Справа №2а-1137/2011р.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

 30 травня 2011р.  15 год. 00 хв.  Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Мельник О.О., розглянувши, в скороченому провадженні, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Бориспільському району Київської області про визнання бездіяльності протиправною та покладення зобов”язання,

В С Т А Н О В И В:

    19.05.2011р. позивач звернувся до суду із вищезазначеним адміністративним позовом про те, що він є інвалідом ІІ-ї групи в зв”язку із захворюванням, пов”язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС І-ї категорії та перебуває на обліку в Пенсійному фонді України в Бориспільському районі. Відповідно до чинного законодавства, пенсії для інвалідів ІІ-ї групи, щодо яких встановлено зв”язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими за 8 встановлених законодавством мінімальних пенсій за віком. Крім того, особам, віднесеним до І-ї категорії, інвалідам ІІ-ї групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Також, у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, розмір таких виплат збільшується, і перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Однак, відповідач відмовляє йому у перерахунку та виплаті призначеної пенсії з урахуванням вищевказаних положень чинного законодавства України. Тому, просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо перерахунку та виплати йому щомісячної державної та додаткової пенсій з період часу з 11.09.1998р. по теперішній час у відповідності до ч.4 ст.54 та ст.50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме основної щомісячної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленого на рівні прожиткового мінімуму, зобов”язати управління призначити, нараховувати та виплачувати йому в подальшому зазначені види пенсій у вищевказаних розмірах, зобов»язати відповідача провести перерахунок та виплату заборгованості за попередній період таких пенсій, починаючи з 11.09.1998р. по час призначення розміру пенсій у встановлених законом розмірах та зобов»язати управління перевести позивача на пенсію по інвалідності з моменту нарахування пенсій у вищевказаних розмірах, з урахуванням збільшення прожиткового мінімуму.

         В своїх письмових запереченнях відповідач зазначив, що виплата пенсій позивачу проводилась відповідачем в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, з дотриманням вимог Постанов КМУ, які регулюють порядок  обчислення та нарахування пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв”язок з Чорнобильською катастрофою, та внесених змін до них. Зокрема, Постановою КМУ № 654 від 16.07.2008 року, А з 01.01.2008 року Законом України “Про державний бюджет України на 2008 рік” внесені зміни до ч.4 ст.54 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, згідно з якими розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв”язок з Чорнобильською катастрофою у всіх випадках, не можуть бути нижчими, по 2-й групі інвалідності, 200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю, обчислювалась, виходячи з встановленої Постановою КМУ розрахункової величини в розмірі 19,91 грн. З 01.01.2008 року відповідно до ЗУ “Про державний бюджет України на 2008 рік” розрахунок додаткової пенсії встановлено у відсотках до прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, що втратили працездатність. Підвищення розміру пенсій в зв”язку із зростанням прожиткового мінімуму в 2008 році на законодавчому рівні взагалі не встановлений, а додаткові пенсії перераховувались та виплачувались позивачу з урахуванням його збільшення. Крім того, мінімальний розмір пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, застосовується лише при встановленні розміру пенсій, призначених відповідно до норм ЗУ “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”. Тому просить відмовити у задоволенні позову.

         На підставі ч.1 ст.41 КАС України, в зв»язку із розглядом даної справи в скороченому провадженні, що відповідно до положень  ст.183-2 КАС України, здійснюється без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

        Суд, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

        Встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, має статус інваліда ІІ-ї групи професійного захворювання, пов»язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Бориспільському районі Київській області та, за своєю особистою заявою, на власний вибір, отримує державну пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», як інвалід ІІ-ї групи (захворювання пов»язане з впливом аварії на ЧАЕС), вслід чого право на отримання державної пенсії відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач, за відсутності відповідної заяви, не має.

        Разом з тим, позивач має право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров”ю відповідно до  ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

         З вересня 1998 року відповідач неправомірно, здійснював нарахування та виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, виплативши йому такий вид пенсії в розмірі, меншому ніж передбачено вищезазначеним Законом, зокрема менш, ніж 75% мінімальної пенсії за віком, а також без урахування збільшення розміру прожиткового мінімуму.

        Нарахування та виплата позивачу призначеної додаткової пенсій проводилась з дотриманням вимог Постанов КМУ №№831,836 від 26.07.1996 року, що не відповідає нормам Конституції та Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

        Вищенаведене підтверджується даними копії паспорта позивача та копії посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, виданого на ім”я позивача, відповідно до якого останній має 1-у категорію осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, копій довідок про отримання позивачем пенсії по інвалідності, копії витягу із акту огляду у МСЕК, копії листа з Управління Пенсійного фонду України в Бориспільському районі Київській області, яким позивачу відмовлено у перерахунку призначених йому пенсій та даними заяви позивача.

         Позивач на даний час за своєю особистою заявою, на власний вибір, отримує державну пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про  загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», вслід чого право на отримання державної пенсії відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач, за відсутності його відповідної заяви до Управління ПФУ в Бориспільському районі Київської області, не має. А тому суд не вбачає підстав для зобов»язання відповідача робити перерахунок та виплачувати позивачеві такий вид пенсії в розмірі, який передбачений ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Також відсутні підстави для зобов»язання управління перевести позивача на пенсію по інвалідності згідно ч.4 ст.54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки право позивача на отримання вищевказаного виду пенсії у відповідності до вказаних положень Закону, на даний час, не є порушеним з боку управління, за відсутності особистої заяви позивача про переведення його на таку пенсію та відмови управління в такому переведенні.  

         Разом з тим, згідно із ст.ст.21,22,24,64 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними і непорушними. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

         За змістом ч.2 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

        Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає, в т.ч. право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

        Отже, суд, встановивши невідповідність положень нормативно-правового акту Конституції України застосовує положення Конституції України як норми прямої дії, тим самим повинен при вирішенні спору не застосовувати закон, який не відповідає вимогам Конституції України.

        А тому, суд дійшов висновку, що при нарахуванні та виплаті позивачу додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю, застосуванню підлягають норми ст.46 КУ та ст.50 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не положення Постанов КМУ, що істотно звужували обсяг конституційних прав позивача, як соціально захищеної особи.

        Згідно із ст.49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсії особам, віднесених до категорій 1,2,3,4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

       Відповідно до ст.50 вищезазначеного Закону в усіх випадках, в т.ч. для інвалідів, щодо яких встановлено зв”язок з Чорнобильською катастрофою, розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю особам, які мають ІІ-у групу інвалідності, призначається в розмірі 75% процентів мінімальної пенсії за віком.

       Згідно із ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

       Відповідно до ч.3 ст.67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткового пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

        Таким чином, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами додаткова щомісячна пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, не може бути менш ніж встановлене законом процентне співвідношення мінімальної пенсії за віком. Тому дії відповідача по нарахуванню та виплаті вказаної пенсій позивачу за нормами Постанов КМУ за умови, коли розмір нарахованої пенсії не відповідає розмірам встановлених Законом є неправомірними, оскільки встановивши таку невідповідність, відповідач повинен призначити пенсію на рівні, встановленому Законом.

         Однак, враховуючи, що ухвалою судді від 30.05.2011р. адміністративний позов ОСОБА_1, в частині нарахування та виплати йому вищевказаної пенсійної виплати, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, інваліду ІІ-ї групи інвалідності у зв»язку із захворюваннями пов»язаними з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС,  в період часу з 11.09.1998р. по 18.11.2010р., був залишений без розгляду, суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають вимоги лише в частині нарахування та виплати позивачу щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»яю в установлених законом розмірах, починаючи з 19.11.2010р. по 19.05.2011р.   

        Тому, враховуючи, що відповідач нараховував та виплачував позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, інваліду ІІ-ї групи  професійного захворювання, пов”язаного з роботами по ліквідації наслідків на ЧАЕС додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров”ю у розмірі, меншому ніж передбачено чинним законодавством, без врахування підвищення розміру прожиткового мінімуму, слід визнати дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті такої пенсії неправомірними та зобов”язати відповідача здійснити перерахунок належних до сплати сум по додатковій пенсії, з урахуванням збільшення розміру прожиткового мінімуму, з дня встановлення цього мінімуму, враховуючи, що мінімальний розмір пенсії за віком прямо залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, і перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

        Разом з тим, підстав для зобов»язання відповідача призначити, нарахувати та виплачувати в подальшому позивачеві пенсію відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»на даний час суд не вбачає, оскільки право позивача на отримання вищевказаних пенсійних виплат у відповідності до вказаних положень Закону, на даний час, не є порушеним з боку управління.

        Керуючись  ст.ст. 21,22,24,46,64, ч.2 ст.152 Конституції України, ст.ст.49,50, ч.4 ст.54, ч.3 ст.67 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року, ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІУ від 09 липня 2003 року, ч.2 ст.9, ст.ст.10, 11, 70, 158-163 Кодексу Адміністративного Судочинства України,

суд,

П О С Т А Н О В И В:

                 Позов задовольнити частково.

                 Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Бориспільському районі Київської області щодо  відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.50, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- неправомірними.

                  Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Бориспільському районі  Київської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1, з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 19.11.2010р. по 19.05.2011р., щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, з дотриманням вимог ч.3 ст.67 “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо збільшення розміру додаткової пенсії, здійснюючи такий перерахунок на підставі мінімальної пенсії за віком, встановленої у розмірі прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, який визначається законом на відповідний період.

                  Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня отримання  копії постанови.

                                                                                                            Суддя                 О.О.Мельник

                              дата документу :