Справа №1-155 2007 р.

ВИРОК

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

16 травня 2007 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

Головуючого                                 Закутського ВЛ.

При секретарі                                Чіковій Т.М.

З участю прокурора                      Буц Г.О.

Захисника                          ОСОБА_4

Потерпілого                       ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську кримінальну справу по звинуваченню ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1року народження,  уродженця м.  Вознесенська,  громадянина України,  освіта повна загальна середня,  одруженого,  не працюючого,  проживає в АДРЕСА_1  раніше не судимого,  у скоєнні злочину,  передбаченого ч. 1  ст.  122 КК України,

ВСТАНОВИВ

5 листопада 2006 року біля 23 години 20 хвилин ОСОБА_1.,  знаходячись у стані алкогольного сп»яніння,  прийшов на подвір»я будинку АДРЕСА_2,  викликав з домоволодіння власника будинку ОСОБА_2. і почав наносити по ньому удари руками і ногами по різним частинам тіла,  спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді перелому проксимальної головки середньої кістки 5-го пальця лівої кістки,  що згідно висновку експерта №307 м/д від 16.11.2006 року відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров»я.

Підсудний ОСОБА_1. в судовому засіданні вину свою у скоєнні злочину,  передбаченого ч. 1  ст.  122 КК України не визнав і пояснив суду,  що весь вечір і ніч з 5 на 6 листопада 2006 року знаходився разом із своєю дружиною у сестри дружини - ОСОБА_3. та її чоловіка ОСОБА_5.,  де вечеряли,  розпивали спиртні напої,  дивились телевізор. Потерпілого ОСОБА_2. він не бачив,  до нього додому не приходив і його не бив. У зв»язку з цим він також не визнає і цивільний позов.

Але,  незважаючи на невизнання своєї вини,  вина підсудного ОСОБА_1повністю підтвердилася в судовому засіданні показаннями потерпілого ОСОБА_2.,  який суду пояснив,  що 5 листопада 2006 року біля 24 годині ночі він

 повертався з залізничного вокзалу,  де проводжав на потяг своїх знайомих. По дорозі додому біля залізничного клубу він зайшов до торгівельного кіоску купити пива та цигарок. Взявши пива,  він стояв і розмовляв з продавцем кіоску. В цей час підійшов його сусід ОСОБА_1і запропонував йому випити з ним пива,  але він відмовився,  оскільки пива вже купив. Потім ОСОБА_1запропонував випити з ним кави,  але він знову відмовився,  сказавши,  що каву не п»є,  а вживає мак-каву. ОСОБА_1. придбав йому мак-каву,  але через кілька хвилин розлив її на прилавок. Зрозумівши що ОСОБА_1. знаходиться у нетверезому стані,  він пішов додому. Коли він прийшов додому,  то почув,  що хтось відчиняє ворота його подвір»я. Вийшовши,  він побачив,  що на подвір»ї стоїть ОСОБА_1.,  який став вимагати у нього гроші за пиво,  почав його бити,  він впав і ОСОБА_1. продовжував бити руками та ногою,  він захищав обличчя рукою і відчув біль в руці. Він тривалий час лікувався у зв»язку з чим йому спричинені матеріальні збитки в сумі 1393, 57 грн.,  розрахунок яких він виклав у позовній заяві і просить стягнути вказані матеріальні збитки з підсудного.

Вина підсудного ОСОБА_1. також повністю підтвердилася в судовому засіданні показаннями свідків:

ОСОБА_5.,  який суду пояснив,  що дійсно 5 листопада 2006 року він знаходився на роботі у своєму кіоску по вул.  Щорса,  26 м.  Вознесенська. Приблизно о 23.3- годині до його кіоску підійшов його знайомий ОСОБА_2,  який купив дві пляшки пива,  одну з яких відчинив на місці. Потім до кіоску підійшов підсудний ОСОБА_1.,  якого він раніше не знав,  і який купив для ОСОБА_2стакан мак-кави,  а собі пляшку пива,  при цьому випадково зачепив стакан з мак-кавою і розлив її. Після цього ОСОБА_2. пішов додому,  а ОСОБА_1.,  допивши свою каву,  також пішов слідом за ОСОБА_2.

Свідків ОСОБА_8.,  ОСОБА_9. та ОСОБА_10.,  які суду пояснили,  що в ніч з 5 на 6 листопада 2006 року приблизно біля другої години ночі до них прийшов ОСОБА_1.,  який знаходився у нетверезому стані і який шукав свою жінку. Довідавшись,  що його жінки у них немає,  він пішов від них.

Свідка ОСОБА_11.,  який суду пояснив,  що 2 грудня 2006 року працівники міліції запросили його бути присутнім в якості понятого при впізнанні,  в процесі якого свідок ОСОБА_5. серед чотирьох пред»явлених йому для впізнання громадян впізнав підсудного ОСОБА_1.,  пояснивши,  що саме цей чоловік 5 листопада 2006 року біля опівночі підходив до його кіоску і придбав пляшку пива і розмовляв із знайомим ОСОБА_12.

Свідків ОСОБА_13. та ОСОБА_14. ,  які суду пояснили,  що працюють в міліції і займалися заявою потерпілого ОСОБА_2.,  відбирали пояснення від ОСОБА_1.,  який спочатку заперечував факт побиття потерпілого ОСОБА_2.,  а потім зізнався,  але при цьому фони не застосовували до нього ніякого фізичного чи морального впливу.

В судовому засіданні допитаний судово-медичний експерт ОСОБА_7,  який суду пояснив,  що отримання виявлених у потерпілого ОСОБА_2. тілесних ушкоджень при падінні малоймовірно,  а при обставинах,  які повідомив потерпілий - ймовірно.

 Вина підсудного ОСОБА_1. також повністю підтвердилася в судовому засіданні дослідженими матеріалами кримінальної справи: протоколом усної заяви потерпілого ОСОБА_2. /а.с.  2, 3/,  висновком експерта №307 м/д від 16.11.2006 року,  згідно якого ОСОБА_2. спричинені тілесні ушкодження,  які відносяться до середньої тяжкості /а.с.  21/,  протоколом предъявления для впізнання,  на якому свідок ОСОБА_5. вказав на ОСОБА_1. та підтвердив ,  що бачив його біля свого кіоску в день спричинення ОСОБА_2. тілесних ушкоджень /а.с.  27/,  протоколом відтворення обстановки та обставин події,  в процесі якого потерпілий показав учасникам відтворення механізм нанесення йому тілесних ушкоджень /а.с.  51-55/,  та іншими матеріалами кримінальної справи у сукупності.

Аналіз і оцінка приведених у сукупності доказів приводить суд до переконання,  що підсудний ОСОБА_1спричинив потерпілому ОСОБА_2. умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження,  тобто умисне ушкодження,  яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків,  передбачених у статті 121 КК України,  але таке,  що спричинило тривалий розлад здоров»я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину,  і його дії правильно кваліфіковані органами досудового слідства по  ст.  122 ч. 1 КК України.

Підсудний ОСОБА_1. в судовому засіданні не визнає своєї вини,  стверджуючи,  що потерпілого ОСОБА_2. він не бив,  до нього додому не приходив і взагалі в той вечір 5 листопада 2006 року з ним не зустрічався,  але ці його ствердження спростувалися в судовому засіданні показаннями потерпілого,  який знайомий з підсудним і вказує саме на нього як на особу,  яка спричинила йому середньої тяжкості тілесні ушкодження,  свідка ОСОБА_5.,  який впізнав підсудного при проведенні впізнання на досудовому слідстві,  і який в судовому засіданні стверджує,  що саме підсудний ОСОБА_1. підходив до його кіоску біля опівночі 5 листопада 2006 року,  де зустрівся з потерпілим ОСОБА_2.,  спілкувався з ним,  купував йому мак-каву,  а також висновком судово-медичної експертизи.

Заперечення як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні цих очевидних доказів приводить суд до переконання,  що підсудний ОСОБА_1. не кається у скоєному.

В судовому засіданні допитані також свідки ОСОБА_15.,  ОСОБА_16. та ОСОБА_17.,  які стверджували,  що підсудний ОСОБА_1. після вечері та вживання спиртних напоїв,  нікуди не виходив,  дивився вдома у ОСОБА_3. та ОСОБА_5. телевізор і там же ночував,  але до цих свідчень свідків суд ставиться критично,  оскільки вказані свідки є близькими людьми підсудного.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1. суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочинук,  особу винного,  та обставини,  що пом»якшують та обтяжують покарання підсудного.

В якості обставин,  що пом»якшують покарання підсудного,  суд враховує першу судимість,  задовільні характеристики з місця проживання.

В якості обставин,  що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_1. суд враховує скоєння злочину у стані алкогольного сп»яніння.

Потерпілим ОСОБА_2. заявлений цивільний позов про стягнення з підсудного матеріальної шкоди в сумі 1393 грн. 57 коп.,  що складає вартість гіпсової повязки в сумі 20 грн.,  фотоплівки - 18 грн.,  ліки та пігулки - 80 грн.,  середньомісячного заробітку - 1240 грн. 57 коп.,  проїзд в маршрутному таксі до лікарні - 5 грн.,  пральний порошок,  водопостачання та електропостачання на прання забрудненого одягу - 30 грн.,  але при цьому потерпілим ОСОБА_2. не надано суду ні одного підтвердження вказаних витрат,  що позбавляє суд можливості розглядати вказаний цивільний позов по суті,  оскільки підсудний заперечує проти нього.

З урахуванням всіх обставин справи,  особи підсудного,  який хоча раніше і не судимий і задовільно характеризується,  але не розкаявся у скоєному,  керуючись  ст.  ст.  321-324 КПК України,  суд,

ЗАСУДИВ

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину,  передбаченого ч. 1  ст.  122 КК України і призначити йому покарання у вигляді 3-х років обмеження волі.

На підставі  ст.  75 КК України засудженого ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням,  встановивши іспитовий строк тривалістю в два роки.

На підставі ст,  76 КК України на засудженого ОСОБА_1. покласти обов»язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та періодично з»являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід щодо засудженого ОСОБА_1. до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2. залишити без розгляду у зв»язку з відсутністю його обґрунтування при розгляді вказаної кримінальної справи.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Миколаївської області на протязу 15 діб.