Справа № 22 Ц - 979 / 2007 p.       Головуючий у 1-й інстанції Ярошенко С. М.

Категорія                                      Доповідач Мережко М. В.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2007 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - Мережко М. В.

Суддів                 -   Коцюрби О.П.,  Голуб С. А.

При секретарі - Якимець Ю.В.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 26 грудня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до КОСОБА_3и ,  3-я особа ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду ,  дослідивши матеріали справи,  перевіривши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів , -

встановила:

У    лютому 2006  р. позивачка звернулася в суд з вказаним позовом.

Свої вимоги обґрунтовувала тим,  що на прохання ОСОБА_2вона оформила на своє ім. "я договір позики з ОСОБА_3 Гроші отримала ОСОБА_2та обіцяла їх своєчасно повернути,  однак гроші остання не повернула,  у зв"язку з чим державним нотаріусом був вчинений виконавчий напис.  Позивачка просить визнати вказаний договір недійсним,  з підстав  ст. . 234 ЦК України,  вважаючи його фіктивним,  укладеним без створення правових наслідків.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 26 грудня 2006 р. в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду,  позивачка подала апеляційну скаргу,  в якій просить скасувати рішення ,  посилаючись на те,  що судом порушені норми матеріального права,  та направити справу на новий судовий розгляд.

Апеляційна скарга не  підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції 09 жовтня 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладений договір позики на суму 10 600 грн,  посвідчений державним нотаріусом Сквирської районної державної нотаріальної контори ,  реєстр № 2725.

У зазначений в договорі термін,  ОСОБА_1 свої зобов"язання не виконала,  гроші не повернула.

06 жовтня 2005 року державний нотаріус Сквирської районної державної нотаріальної контори вчинив виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 богу в сумі 10 600 грн,  згідно договору позики.

Нотаріальні дії,  вчинені в Сквирській державній нотаріальній конторі ні ОСОБА_3 на ОСОБА_1 не оскаржували.

Відповідно до  ст. . 1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає другій стороні ( позичальникові ) грошові кошти або інші речі,  визначені родовими ознаками,  а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей,  визначених родовими ознаками.

Відповідно до  ст. . 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі,  якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Відповідно до  ст. . 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі,  що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості,  ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі,  рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того,  що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості,  ніж встановлено договором.  Це положення не застосовується до випадків,  коли договір був укладений під впливом обману,  насильства,  зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини .

Відповідно до  ст. . 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини ,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,  крім випадків,    встановлених  ст. . 61 цього Кодексу.

Оскільки позивачка ОСОБА_1 не надала доказів,  які б стверджували,  що вона дійсно не отримувала грошей від ОСОБА_3,  суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги,  колегія суддів вважає,  що воно постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права,  а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись  ст.  ст.  303, 307,  308,  313, 314 , 315,  317,  319   ЦПК України,  колегія суддів , -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Сквирського районного суду Київської області від 26 грудня 2006 р.-залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному порядку до Верховного Суду України.