Справа № 2-387/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2011 року Овідіопольський районний суд Одеської області  в складі:

головуючого судді Кириченко П.  Л.

при секретарі Тісцової І.Ю.

за участю позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката ОСОБА_2, представника відповідача Козлова С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Овідіополь, Одеської області цивільний позов ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства «Кредобанк»про  визнання кредитного договору не дійсним, суд ,-

ВСТАНОВИВ:

          17 лютого 201 року до  суду звернувся  позивач  з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Кредобанк»( Код 34028956) в якому просив визнати кредитний договір  за № 14Ф-050307 від 05.03.2007 р. укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Кредобанк»недійсним у зв’язку із помилкою допущеною ВАТ «Кредобанк», яка виразилась у не наданні  позивачу  повної, всебічної, своєчасної інформації стосовно загального розміру сукупних витрат якими супроводжувалось укладення оспорю вального кредитного договору та укладення кредитного договору у валюті, а тому позивач просить визнати кредитний договір недійсним та стягнути з відповідача  судові витрати .

          Позивач та його представник  в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримали  та просили  задовольнити їх у повному обсязі.

          Представник відповідача з позовом позивача не згодний та заперечує проти його задоволення.

          Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає можливим  відмовити у позові з наступних підстав.

          Відповідно до ст. 533 ч.3 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних  документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

          Згідно ст. 198 ч.2 ЦК України грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов’язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

          Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції  з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Частиною 1 ст. 49 цього Закону розміщення залучених коштів від свого імені визнається кредитною операцією.

          Згідно ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»коштами є гроші у  національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Таким чином відповідно до положень Закону України « Про банки та банківську діяльність»банк на підставі  банківської ліцензії має право здійснювати кредитування в іноземній валюті.

          Національним банком прийнято Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових доказів та ліцензій на виконання окремих операцій ( затв.  Постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 р. № 275),  відповідно до п. 5.3 якого письмовий дозвіл на здійснення  операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.93 за № 15-93.

          Так судом встановлено, що 05 березня 2007 року між Публічним  Акціонерним Товариством «Кредобанк»( Код 34028956)  та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (код № НОМЕР_1),був укладений кредитний договір № 014Ф-050307 про надання кредиту в сумі 140 250 доларів США. строком до 27.03.2027 року під 12,50% річних з погашенням кредиту та відсотків за користування  кредитом щомісячними платежами згідно відповідного графіку погашення.

Відповідно до ст. 1054 ч.1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти ( кредит) позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

          У 2007 році,  позивач ОСОБА_1 отримував кредит, банк кредитував фізичних та юридичних осіб у різній формі валюти: гривнях, доларах, євро, франках. Своє бажання стосовно отримування кредиту позичальник викладав в своїй заяві на отримання кредиту.

          З пояснень позивача вбачається, що він просив надати йому кредит саме в доларах США та і отримав кредит у доларах США, що підтверджується пунктом 2.1кредитного договору.

          Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

          Позивач у позовній заяві та у доданих матеріалах та його представник у судовому засіданні не навели жодного доказу, підтверджуючого те, що представники банку примушували, зобов’язували чи наполягали на отриманні ОСОБА_1 кредиту в певній валюті.  А навіть з позовної заяви вбачається, що працівниками банку були виконані всі професійні обов’язки перед клієнтом, зокрема належним чином роз’яснені особливості укладання договорів при отриманні кредитів у різній валюті.

Позивач вважає, що під час укладання кредитного договору , банк не мав повноважень для укладання кредитного  договору  в іноземної валюті , так як не мав індивідуальної ліцензія., однак дані доводи є помилковими , так як на час укладання даного договору відповідач отримав  всі необхідні документи від НБУ для укладання кредитних угод в іноземній валюті  , в тому разі і з позивачем , дані обставини підтверджується дозволом  № 43-2  від 27.01.2006 рок5у , дозвіл № 11/06 від 22.02.2006 року  та додатки до даних документів .

          Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 отримав кредит в доларах США, то у відповідності до договору  укладеного між сторонами, він зобов’язаний повернути кредит у повному обсязі, тобто в тій валюті, в якій отримував кредит, а саме тільки в доларах США.

          Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

          Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати по справі розподілу не підлягають.

          Керуючись ст.ст.10,11,60,209,212,214 ЦПК України, ст.ст. 533 ч.3,198 ч.2, 1054 ч.1 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

          В задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства «Кредобанк»про визнання кредитного договору не дійсним –відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги до Овідіопольського райсуду Одеської області протягом 10 днів з оголошення рішення.

Суддя:П. Л. Кириченко