Справа № 22 Ц-1595 / 2007 p.       Головуючий у 1-й інстанції Коцюрба М, П.

Категорія                                         Доповідач Мережко М. В.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08  червня     2007  року  колегія  суддів  судової палати     в  цивільних  справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - Мережко М. В.,

Суддів                -   Приходько К.П., Голуб С. А.

При секретарі - Некорі А.О.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Киево-Святошинського районного суду Київської області від 06 березня 2007 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3,  3-я особа ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду ,  дослідивши матеріали справи,  перевіривши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів , -

встановила:

У вересні 2006 р. ОСОБА_2 звернувся в суд з зазначеним позовом ,  посилаючись на те,  що 06 червня 2006 р. близько 18.55 год на автошляху Київ-Житомир,  в с.  Бузова,  автобус марки ЛАЗ д\з НОМЕР_1,  під керуванням водія ОСОБА_1,  здійснив наїзд на автомобіль „ Тойота Камрі" д\з НОМЕР_2,  під керуванням позивача. Внаслідок наїзду автомобіль позивача був пошкоджений,  і розмір матеріальної шкоди становить 61 726 грн.47 коп.

Згідно постанови Києво-Святошинського районного суду від 23 червня 2006 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за  ст. . 124 КпАП України і вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на З місяці.

Страховою компанією „ Оранта „ позивачу сплачено 25 000 грн на відшкодування шкоди.

Крім матеріальної шкоди,  позивач просить стягнути моральну шкоду,  оскільки внаслідок ДТП у нього погіршився стан здоров"я,  порушився звичний спосіб життя,  він був позбавлений можливості користуватися автомобілем.  Моральну шкоду позивач оцінює у 10 000 грн.

Крім того,  позивач просить стягнути витрати по проведенню експертизи,  витрати на правову допомогу,  та державне мито.

Рішенням суду першої інстанції від 06 березня 2007 р. позовні вимоги задоволені частково,  стягнуто на користь ОСОБА_2 36 726 грн, 47 коп матеріальної шкоди,  3000 грн. моральної шкоди,  350 грн за проведення експертизи,  1000 грн витрати на правову допомогу,  378, 50 грн державного мита,  30 грн за інформаційно-технічне забезпечення.

Не погоджуючись з рішенням суду,  ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу,  в якій просить рішення скасувати,  справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як роз"яснив Пленум Верховного Суду України у п.3 постанови № 6 від 27 березня 1992 р.( зі змінами,  внесеними

постановами від 08 липня 1994 р. № 7,  від 30 вересня 1994 р. № 11,  від 25 травня 1998 р. № 15,  від 24 жовтня 2003 р. № 9) " Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди",  питання про відповідальність за шкоду,  заподіяну автотранспортними засобами при їх зіткненні,  кожного з їх володільця перед іншими вирішується за правилами  ст.  440 ЦК України: шкода,  заподіяна одному з володільців з вини іншого,  відшкодовується винним.

Відповідно до  ст.  1166 ЦК України ( в ред. 2003 p.) майнова шкода,  завдана неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи,  а також шкода,  завдана майну фізичної або юридичної особи,  відшкодовується в повному обсязі особою,  яка її завдала.

Особа,  яка завдала шкоди,  звільняється від її відшкодування,  якщо вона доведе,  що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до  ст.  1167 ЦК України моральна шкода,  завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю,  відшкодовується особою,  яка її завдала,  за наявності її вини .

Відповідно до  ст.  1187 ЦК України шкода,  завдана джерелом підвищеної небезпеки,  відшкодовується особою,  яка на відповідній правовій підставі ( право власності,  інше речове право,  договір підряду,  оренди тощо) володіє транспортним засобом,  механізмом,  іншим об"єктом,  використання,  зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. ( зі змінами ,  внесеними постановою від 25.05.2001 р. № 5) " Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань ( фізичних,  душевних,  психічних тощо),  яких зазнав позивач,  характеру немайнових втрат ( їх тривалості,  можливості відновлення тощо)та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховуються стан здоров"я потерпілого,  тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках,  зусилля ,  необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності,  виваженості та справедливості.

Відповідно до  ст.  23 ЦК України,  розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення,  глибини фізичних та душевних страждань,  погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації,  ступеня вини особи,  яка завдала моральної шкоди,  якщо вина є підставою для відшкодування,  а також з урахуванням інших обставин,  які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як встановлено судом першої інстанції,  06 червня 2006 р. близько 18.55 год на автошляху Київ-Житомир,  в с.  Бузова,  автобус марки ЛАЗ д\з НОМЕР_1,  під керуванням водія ОСОБА_1,  здійснив наїзд на автомобіль „ Тойота Камрі" д\з НОМЕР_2,  під керуванням позивача. ДТП сталося з вини водія ОСОБА_1 Внаслідок наїзду автомобіль позивача був пошкоджений,  і розмір матеріальної шкоди згідно висновку авто товарознавчого дослідження від 17 серпня 2006 року № 874 становить 61 726 грн.47 коп.

Згідно постанови Києво-Святошинського районного суду від 23 червня 2006 року ОСОБА_1був притягнутий до адміністративної відповідальності за  ст. . 124 КпАП України і вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на З місяці.

Страховою компанією „ Оранта „   позивачу сплачено 25 000 грн на відшкодування

шкоди.

Оскільки шкода позивачу завдана саме винними діями ОСОБА_1,  суд дійшов правильного висновку про стягнення шкоди з ОСОБА_1 ,  з урахуванням сплаченої страховою компанією суми. Відповідачем не представлено доказів,  які б свідчили про відсутність його вини в заподіянні шкоди,  про неправильність висновків товарознавчої експертизи.

Правильним є висновок суду і про стягнення моральної шкоди,  такий розмір відшкодування є розумним та справедливим.

За таких обставин,  суд вірно встановив фактичні обставини справи,  дав належну оцінку зібраним доказам,  вірно послався на закон,  що регулює спірні правовідносини,  прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої,  тому не можуть бути підставою для скасування рішення.

Керуючись  ст.  ст.  303, 307,  308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України,  колегія суддів,  -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 березня 2007 року - залишити без змін,

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному порядку до Верховного Суду України.