Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-5048/11 Головуючий у 1 й інстанції - Кушнірчук Р.О.
Доповідач - Перцова В.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2011 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі :
Головуючого судді : Перцової В.А.
Суддів: Калиновського А.Б., Лисичної Н.М.
При секретарі: Керімовій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффазен Банк Аваль" до ОСОБА_3, третя особа –Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2010 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Райффазен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором № 014/107136/3101/74 від 9 серпня 2006 року в сумі 2 337 857,29 грн., яка станом на 12 квітня 2010 року складається із заборгованості за непогашеною сумою кредиту 1 161 515,63 грн., заборгованості за користування кредитом –300 350,22 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом –425 991,44 грн.; вирішено питання щодо судових витрат.
ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою і просить скасувати рішення суду і закрити провадження по справі, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають вимогам норм матеріального права та обставинам справи; суд не врахував і не дав належної оцінки умовам укладених між сторонами договорів.
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що 6 липня 2006 року між ТОВ "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" та ОСОБА_3 було укладено договір підряду на будівництво індивідуального житлового будинку № 04/06-ПД/ЗК.
9 серпня 2006 року ОСОБА_3 уклав з Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райфазен Банк Аваль" (далі –Банк), кредитний договір № 014/107136/3101/74, відповідно до умов якого та згідно із розпорядженням відповідача 10 серпня 2006 року Банком було перераховано на його поточний рахунок 209 120,39 доларів США, які у гривневому еквіваленті в сумі 1 056 057,98 грн. за заявою відповідача були відразу направлені на рахунок ТОВ "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" для оплати робіт по будівництву.
В забезпечення виконання відповідачем кредитного договору 9 серпня 2006 року між ним та позивачем був укладений договір застави майнових прав № 014/3101/107136, згідно умов якого відповідач передав в заставу Банку свої майнові права за вищевказаним договором підряду (а. с. 93). Також, з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача по кредитному договору, між Банком та ТОВ "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" 9 серпня 2006 року було укладено договір поруки № 014/3101/135 (а. с. 94).
Крім того, в той же день між Банком та відповідачем було укладено договір про відступлення права вимоги № 014/3101/134 (а. с. 95), пунктом 8 якого було передбачено, що даний договір укладено під відкладною умовою і зобов'язання за цим договором виникають у випадку звернення стягнення "Новим кредитором" (Банком), як заставодержателем, на предмет застави згідно вищезазначеного договору застави майнових прав.
у зв'язку із тим, що відповідач не виконував умови кредитного договору щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування грошима, 24 березня 2009 року Банком було направлено на його адресу вимогу про необхідність усунення порушень умов кредитного договору і погашення заборгованості (а. с. 14).
Апеляційний суд вважає, що, оскільки, відповідач не усунув зазначені порушення договору, районний суд обґрунтовано, виходячи із умов договору та, керуючись ст. ст. 526, 553, 554, 610, 611, 1054, 1055 ЦК України, задовольнив позовні вимоги Банку про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитним договором з урахуванням непогашеної суми кредиту, відсотків по кредиту та пені за несвоєчасне погашення кредиту.
Доводи в апеляційній скарзі відповідача щодо неправильного застосування судом норм матеріального права, обставин справи, зокрема, умов договору застави майнових прав за договором підряду та договору про відступлення права вимоги, які свідчать про те, що позивач вже фактично звернув стягнення на заставлені майнові права, є безпідставними і не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, право вибору конкретної вимоги щодо виконання зобов'язання за договором кредиту (безпосередньо боржником, поручителем, за рахунок заставленого майна чи майнових прав або іншим способом передбаченим законом чи договором) належить кредитору.
Крім того, згідно із ст. ст. 49-51 Закону України "Про заставу", якими врегульовано правовідносини, що виникають при заставі майнових прав, а також, ст. 32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", положення якого поширюються на майнові права передані в заставу (згідно абзацу 8 ст. 2 названого Закону, майнові права відносяться до рухомого майна), звернення стягнення на майнові права відбувається в судовому порядку, крім випадків, коли заставлене майнове право є грошовим.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам норм матеріального права та встановленим обставинам справи і вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача відхилити, а рішення районного суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.
Судді: