Біляївський районний

Кіпенко 1 м. Біляївка Біляївський район Одеська область Україна 67600

                                                                                                                         Справа № 2-а-417/11                                                                                                    

                                                                  П О С Т А Н О В А

                                                        І м е н е м            У к р а ї н и

3 червня 2011 року                                                         Біляївський районний суд

                                                                                                Одеської області

в складі: головуючого судді  - Крачкової С.В.

                         при секретарі  - Дигуляр А.С.

        за участю представника -  ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біляївка адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду в Біляївському районі про визнання неправомірними дій відповідача щодо  перерахунку розміру пенсії відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, стягнути заборгованість.

                                           ВСТАНОВИВ:

                             Позивачка звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати  неправомірними дії  Управління Пенсійного фонду України щодо перерахунку належної  їй щомісячної пенсії та виплати недоплаченої пенсії, зобов’язати відповідача нарахувати та стягнути з відповідача на її користь недоплачену з  01 січня 2008 року  по квітень 2011 року державну та додаткову пенсію і зобов’язати відповідача у  подальшому здійснювати нарахування їй пенсійних виплат з  урахуванням змін в законодавстві.

                     Свої вимоги мотивує тим, що є пенсіонеркою за інвалідністю 2-ої групи і потерпілою  1-ої категорії від наслідків Чорнобильської катастрофи та  знаходиться на пенсійному обліку в Управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі.

          11.04.2011 року вона звернулась до  відповідача з заявою  про перерахунок пенсії згідно вимог  ст.50,54 Закону №796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи», але  їй було відмовлено в цьому.           Вважає  дії відповідача незаконними, а тому звернулась до суду за захистом свого права.                    

                    В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали. При цьому пояснили, що позивачка є постраждалою внаслідок Чоннобильської катастрофи і на неї розповсюджуєються положення  Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але відповідач не виконує вимоги цього закону щодо нарахування та виплати їй, як інваліду  2-ої групи, І категорії щомісячної додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком та восьми мінімальних пенсій за віком, чим порушив її права. Згідно чинного законодавства перерахунок пенсії відповідач повинен був провести сам без звернення позивачки з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

                    Представник відповідача в судове засідання не з’явився, але подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність і направив заперечення на позов, в якому не визнає вимоги позивача посилаючись на відсутність коштів та на положення  постанови Кабінету Міністрів Україн и від 28.05.2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту громадян».

                    Заслухавши пояснення позивачки та її представника, приймаючи до уваги заяву та заперечення представника відповідача, дослідивши  матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав          .

                    З матеріалів справи вбачається, що  ОСОБА_2 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії і є інвалідом ІІ групи із захворювання, пов’язаного з участтю в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській  АЕС, що підтверджується посвідченнями серії НОМЕР_1  від 21.12.1999 р. та серії НОМЕР_2 від  10.12.2003 р..

                    На підставі ст. 50,54 Закону України від 28.02.1991 р. «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»( далі Закон №796-ХІІ) їй було призначено державну пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю.

                    Судом встановлено, що при обчисленні розміру основної пенсії позивачці згідно вищезазначених законодавчих норм, відповідач виходив з положень  постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654, а додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю виплачується у розмірі 20%  прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.  

                    Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової  втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

                    Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які  постаждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту постраждалого населення визначені та закріплені в Законі №796-ХІІ.

                    Відповідно до ст. 50 вказаного Закону, особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

                    Згідно зі ст. 54 цього ж Закону, в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

                    Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

                    Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

                    Суд не приймає до уваги посилання відповідача в запереченні на позов на ст. 62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щодо права Кабінету Міністрів України роз’яснювати  порядок застосування цього Закону, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальних  пенсій за віком.

                    З положень ст.ст. 50,54 Закону №796-ХІІ випливає, що за основу нарахування розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю , береться мінімальна пенсія за віком.

                    Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише положеннями ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”  і іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір не має.

                    З огляду на зазначене, не можуть бути взятими до уваги посилання на положення ч.3 ст. 28 вказаного Закону, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом  першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого законодавчо визначеного мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50 та 54 Закону №796-ХІІ.

                    Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком.

                    Мінімальний розмір пенсії за віком згідно ст. 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

                    Відповідно до ч.3 ст. 67  Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю.Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового прожиткового мінімуму.

                    Таким чином, суд приходить до висновку, що Управління Пенсійного Фонду України у Біляївському районі Одеської області повинно було нарахувати та виплатити позивачці державну та додаткову пенсію, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про  Державний бюджет України» для осіб, які втратили працездатність.

                    Оскільки відповідачем не виконані вимоги ст.ст.50,54 Закону України № 796-ХІІ, то на нього необхідно покласти обов’язок провести нарахування та виплатити позивачці державну та додаткову пенсію з 1.01.2008 року, виходячи з положень вказаних статтей та ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

          Згідно ч.1 ст. 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров’ю особи, не обмежується строком давності. а тому посилання відповідача на пропуск позивачкою терміну для звернення до суду суд вважає безпідставними.

Вимоги позивачки  про стягнення з відповідача на її   користь заборгованості, яка виникла внаслідок неправильного нарахування пенсії  задоволенню не підлягають, оскільки такі виплати позивачці не були нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування даного виду державної допомоги замість органу, на який покладено такі повноваження.  

          Вимоги позивачки в частині зобов’язання відповідача у подальшому здійснювати нарахування їй державної та додаткової пенсії відповідно до ст. 50,54 Закону України №796-ХІІ з урахуванням змін в законодавстві задоволенню також не підлягають, оскільки прийняття рішень на майбутнє, як застереження від можливих порушень, суперечить вимогам ч.1 ст. 2 КАС України.

                          Керуючись ст.ст. 2,7-9, 11, 71, 158-163 КАС України, Конституцією України, Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Законом України «Про пенсійне забезпечення», суд, -

                                                    ПОСТАНОВИВ:

    Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду в Біляївському районі про визнання неправомірними дій відповідача  щодо  перерахунку розміру пенсії відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, стягнути заборгованість- задовольнити частково.

           Визнати  неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі  Одеської області щодо нездійснення перерахунку належної  ОСОБА_2 пенсії  відповідно до ст.ст.50,54 Закону  України «Про  статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01.01.2008 року  по 11 квітня 2011 року.

          Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі  Одеської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 недоплачену державну та додаткову пенсію, що належала позивачці до виплати відповідно до ст.ст. 50, 54  Закону  України «Про  статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01.01.2008 року  по 11 квітня 2011 року, з урахуванням фактично отриманої суми за цей період.  

                    В іншій частині позову відмовити.

         На постанову суду може бути подана апеляційна скарга  протягом 10 діб до Одеського апеляційного адміністративного суду через Біляївський райсуд.

         Суддя                                                                                           С.В.Крачкова