УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" квітня 2011 р.справа № 2а-7874/10/0870
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Мельник В.В.
суддів: Туркіної Л.П. Проценко О.А.
при секретарі судового засідання: Ганноченку А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Запорізької митниці
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду
від 08.12.2010р. у справі № 2а-7874/10/0870
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"
до відповідача:
про Запорізької митниці
визнання протиправним та скасування рішення від 03.06.2010 року № 112000006/2010/000753/1 та рішення про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом від 26.08.2010 №07-02-09-24/4762,-
ВСТАНОВИЛА:
06 жовтня 2010 р. Відкрите акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до Запорізької митниці (далі по тексту –відповідач-), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці з митної оцінки товару №112000006/2010/000753/1 від 03.06.2010року та визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом №07-02-09-24/4762\а.с. 4-8\.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-7874/10/0870 а.с. 2\.
Позивач, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві, зазначив, що для проведення митного оформлення поставленого товару позивачем до митного органу була подана ВМД в якій позивачем визначена митна вартість товару за ціною угоди, що передбачено ст.266, 267 МК України. Для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до методу визначення митної вартості №1 позивачем в повному обсязі були надані документи за переліком, передбаченим п.п.5,7 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження». Митним органом необґрунтовано були витребувані додаткові документи. Позивач частково надав витребувані додаткові документи та своїми листами повідомив Запорізьку митницю про неможливість надання решти додатково витребуваних документів з поясненням причин такої неможливості їх подання. Після чого відповідачем безпідставно прийняте спірне рішення про визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.12.2010р. у справі № 2а-7874/10/0870 позов задоволено. Визнано протиправними та скасувано рішення Запорізької митниці від 03.06.2010 №112000006/2010/000753/1 про визначення митної вартості товарів та рішення про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом від 26.08.2010 №07-02-09-24/4762. (суддя Садовий І.В..) \а.с. 104-107\.
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що Запорізькою митницею не доведено правомірність прийняття рішень від 03.06.2010 №112000006/2010/000753/1 про визначення митної вартості товарів та рішення про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом від 26.08.2010 №07-02-09-24/4762, а тому позивні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідач –Запорізька митниця, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подала апеляційну скаргу /а.с. 109-113/, в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції від 08.12.2010р. та відмовити позивачу у задоволені його позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що Митним Кодексом України, а саме ст.265 визначено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості згідно з положенням цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм. Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів затверджено постановою КМУ від 09.04.08. №339.
10 березня 2011р. від позивача по справі на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, згідно яких останній просить суд залишити постанову суду першої інстанції від 08.12.2010р. без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Під час розгляду справи представник відповідача, посилаючись на доводи, викладені в апеляційній скарзі, та на свої пояснення, надані в судовому засіданні, заявлені апеляційні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник позивача, посилаючись на доводи, викладені в запереченні на апеляційну скаргу та на доводи своєї позовної заяви, просив суд залишити постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.12.2010р. без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
В судовому засіданні, заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що згідно Довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»має правовий статус юридичної особи \а.с.71\ та було зареєстроване виконавчим комітетом Запорізької міської ради 18.04.2000р. \а.с.72\.
Відповідач –Запорізька митниця, у відповідності до ст..14 Митного кодексу України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи. керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.01.2010 між ВАТ «Запоріжсталь»(Покупець) та фірмою «Midland resources UK Ltd»(Лондон, Великобританія) (Продавець) було укладено контракт № ВП.1323.37515.10.01И (далі - Контракт), відповідно до якого фірма «Midland resources UK Ltd»»взяла на себе зобов'язання поставити та продати, а ВАТ «Запоріжсталь»прийняти та оплатити магнезитовий порошок та вогнетривкі вироби.
Відповідно до зазначеного контракту фірма «Midland resources UK Ltd»у червні 2010 року поставила на ВАТ «Запоріжсталь»магнезитовий порошок, загальною вагою 335 тон, вартістю 220 євро за тону.
При митному оформленні товару (магнезитовий порошок), який надійшов за Контрактом для ВАТ «Запоріжсталь»на Запорізьку митницю митний пост «Запоріжсталь»була подана ВМД № 11203000/0/013952 від 02.06.2010 для митного оформлення вантажу у режимі імпорт.
Митна вартість товару була визначена декларантом в розмірі відповідно до ціни угоди (метод визначення митної вартості №1) у розрахунку 220 євро за тону, виходячи з ціни, встановленої сторонами у Контракті на умовах поставки ОАР - кордон Словакія - Україна, згідно Інокотермс - 2000.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до методу визначення митної вартості №1 ВАТ «Запоріжсталь»були надані документи за переліком передбаченим п.п. 5,7 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», який затверджено Постановою КМУ від 20.12.2006 №1766 (далі - Порядок №1766), а саме для підтвердження митної вартості товару, який проходив митне оформлення за даною ВМД надані наступні документи: контракт № ВП.1323.37515.10.01И від 11.01.2010р.; рахунки виробника (інвойси); рахунки Продавця; сертифікати про походження товару; якісні показники продукції № 95/156 від 11.05.2010; ДМВ-1 (декларація митної вартості) номери відповідно до номерів ВМД; експортні декларації країни відправлення; прайс-лист виробника; меморіальні валютні ордери; каталог виробника; лист фірми «Midland resources UK Ltd»від 07.05.2010; технологічна схема виробництва; інформація відносно цін виробника (калькуляція); висновок Держзовнішінформ № 7/240 от 12.04.2010.
Запорізька митниця на підставі п. 11 Порядку № 1766 запросила у позивача ряд додаткових документів для визначення митної вартості, а саме: договір з третіми особами, що пов'язані з договором; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; відомості про якісні характеристики товару(крім сертифікату якості); рахунки про сплату комісійних (посередницьких) послуг; відповідна бухгалтерська документація; відомості про якісні характеристики товару.
Судом встановлено, що ВАТ «Запоріжсталь»частково надало додаткові документи, які вимагала митниця для підтвердження заявленої митної вартості товарів, відповідно до п. 12 Порядку №1766, а саме:
- Копія листа фірми «Midland resources UK Ltd»№07/05/МК.ІЖ від 07.05.2010;
- Каталог виробника;
- Якісні характеристики сировини, концентратів.
З матеріалів справи вбачається , що позивач своїми листами повідомив митницю про неможливість надати наступні документи:
- договір з третіми особами через те, що поставка здійснювалася за прямим зовнішньоекономічним договором № ВП. 1323.37515.08.01И від 08.01.2008 між ВАТ «Запоріжсталь»та фірмою «Midland resources UK Ltd»(Лондон, Великобританія), який надавався при митному оформленні вантажу. Фірма «Midland resources UK Ltd»листом №07/05/МКІЛ_ від 07.05.2010 відмовило надати договори з третіми особами;
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця також неможливо надати через те, що така форма розрахунку не передбачена прямим зовнішньоекономічним договором № ВП.1323.37515.08.01И від 08.01.2008;
- рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг пов'язаних з виконанням даного договору не можливо подати, так як умови зовнішньоекономічного контракту не передбачали даних додаткових послуг, отже їх вартість і не могла бути оплачена;
- відповідні бухгалтерські документи щодо проведених оплат надати було неможливо, так як умовами контракту передбачено, що оплата здійснюється через 15 календарних днів з дати оформлення імпортної ВМД.
Враховуючи те, що позивачем не були надані додаткові документи в повному обсязі, на підставі положень статті 265 МКУ, вимог п. 14 постанови КМУ від 20.12.06 №1766, Запорізькою митницею було здійснено митну оцінку товару. При здійсненні митної оцінки був застосований метод визначення митної вартості № 6 відповідно статті 273 МКУ.
Згідно наданої суду ксерокопії рішення №112000006/2010/000753/1 від 03.06.2010., Запорізька митниця визначила митну вартість товару за методом оцінки №6 (резервний).
У зв'язку із необхідністю отримання відповідного товару у виробництво, ВАТ «Запоріжсталь»звернулося листом №95/2031350 від 03.06.2010 до Запорізької митниці з проханням надати дозвіл на випуск товару у вільний обіг під гарантійне зобов'язання у вигляді сплати до державного бюджету суми податків та зборів згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.
Листом № 07-02-09-24/2972 від 04.06.2010 Запорізька митниця надала відповідну згоду.
Оформлення вантажу під гарантійні зобов'язання було здійснено позивачем по ВМД №112030000/2010/014340 від 07.06.2010.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що під час дії гарантійних зобов'язань митний орган не направляв позивачу будь-яких повідомлень про терміни здійснення контролю та письмових вимог про надання додаткових документів, або про проведення перевірки на підприємстві. В подальшому Запорізька митниця листом №07-02-09-24/4762 від 26.08.2010 ( повідомила підприємство про неможливість застосування митної вартості за ціною контракту, визначаючи єдиною підставою для прийняття такого рішення той факт, що ВАТ «Запоріжсталь»не надало жодних додаткових документів для підтвердження митної вартості.
Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006р.
Відповідно до ст.259 Митного кодексу України (надалі - МК України) митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів; що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.
Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч.І ст.260 МК України).
Згідно з ч.І ст.262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Відповідно до ст.266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обгрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України застосовуються інші методи. При цьому МК України встановлено послідовне використання кожного із зазначених методів. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Виключення становлять методи 4 і 5, які можна використовувати - якщо неможливо застосувати метод 3-у будь-якій послідовності на розсуд декларанта (ст.266 МК України). І тільки у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст.273 МК України.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та
контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні
функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою
митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом
та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та
обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості
товарів.
Проте таких консультацій з підприємством позивача Запорізькою митницею
проведено не було, до того ж відсутні будь-які докази про послідовне застосування
відповідачем методів визначення митної вартості товару.
Як вбачається з матеріалів справи, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контрактів,
специфікацій, виставлених інвойсів та інших документів постачальника.
Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 (надалі - Порядок № 1776) для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Пунктом 11 вказаного Порядку № 1776 передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці»декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.
Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік документів відповідно до п.11 Порядку. При цьому, саме формулювання вказаної норми - «можуть подаватися», вказує на те, що витребовування таких документів може мати місце у випадку наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Порядку №1766 надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість, а у випадку об'єктивної неможливості та відсутності цих документів - супровідний лист з поясненням причин їх ненадання.
Разом із тим, витребувавши перелік документів, передбачених п.11 Порядку № 1776, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.
Крім того, в своїй апеляційній скарзі Запорізька митниця зазначає, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було перевірено документи подані для митного оформлення, але після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ було з'ясовано, що митна вартість заявленого товару значно відрізняється від цінової інформації ЄАІС ДМСУ. При цьому будь-яких посилань на те, що первісно подані позивачем документи були з недоліками оформлення, не містили істотної інформації, тощо, Запорізька митниця не вказує.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивачем з самого початку було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями МК України, повинна щонайбільшою мірою грунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів. Крім того, для визначення митної вартості за резервним методом митний орган надає декларанту цінову інформацію, що є у його розпорядженні. 3 дій відповідача та прийнятого рішення не вбачається наявність потреби у відповідача даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, у підтвердження заявленої декларантом митної вартості, наявність (виникнення у нього об'єктивних обставин та обгрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання козивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.
З рішення відповідача про визначення митної вартості товару за шостим методом також не вбачається в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом на підставі документів, поданих позивачем, та чи взагалі була потреба у відповідача самостійно визначати митну вартість за шостим методом. Рішення митного органу не містить жодного обгрунтування неможливості застосування попередніх методів.
Крім того, у спірному рішенні митницею не вказано якою саме ціновою інформацією ДМСУ та за який період вона керувалася при визначенні митної вартості, чи бралися за основу ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до приписів ст.268, 269 МК України. Відповідачем не враховано, що об'єктивна неможливість подання всіх витребуваних ним документів у зв'язку з їх відсутністю у позивача, не може бути підставою для відмови у визначенні митної вартості товару.
Згідно ч.З ст.264 МКУ передбачено, що у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом».
На виконання ст.264 МКУ прийнято Наказ ДМСУ від 17.03.2008 №230, зареєстрований у Мін'юсті України 27.03.2008 за №259/14950 «Про затвердження порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України».
За змістом даного наказу передбачено, що випуск у вільний обіг товарів може бути здійснено на підставі письмового звернення декларанта, яке розглядається митним органом у двохденний термін. При наданні згоди, митний орган обов'язково повідомляє декларанта про право митного органу здійснити контроль за правильністю визначення митної вартості після закінчення митного контролю, оформлення та пропуску товарів через митний кордон України.
Випуск товарів у вільний обіг здійснюється митним органом на підставі вантажної митної декларації, заповненої у звичайному порядку, а також інших документів, передбачених законодавством. При цьому в графі 47 ВМД зазначаються відповідні коди способу розрахунку.
Після завершення процедури з митного оформлення та пропуску товарів через митний
кордон, митний орган зобов'язаний провести перевірку правильності визначення митної
вартості товарів, а у разі необхідності митниця повідомляє декларанта про терміни
здійснення даного контролю (п. 12. Наказу №230).
В межах даної перевірки митний орган має право вжити додаткових форм контролю передбачених ст.41 МКУ, в тому числі витребувати від декларанта необхідні відомості, які декларант зобов'язаний подати (п. 13-14 Наказу №230).
По результатам перевірки, у разі прийняття митним органом, рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту в місячний строк з дня прийняття рішення в порядку, передбаченому законодавством, а до оригіналу та електронної копії ВМД, згідно з якою було здійснено оформлення випуску товарів у вільний обіг, уносяться відповідні зміни.
Враховуючи факт видання Запорізькою митницею спірних рішень та необхідність отримання відповідного товару у виробництво, ВАТ «Запоріжсталь»звернулося листом № 95/2031350 від 03.06.2010 до Запорізької митниці з проханням надати дозвіл на випуск товару у вільний обіг під гарантійне зобов'язання у вигляді сплати до державного бюджету суми податків та зборів згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.
Листом 07-02-09-24/2972 від 04.06.2010 Запорізька митниця надала відповідну згоду. Оформлення вантажу під гарантійні зобов'язання було здійснено по ВМД №112030000/2010/014340 від 07.06.2010.
Матеріалами справи встановлено, що під час дії гарантійних зобов'язань митний орган не направляв підприємству будь-яких повідомлень про терміни здійснення контролю та письмових вимог про надання додаткових документів, або про проведення перевірки на підприємстві.
Таким чином, митний орган фактично визнав достатніми ті документи, що знаходились в його розпорядженні і при проведенні перевірки не вживав додаткових заходів щодо отримання відомостей необхідних для її проведення.
Запорізька митниця листом №07-02-09-24/4762 від 26.08.2010 повідомила підприємство про неможливість застосування митної вартості за ціною контракту, визначаючи єдиною підставою для прийняття такого рішення той факт, що ВАТ «Запоріжсталь»не надало жодних додаткових документів для підтвердження митної вартості.
Колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення були винесені в порушення процедури передбаченої Наказом №230. Такий висновок зроблений на підставі того, що жодних повідомлень від митниці про необхідність подання додаткових документів в підтвердження заявленої митної вартості на адресу підприємства не надходило.
Крім того, колегія суддів приходить до висновку, що під час первісного митного оформлення ВАТ «Запоріжсталь»надало до митного органу всі можливі документи, а пред'явлення вимоги про надання інших документів було зроблено без врахування фактичних обставин.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів виходила з того, що Запорізькою митницею не доведено правомірність прийняття рішень від 03.06.2010 №112000006/2010/000753/1 про визначення митної вартості товарів та рішення про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом від 26.08.2010 №07-02-09-24/4762.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення позовних вимог прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 08 грудня 2010р. необхідно залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160,196, 198,200,205,206 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Запорізької митниці - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010р. по справі №2а-7874\10\0870 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст виготовлено –20 червня 2011р.
Головуючий: В.В. Мельник
Суддя: Л.П. Туркіна
Суддя: О.А. Проценко