УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2007 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого - Кварталової A.M.,
суддів- Галушко Л.А. ПлавичН.Д.,
при секретарі - Чебан Н.В.,
за участю представника -ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Саф'янської сільської ради, відкритого акціонерного товариства „Райсільгосптехніка", третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: відділення громадянства, імміграції й реєстрації фізичних осіб Ізмаїльського МРВ ГУМВС України в Одеській області про визнання права на житлову площу, про зобов'язання укласти договір найму житлового приміщення і реєстрації за місцем проживання, та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2про визнання права на житлову площу та виселення,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 квітня 2007 року , -
встановила:
У червні 2006 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2. звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6, Саф'янської сільської ради, відкритого акціонерного товариства „Райсільгосптехніка" про визнання права на житлову площу, про зобов'язання укласти договір найму житлового приміщення та реєстрації за місцем проживання.
В обґрунтування своїх вимог вони посилались на те , що через напружені відносини у сім'ї з липня місяця 1995 року за усним дозволом керівника відкритого акціонерного товариства „Райсільгосптехніка" поселились у квартиріНОМЕР_1 будинкуАДРЕСА_1, з якої був виселений ОСОБА_7 Поселення було проведене без ордера через те, що на 1995 рік будівля мала статус гуртожитку. До наступного часу вони сплачують усі комунальні послуги, а також регулярно проводять ремонти, через що вважають укладеним між ними та ВАТ „Райсільгосптехніка" договору найму жилого приміщення .
Справа № 22ц-2845/2007
Головуючий в 1 інстанції - суддя Жигулін С. М.
Суддя-доповідач- Кварталова A.M. Категорія ЦП-30
В теперішній час будинокАДРЕСА_1, де знаходиться квартираНОМЕР_1 , переданий на баланс сільської ради, а тому просили визнати за ними право на користування вищевказаною квартирою, а також зобов'язати укласти з ними договір найму жилого приміщення та зареєструвати їх за місцем проживання.
Відповідачі проти позовних вимог заперечували, посилаючись на те, що мають право на житло відповідно до ордеру, виданого 22 серпня 1996 року, через що у зустрічних позовних вимогах просили визнати за ними право на користування квартироюНОМЕР_1 будинкуАДРЕСА_1, а також виселити ОСОБА_1 та ОСОБА_2. із вищевказаної квартири.
Представник Саф'янської сільської ради позов визнала, пояснила, що на підставі рішення профспілкового комітету та адміністрації ВАТ „Райсільгосптехніка" відповідачам 22 серпня 1996 року був виданий ордер на поселення у квартиріНОМЕР_1 будинкуАДРЕСА_1, але через те, що сторони є членами однієї родини, відповідачі проживали у квартирі НОМЕР_2 до часу їх виселення за рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від ЗО листопада 2005 року. Будинок, де знаходиться квартираНОМЕР_1 належав ВАТ „Райсільгосптехніка", статусу гуртожитку не мав і через реорганізацію підприємства у теперішній час будинок знаходиться на балансі Саф'янської сільської ради.
Проти зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2. заперечували з оглядом на вищенаведені обставини їх вимог про визнання за ними права на квартируНОМЕР_1 будинкуАДРЕСА_1.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 квітня 2007 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2. до ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6., Саф'янської сільської ради, ВАТ „Райсільгосптехніка" про визнання права на жилу площу, примушування до укладення договору найму жилого приміщення та реєстрації за місцем проживання відмовлено.
Суд визнав за ОСОБА_3. , ОСОБА_4., ОСОБА_5 та ОСОБА_6. право на проживання у квартиріНОМЕР_1 будинкуАДРЕСА_1.
Виселив ОСОБА_1 та ОСОБА_2. без надання іншого жилого приміщення із квартириНОМЕР_1 будинкуАДРЕСА_1.
Арешт, накладений ухвалою суду від 02 лютого 2007 року, щодо заборони на проведення будь-яких дій, що пов'язані з приватизацією квартириНОМЕР_1 будинкуАДРЕСА_1 скасував.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2. просять скасувати рішення суду і ухвалити нове , яким задовольнити їх позовні вимоги, а в задоволенні зустрічного позову - відмовити , посилаючись на те, що судом були порушені норми матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, яка доповіла колегії суддів зміст оскаржуваного рішення, мотиви і доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційної скарги, вислухавши пояснення на неї учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивачів і задовольняючи зустрічні позовні вимоги відповідачів, суд першої інстанції правильно на підставі ст. 58 ЖК України виходив з того, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2. не набули право на квартируНОМЕР_1 будинкуАДРЕСА_1, оскільки вселилися в це приміщення без законних правових підстав, не маючи ордера на вселення. Відповідачі ОСОБА_3. , ОСОБА_4., ОСОБА_5. та ОСОБА_6. набули право на вищевказану квартиру на підставі ордеру 16 від 22 серпня 1996р., який був виданий їм на підставі спільного клопотання адміністрації ВАТ „Ізмаїльська райсшьгосптехніка" рішенням виконкому Саф'янської сільської ради на ОСОБА_3. та склад його сім'ї із трьох осіб, що відповідає вимогам ст. ст. 36-42 ЖК України. Ордер не визнано в судовому порядку недійсним.
Колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив спірні правовідносини та закон, який їх регулює.
Відповідно до вимог ст. 58 ЖК України єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення є ордер.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 , ОСОБА_2. вселилися в квартируНОМЕР_1 будинкуАДРЕСА_1 без ордеру, як вони поясняють за усним дозволом керівника ВАТ „Ізмаїльська райсшьгосптехніка", та з дозволу відповідачів, в зв'язку з неприязними стосунками з ОСОБА_5. Згідно рішення суду від 21.11.2005р. за ними визнано право власності на 2\3 частини житлового будинку заАДРЕСА_2
Колегія суддів вважає, що не може бути визнано право на користування спірним житловим приміщенням, за умови, що позивачі зберігають за собою право на проживання у власному будинку заАДРЕСА_2
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2. є власниками 2\3 частин будинку заАДРЕСА_2, а в квартируНОМЕР_1 будинку АДРЕСА_1 поселились без правових підстав.
Відповідачі ОСОБА_3. , ОСОБА_4., ОСОБА_5. та ОСОБА_6. набули право на вищевказану квартиру на підставі ордеру № 16 від 22 серпня 1996р., виданого за клопотанням ВАТ „Ізмаїльська райсшьгосптехніка" (а.с. 60-61 ) 22.08.1996р. виконкомом Саф'янської сільської ради на ОСОБА_3. на однокімнатну квартируНОМЕР_1(а.с. 62-63, 79-88).
Доводи позивачів про те, що вони сплачували за житло комунальні послуги декілька років не є підставою для задоволення їх вимог, оскільки за правилами ст. 98 ЖК України їх слід вважати тимчасовими мешканцями, які не набувають право користування цим житловим приміщенням незалежно від строку проживання в ньому, і тому підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення.
Доводи позивачів про те, що відповідачам була надана квартира НОМЕР_2, а неНОМЕР_1 є необгрунтованими, спростовуються рішенням суду від 30.11.2005р., де вказано що відповідачам видано ордер на квартируНОМЕР_1, а не на квартиру НОМЕР_2, а тому вони зобов'язані не чинити перешкоди ОСОБА_8. в користуванні квартирою НОМЕР_2 із виключенням їх з реєстрації. Рішення сторонами не оскаржено і вступило в законну силу.
Доводи позивачів про те, що ордер на квартируНОМЕР_1 видано відповідачам помилково є необгрунтованими, тому що правові підстави видачі ордеру на вказану квартиру ніким не оскаржено в судовому порядку, представник Саф'янської сільської ради позов визнає. Відповідачі зареєстровані в спірній квартирі з 12.05.2006р., іншого житла не мають.
З'ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1п.1, 308, 314 ч.1п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області , -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_1- відхилити.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 квітня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.