Справа №2а-1150/2011р.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 червня 2011р.  16 год. 30 хв.,  Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Мельник О.О., розглянувши, в скороченому провадженні, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області, про визнання дій неправомірними та зобов”язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

   20.05.11 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним адміністративним позовом про те, що він має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС І-ї категорії. Частиною 4 ст.48 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ від 28.02.1991 року(далі Закон), такій категорії осіб передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. При цьому, така виплата проводиться, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, що встановлений на день виплати. Однак, такі соціальні виплати йому були здійснені Управлінням праці та соціального захисту населення Бориспільської міської ради в меншому розмірі, ніж встановлено чинним законодавством України, чим суттєво порушуються його конституційні права на соціальний захист. В свою чергу, УПСЗН Бориспільської міської ради, незаконно, відмовляє йому у перерахуванні та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення, з урахуванням вищевказаних положень чинного законодавства України, посилаючись на норми Постанов КМУ № 562 від 12.07.2005р. та  № 836 від 26.07.1996 р., якими встановлені розміри таких виплат та відповідно до яких соціальні виплати нараховуються та виплачуються позивачеві, оскільки Постанови КМУ є підзаконними нормативними актами, а у випадках колізії між нормами підзаконного нормативного акту та нормами закону, застосуванню підлягають положення саме Закону, який має вищу юридичну силу. Тому, вважає, що, виходячи з пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішення даного спору, застосуванню підлягає ст.48 Закону, і просить визнати неправомірними дії УПСЗН щодо нарахування та виплати йому таких соціальних виплат в порушення положень ст.ст.48,67 Закону та зобов”язати УПСЗН Бориспільської міської ради  здійснити позивачеві перерахунок та виплату недоотриманих суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірі п»яти мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної на день виплати.

       Представник Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської міської ради в письмових запереченнях позов не визнає, посилаючись на те, що відповідно до ст.62 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” роз”яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов”язковими, в т.ч. для органів державної виконавчої влади. Згідно ст.63 вищевказаного Закону, фінансування витрат, пов”язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. Кабінетом Міністрів України встановлено розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Даним Законом не передбачено коштів на фінансування підвищених сум таких соціальних виплат, а оскільки зміни до даного Закону не вносилися, в УПСЗН були відсутні підстави виплачувати позивачу компенсацію та щорічну допомогу на оздоровлення в підвищених розмірах. Виходячи з фінансових можливостей держави, уряд гарантував і гарантує виплату окремих видів компенсацій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в абсолютних розмірах, визначених Постановами КМУ № 562 від 12.07.2005 р.та № 836 від 26.07.1996р.

       На підставі ч.1 ст.41 КАС України, в зв»язку із розглядом даної справи в скороченому провадженні, що відповідно до положень  ст.183-2 КАС України, здійснюється без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

         Суд, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

         Встановлено, що позивач з 17.04.1996р. має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії та з 20.02.2011р. перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Бориспільської міської ради  Київської області.

          Згідно із ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач, як учасник ліквідації аварії на ЧАЕС І-ї категорії, також має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

          При цьому, відповідно до ч.7 ст.48 даного Закону виплата щорічної допомоги на оздоровлення здійснюються з мінімальної заробітної плати, яка встановлюється на момент виплати.

          Відповідно до ст.53 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2010 рік” з 01 грудня 2010 року розмір мінімальної заробітної плати становив 922 грн.

          УПСЗН Бориспільської міської ради Київської області, неправомірно, нарахувало та виплатило  позивачеві щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2010 рік в розмірі 120 грн. що є меншим, ніж встановлено чинним законодавством України, а саме меншим за 5 мінімальні заробітні плати, і у нарахуванні та виплаті такої допомоги за 2010 рік в розмірі, передбаченому законодавством, незаконно, відмовило.

           Нарахування та виплата позивачу соціальних виплат проводилась з дотриманням вимог Постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що не відповідає нормам Конституції та Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

           Вищенаведене підтверджується даними копії посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, виданого на ім”я позивача, відповідно до якого останній має 1-у категорію осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, копії паспорта позивача та копії листа.

          Посилання представника УПСЗН в своїх письмових запереченнях на те, що проведення соціальних виплат залежить від фінансової можливості держави, що визначається  в Державному бюджеті, суд оцінює критично, як безпідставні, оскільки держава, наділивши осіб певною соціальною гарантією, взяла на себе публічне зобов”язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають статус постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС, в т.ч. і матеріальний рівень позивача, і відсутність матеріальних коштів у держави не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, який прямо встановлений законом.

         Згідно із ст.ст.21,22,24,64 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними і непорушними. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

        Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист.

        Згідно із ч.4 ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ від 28.02.1991 р. (в редакції Закону від 06.06.1996р.) щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС І-ї категорії, виплачується у розмірі 3 мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент проведення виплати.

        Так, Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи" має вищу юридичну силу перед Постановою Кабінету Міністрів України “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, на підставі якої позивачеві нараховувалась щорічна допомога на оздоровлення, і при вирішенні даного спору суди повинні  керуватися  вимогами   статті  48 вказаного  Закону,  який  передбачає  право  позивача на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 3 мінімальних заробітних  плат. Тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними  актами, суд дійшов висновку, що  при нарахуванні та виплаті позивачеві вищезазначеної компенсацій, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, підлягає застосуванню стаття  48  Закону  України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент проведення виплати допомоги, а не вищевказана Постанова Кабінету  Міністрів України, що є підзаконним нормативно-правовим актом, та істотно звужує обсяг конституційних прав позивача, як соціально захищеної особи.

       Таким чином, враховуючи, що Управління праці та соціального захисту населення, як державний орган, що здійснює нарахування та проводить такі соціальні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, нараховувало позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі, меншому ніж передбачено чинним законодавством, дії управління по нарахуванню та виплаті такої соціальної виплати слід визнати неправомірними та зобов”язати УПСЗН Бориспільської міської ради здійснити позивачеві перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, з урахуванням вже проведених виплат, в розмірі п»яти мінімальних заробітних плат, у відповідності до ст.48 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виплати, та з урахуванням правових позицій ч.3 ст.67 даного Закону.

            Керуючись ст.ст. 21,22,24,46,64 Конституції України, ст.ст.48,67 Закону України “Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року (в редакції Закону від 06.06.1996р.), ст.53 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2010 рік”, ст.ст.10, 11, 70, 87, 94, 99-100, 158-163, 183-2 Кодексу Адміністративного Судочинства України,

суд,

ПОСТАНОВИВ:

            Адміністративний позов задовольнити повністю.

             Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС І-ї категорії, в розмірі, що передбачений ст.ст.48,67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ від 28.02.1991 р. (в редакції Закону від 06.06.1996р.)–неправомірними.

               Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області здійснити ОСОБА_1, з урахуванням вже проведених виплат, нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС І-ї категорії, в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, що передбачений ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ від 28.02.1991 р. (в редакції Закону від 06.06.1996р.), з урахуванням правових позицій ч.3 ст.67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру заробітної плати, визначеної законом на момент виплати.  

             Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Бориспільський міськрайонний суд з дня отримання її копії.

                                                                                                             Суддя                О.О.Мельник

                              дата документу :