Справа № 3-121/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

05.04.2011 року                                                                      Суддя Турійського районного суду

                    Волинської області  І.В.Воробей

розглянувши матеріали, які надійшли від Територіальної державної інспекції праці у Волинській області Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики України,

про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1, підприємця,-

В С Т А Н О В И В:

Проведеною головним державним інспектором праці Територіальної державної інспекції праці у Волинській області Касьяном Г.П. 17 лютого 2011 року на вимогу  прокуратури Турійського району Волинської області перевіркою додержання вимог законодавства про працю підприємцем ОСОБА_2 встановлено, що останньою не проводиться індексація грошових доходів усіх найманих нею трьох працівників, оплата праці продавця продовольчих товарів ОСОБА_4 здійснюється в розмірі мінімальної заробітної плати без врахування її кваліфікації та складності виконуваної даним працівником роботи, заробітна плата усім найманим підприємцем ОСОБА_2 працівникам була виплачена нею за листопад 2010 року 13 грудня 2010 року, за грудень 2010 року 12 січня 2011 року, за січень 2011 року 06 лютого 2011 року, а за час наданої з 01 квітня 2010 року продавцю ОСОБА_4 щорічної відпустки 12 травня 2010 року й обчислена не шляхом ділення сумарного заробітку останньої за дванадцять місяців роботи на відповідну кількість календарних днів за винятком святкових і неробочих днів, що, відповідно, є порушенням вимог ст.33 Закону України “Про оплату праці”, ч.3 ст.96, ч.1 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.21 Закону України “Про відпустки” і п.7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

За результатами вищевказаної перевірки уповноваженою посадовою особою складено протокол про адміністративне правопорушення від 28 лютого 2011 року № 03-15-18-0024, в якому зазначено, що підприємець ОСОБА_2 порушила вимоги законодавства про працю, а саме, всупереч вимогам ст.33 Закону України “Про оплату праці”, ч.3 ст.96, ч.1 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.21 Закону України “Про відпустки” і п.7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, відповідно, не проводила індексацію грошових доходів усіх найманих нею трьох працівників, здійснювала оплату праці продавця продовольчих товарів ОСОБА_4 в розмірі мінімальної заробітної плати без врахування її кваліфікації та складності виконуваної даним працівником роботи, виплатила заробітну плату усім найманим нею працівникам за листопад 2010 року 13 грудня 2010 року, за грудень 2010 року 12 січня 2011 року, за січень 2011 року 06 лютого 2011 року, а за час наданої з 01 квітня 2010 року продавцю ОСОБА_4 щорічної відпустки 12 травня 2010 року й обчислила її не шляхом ділення сумарного заробітку останньої за дванадцять місяців роботи на відповідну кількість календарних днів за винятком святкових і неробочих днів й тим самим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.41  КУпАП.

ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення визнала себе винною.

З матеріалів справи вбачається, що лише зазначені в протоколі непроведення індексації грошових доходів усіх найманих ОСОБА_2 працівників, виплата нею їм заробітної плати за грудень 2010 року 12 січня 2011 року, за січень 2011 року 06 лютого 2011 року, здійснення оплати праці найманого цим підприємцем продавця продовольчих товарів ОСОБА_4 в розмірі мінімальної заробітної плати без врахування її кваліфікації та складності виконуваної останньою роботи є, відповідно, порушеннями встановлених ст.33 Закону України “Про оплату праці”, ч.1 ст.115, ч.3 ст.96  КЗпП України вимог законодавства про працю, містять склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП, і допущені з вини громадянина-суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2

Таким чином, ОСОБА_2 своїми діями, які виразились у порушенні вимог законодавства про працю, вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.41 КУпАП.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення та особу порушника, яка щиро розкаюється у вчиненому, виключно позитивно характеризується за місцем проживання і має на утриманні неповнолітню дитину, є доцільним накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст.38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.

У відповідності до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Як вбачається з акта перевірки від 17 лютого 2011 року № 03-15-18-0027, ОСОБА_2 виплатила заробітну плату усім найманим нею працівникам за листопад 2010 року 13 грудня 2010 року, а за час наданої з 01 квітня 2010 року продавцю ОСОБА_4 щорічної відпустки – 12 травня 2010 року й тоді ж обчислила її не шляхом ділення сумарного заробітку останньої за дванадцять місяців роботи на відповідну кількість календарних днів за винятком святкових і неробочих днів, що, відповідно, є порушеннями вимог ч.1 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.21 Закону України “Про відпустки” та п.7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, однак протокол про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, яке не було триваючим, надійшов до Турійського районного суду Волинської області лише 21 березня 2011 року, тобто, по закінченні строку накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2

Таким чином, хоча такі дії ОСОБА_2 й підпадають під ознаки ч.1 ст.41  КУпАП, однак, враховуючи, що на момент розгляду адміністративної справи закінчився передбачений ч.2 ст.38 КУпАП тримісячний строк накладення адміністративного стягнення, ОСОБА_2 слід звільнити від адміністративної відповідальності за вчинене нею 12 травня 2010 року і 13 грудня 2010 року порушення встановлених, відповідно, ч.1 ст.21 Закону України “Про відпустки”, п.7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, та  ч.1 ст.115 КЗпП України вимог законодавства про працю на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв’язку із закінченням строку накладення адміністравного стягнення, а справу провадженням в цій частині закрити.

Керуючись ст.ст.38, 221, п.7 ч.1 ст.247, ст.283, п.1 ч.1 ст.284 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510.00 (п’ятсот десять гривень 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги чи протесту прокурора.

Суддя Турійського

районного суду                                                                                           І.В.Воробей