей та охорони навколишнього середовища.
Відповідно до посадової Інструкції завідуючої лабораторією (п.4.1, п. 4.4), затвердженої директором ТОВ ”Агробізнес” 21 травня 2010 року, яку ОСОБА_2 отримала, вона несе відповідальність за порушення законодавства та інших нормативних актів про охорону праці та за дотримання трудової дисципліни працівниками лабораторії.
Відповідно до п.3.5 Інструкції № 6 по охороні праці для лаборанта по відбору проб зерна та зерно-продуктів, затвердженої наказом директора ТОВ „Агробізнес” 06 березня 2009 року № 65, лаборант лабораторії зобов”язана проводити відбір зерна та зерно-продуктів щупом з вагонів-зерновозів тільки із спеціально облаштованих естакад, містків на промислових майданчиках через верхні завантажувальні люки.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на залізничній станції „Волочиськ” Південно-Західної залізниці технік-лаборант Волочиської філії ТОВ „Агробізнес” ОСОБА_6 з відома та розпорядження завідуючої лабораторією ТОВ „Агробізнес” ОСОБА_2 –свого безпосереднього керівника, з порушенням посадової інструкції проводила відбір проб зерна з вагону, який перебував за межами території ТОВ „Агробізнес” не на спеціальній площадці-естакаді, а на залізничній колії в зоні дії електроструму високої напруги.
Під час відбору зерна ОСОБА_6 була вражена електричним струмом високої напруги і загинула.
Комісією по розслідуванню нещасного випадку на виробництві, створеною наказом начальника управління Держгірпромнагляду по Хмельницькій області № 504 від 08.09.2010 року цей нещасний випадок розслідувано з дотриманнями чинного законодавства і 16 листопада 2010 року складено акти форми Н-1 та Н-5, в яких зазначено ці дійсні причини нещасного випадку на виробництві, що призвели до загибелі працівника ТОВ „Агробізнес”, а саме:
що за дорученням завідуючої лабораторією ОСОБА_2 технік-лаборант ОСОБА_6 з порушенням правил охорони праці та посадової інструкції проводила відбір проб зерна з вагона за межами території ТОВ „Агробізнес” в зоні дії лінії електропередач, внаслідок чого була вражена струмом і загинула.
Наведені обставини повністю підтверджуються матеріалами спеціального розслідування нещасного випадку, актами форми Н-1 та Н-5 (а.с. 7-14), наявними в матеріалах розслідування положенням про лабораторію, посадовими Інструкціями завідуючої лабораторією та техніка-лаборанта, письмовими поясненнями ОСОБА_2, показами свідків, іншими доказами.
Цими доказами спростовуються доводи позовної заяви та апеляційної скарги ОСОБА_2, яка не надала будь-яких доказів на спростування цих обставин.
Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, дана оцінка доказам, які ці обставини підтверджують, ухвалено законне та обгрунтоване судове рішення, підстави до скасування якого в межах доводів апеляційної скарги апелянта відсутні.
Керуючись ст.ст.303, 307-308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
У Х В А Л И Л А :
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Волочиського районного суду від 09 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили.
Головуючий суддя: (підпис)
судді: (підписи)
З оригіналом згідно : суддя В.М.Харчук