УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2007 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Кварталової A.M.,
суддів - Галушко Л.А., Плавич Н.Д.
при секретарі - Чебан Н.В.,
за участю представника відповідача -ОСОБА_2., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ВАТ Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор" про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор" на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2007р. , -
встановила:
У листопаді 2006 рокуОСОБА_1. звернулася з позовом до ВАТ Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор" про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те , що вона працювала на посаді заступника генерального директора Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства «Біостимулятор». Підприємство з серпня 2006р. не виплачувало їй заробітну плату і сума заборгованості становила 5095 гривень 86 копійок, яку вона просила стягнути з відповідача, а також просила стягнути середньомісячну заробітну плату за порушення строків її виплати.
В процесі розгляду справи позивачка доповнила позовні вимоги та просила додатково стягнути з відповідача компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 1057 гривень 98 копійок та моральну шкоду у розмірі 30 000 гривень, оскільки незаконні дії відповідача привели її до моральних страждань, вона була позбавлена коштів на існування, вимушена в судовому порядку відстоювати свої права.
В судовому засіданні позивачка частково підтримала позовні вимоги та пояснила, що підприємство розрахувалось з нею частково 16.01.2007р. сплативши частину заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку. Однак підприємство незаконно із заробітної плати утримало 4 063 грн. 75 коп.3а користування мобільним телефоном. В зв'язку з чим , вона просила стягнути з підприємства заробітну плату в сумі 4 063 грн. 75 коп., середньомісячну заробітну плату за порушення строків виплати у термін з 4.10.2006р. по 16.01.2007р.
Справа № 22а-1922/2007
Головуючий в 1 інстанції - судця КисельоваВ.К.
Судця-доповідач- Кварталова A.M. Категорія ЦП - 41
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2007р. позовні вимоги задоволені частково.
Суд стягнув з ВАТ Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор" на користьОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час затримки заробітної плати 9362 грн. 92 коп., безпідставно утриману заробітну плату у розмірі 4063 грн. 75 коп., моральну шкоду у розмірі 1500 грн.
Зобов'язав Одеське виробниче хіміко-фармацевтичне підприємство „Біостимулятор" з сум стягненої заробітної плати нарахувати необхідні збори та податки та перерахувати їх до бюджету відповідних рівнів.
В апеляційній скарзі ВАТ Одеське виробниче хіміко-фармацевтичне підприємство „Біостимулятор" просить скасувати рішення суду і ухвалити нове , яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом були порушені норми матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, яка доповіла колегії суддів зміст оскаржуваного рішення, мотиви і доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційної скарги, вислухавши пояснення на неї учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивачки, суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_1. дійсно працювала на посаді заступника генерального директора ВАТ Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства «Біостимулятор». 04.10.2006р. вона була звільнена з посади на підставі наказу від 04.10.2006р. З серпня 2006р. підприємство не виплачувало їй заробітну плату , незаконно утримало з її заробітної плати кошти в сумі 4063 грн. 75 коп.3а користування мобільним зв'язком та в день звільнення не виплатили їй всі нараховані суми , які були сплачені 16.01.2007р., атому це є порушенням ст. ст. 94, 95, 115, 116, 117 КЗпП України , і позивачка має право на відшкодування моральної шкоди відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України.
Колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив спірні правовідносини та закон, який їх регулює.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, власник повинен відшкодувати моральну шкоду працівнику, якщо порушення його законних прав привели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Колегія суддів вважає , що грубе порушення відповідачем трудових прав позивачки призвело до її моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагали від позивачки додаткових зусиль для організації свого життя.
З огляду на обставини справи, колегія суддів вважає, що факт порушення трудових прав позивачки і заподіяння останньому моральної шкоди, не викликає сумнівів.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд обгрунтовано виходив з того, що внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати, позивачка втратила нормальні життєві зв'язки, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Розмір відшкодування моральної шкоди відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості.
Висновки суду відповідають матеріалам справи та закону - ст. 237-1 КЗпП України і роз'ясненням, які містяться у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року зі змінами від 25 травня 2001 року.
Тому доводи скарги про необгрунтоване стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивачки є безпідставними.
Позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем, який повинен був виконувати умови трудового договору і своєчасно сплачувати позивачу заробітну плату відповідно до вимог ст. 115 КЗпП України і розрахуватись з нею при звільненні, відповідно до вимог ст. 116, 117 КЗпП України.
Доводи скарги про те, що відповідач не згоден з виплатою позивачці середньомісячного заробітку за час затримки заробітної плати в сумі 9362, 92 грн. є необгрунтованими.
В суді апеляційної інстанції представник відповідача висновки суду про стягнення 9362 грн. 92 коп. визнала частково, просила стягнути 8426, 63 грн. на користь позивачки, надала розрахунки цих виплат за період з 05.10.2006р. по 16.01.2007р. в сумі 9913, 68 грн.( без урахування обов'язкових платежів 1487, 05 грн.( 9913, 68 - 1487, 05). Колегія суддів перевіривши розрахунки суду першої інстанції погоджується з ними.
Доводи представника відповідача про те, що представник відповідачаОСОБА_2. не приймала участь в справі є необгрунтовані, оскільки представник відповідача в суді апеляційної інстанції не заперечувала, що вона, ОСОБА_2. приймала участь в справі в суді першої інстанції, але суд помилково вказав її прізвище, як ОСОБА_2., що не є підставою для скасування рішення суду, а згідно ст. 219 ЦПК України за заявою відповідача суд може виправити допущені в рішенні суду описки та арифметичні помилки.
З'ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1п.1, 308, 314 ч.1п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області , -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ВАТ Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор" відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2007р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.