Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-4660/11 Головуючий у 1 й інстанції - Румянцев О.П.
Доповідач - Осіян О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
”20” квітня 2011 року. м. Дніпропетровськ.
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Осіяна О.М.,
суддів - Костюченко Н.Є., Максюти Ж.І.,
при секретарі - Сичевській А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2010 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, Земельне управління Дніпропетровської міської ради, Самарська районна у м. Дніпропетровську рада, ТОВ «Квартал», Приватний геодезичний центр «Азимут», Дніпропетровське міське управління земельних ресурсів, ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання державного акту на право приватної власності на землю частково недійсним, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом, в якому вказував на те, що йому була надана земельна ділянка загальною площею 500 кв.м. по АДРЕСА_1, але він користується земельною ділянкою, площею 932 кв.м.
Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №322 від 25.02.1999 року було безоплатно передано у приватну власність ОСОБА_5 земельна ділянка площею 0,11299 га, АДРЕСА_2 та видано Державний акт на право власності на землю. При оформленні права власності відповідача на земельну ділянку допущена помилка, внаслідок чого було фактично приватизовано частину земельної ділянки належної позивачу, в зв’язку із чим він просив визнати державний акт частково недійсним.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року позивач ОСОБА_4 помер, у зв'язку з чим до участі у справі в якості позивача будо залучено його правонаступника - ОСОБА_2
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2010 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання державного акту на право приватної власності на землю частково недійсним.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та задоволення позову, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено із порушенням норм матеріального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін із наступних підстав.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що рішенням виконкому Ігренської міської ради Дніпропетровської області від 25.05.1976 року, згідно договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для індивідуального будівництва, ОСОБА_4 була надана земельна ділянка загальною площею 500 кв.м. по АДРЕСА_1 (нині м. Дніпропетровськ).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Самарської районної ради народних депутатів від 17.09.1993 року № 385/3 відповідачу було здійснено додаткове відведення земельної ділянки до земельної ділянки АДРЕСА_2, шляхом добавлення 277 кв. м. земельної ділянки, а також закріплено за домоволодінням АДРЕСА_2, що знаходиться в користуванні ОСОБА_3, 1000 кв. м. в постійне користування та 145 кв. м. в тимчасове користування.
Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №322 від 25.02.1999 року була безоплатно передана у приватну власність ОСОБА_5 земельна ділянка площею 0,11299 га.
На підставі вказаного рішення виконкому Дніпропетровської міської ради ОСОБА_3 отримав Державний акт на право власності на землю серії ДП Д*N023205, згідно якого йому стала належати земельна ділянка площею 0,1130 га за адресою: АДРЕСА_2.
Але при оформленні права приватної власності на земельну ділянку по вул. Роз'їздній, 10 на ім'я ОСОБА_3 було внесено помилку при зазначенні земельної ділянки, її розмірів та просторового положення, внаслідок чого ним було фактично приватизовано частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, про що вказується у письмових документах.
Позивачем заявлена вимога лише про скасування Державного акту на право приватної власності на землю, але питання про скасування рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, на підставі якого вказаний Державний акт був виданий, позивач не заявляв.
Позивач не доповнював та не уточняв позовні вимоги, а тому посилаючись на вимоги ст. 11 ЦПК України щодо принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд розглянув справу в межах позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про необхідність скасування рішення суду є безпідставними. Суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що підставою видачі державного акту на землю відповідачу є рішення органу місцевого самоврядування від 25.02.1999 року. Із матеріалів справи вбачається, що позивачу була виділена земельна ділянка площею 500 кв. м., а він фактично користується земельною ділянкою площею 932 кв. м.,. При цьому вказує на те, що частина земельної ділянки надана матір’ю ОСОБА_4, але відповідні документи відсутні. Таким чином, немає достовірних даних щодо точного місця розташування тієї частини земельної ділянки площею 500 кв. м., відносно якої прийняте рішення органу місцевого самоврядування про передачу її у користування позивачу.
Відповідно до вимог п. «г»ч. 3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Оскільки таких вимог позивачем не заявлено, а тому відсутні підстави для визнання недійсним державного акту на право власності на землю, який був виданий на підставі рішення органу місцевого самоврядування.
Вказані обставини не позбавляють позивача можливості повторно звернутися із відповідними вимогами до суду.
У зв’язку із чим рішення суду першої інстанції відповідає вимогам законодавства та встановленим обставинам у справі, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни, передбачені ст.309 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 307,308, 315 ЦПК України, суд -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді: