Справа №22-ц-1852-07                        Головуючий у 1 інстанції Маркова О.М.

Категорія  01, 11,  13                                     Доповідач Оношко Г.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2007 року колегія судців судової палати в цивільних справах Апеляційного  суду   Київської області в складі: головуючого Воробйової Н.С. ,  суддів Олійника В Л.,    Оношко Г.М. ,  при секретарі  Велицькому О.О.

розглянула-у відкритому судовому засіданні в м.  Києві цивільну справу за

апеляційною  скаргою               ОСОБА_2     на рішення

Білоцерківського міськрайонного суду від 19 лютого 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  третя особа: Білоцерківська державна нотаріальна контора - про поновлення строку позовної давності та визнання договору дарування недійсним.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду,  перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної с карги,  колегія суддів ,  -

встановила:

 В жовтні 2006 року позивачка звернулася до суду з названим позовом.  У позові зазначала,  що їй та чоловікові ОСОБА_3 на праві власності належав будинок АДРЕСА_1. У березні 1996 року позивачка одержала черепно- ммозкову травму,  неодноразово лікувалася. ,  після травми страждає головним болем,  головокружінням,  провалами пам"яті.

Через деякий час їй стало відомо,  що 19 серпня 1998 року вона подарувала відповідачці належну їй 1 / 2 частину будинку. Посилаючись на те ,  що вона не пам"ятає,  де ,  при яких обставинах вчинявся договір дарування,  станом на час укладення договору дарування вона нездатна була розуміти значення своїх дій ,  іншого житла не має,  просить визнати договір дарування 1/2 частини будинку недійсним,  поновивши їй строк позовної давності.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 19 лютого 2007 року позов задоволено. Постановлено поновити строк позовної давності,  визнати недійсним - договір дарування 1 / 2 частини будинку АДРЕСА_1  укладений 19 серпня 1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2,  визнати позивачку власником цієї частини будинку ,  стягнути з відповідачки на користь позивачки витрати у справі 516,  62 грн. та  судові витрати на користь держави.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду з підстав порушення норм матеріального та процесуального права,  невідповідності висновків суду обставинам справи та ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Перевіривши матеріали справи в порядку  ст.  303 ЦПК України,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких міркувань.

За правилами  ст.  55 ЦК України в ред. 1963 року,  який був чинним на час укладення угоди,  угода укладена громадянином ,  хоч і дієздатним,  але який в момент її укладення перебував у такому стані,  коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними,  може бути визнана судом недійсною за позовом цього громадянина. Якщо така угода визнана недійсною,  то кожна з сторін зобов"язана повернут другій стороні все одержане за угодою.

Постановляючи рішення,  суд правильно виходив з того,  що 19 серпня 1998 року між позивачкою та відповідачкою був укладений договір дарування 1 / 2 частини вказаного будинку ,  згідно з яким позивачка подарувала ,  а відповідачка прийняла в дар зазначену частину будинку. Догорів посвідчений держаним нотаріусом Білоцерківської державної нотаріальної контори / реєстр. номер 1-2713/.

Судом беззаперечно встановлено ,  що даритель ОСОБА_1  на час укладення договору дарування страждала на органічне ураження головного мозку внаслідок важкої черепно-мозкової травми з інтелектуально-мнестичним зниженням,  під час укладення договору дарування психічні розлади були виражені суттєво,  вони не дозволяли їй повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За наведених обставин суд дійшов правильного висновку про те ,  що договір дарування має бути визнаний недійсним.

Зважаючи на стан здоров"я позивачки,  яка згідно з висновком експертизи до даного часу страждає на органічне ураження головного мозку з інтелектуально-мнестичним зниженням ,  суд обґрунтовано вважав,  що строк позовної давності пропущений позивачкою з поважних причин та поновив його.

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності обставинам справи висновку суду про те ,  що позивачка під час укладення договору дарування не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними не приймаються до уваги. Висновок судово-психіатричної експертизи щодо психічного стану позивачки на час укладення договору дарування грунтується на об"єктивних даних- медичній документації про стан її здоров"я,  не спростовується іншими наявними в матеріалах справи доказами і не викликає сумніву в своїй  обґрунтованості .

Порушень норм матеріального та процесуального права,  що призвели до неправильного вирішення справи,  не встановлено.

Інші доводи    апеляційної скарги не    спростовують    висновків    суду ,  викладених у рішенні.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права,  підстав для його скасування немає.

Керуючись  ст.   ст.  308,  315 ЦПК України,  колегія суддів ,  -

ухвалила:

Апеляційну скаргу    ОСОБА_2  відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 19 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена' в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.