ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2011 р.                                                            Справа № 5023/538/11

вх. № 538/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В. 

при секретарі судового засідання Холодна Д.С.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № 01-62 юр/4249 від 25.05.10 р.);  відповідача - ОСОБА_2 (дов. № 144/29/801 від 13.12.2010р.);

розглянувши справу за позовом Акціонерної компанії  "Харківобленерго" м. Харків  

до  Комунального підприємства  "Виробничо-технологічне підприємство" "Вода", м. Харків  

про 8470639,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, АК "Харківобленерго", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просить суд стягнути з відповідача, КП ВТП "Вода", вартість електричної енергії в розмірі 8110668,58 грн., з яких тарифна складова - 6758890,50 грн. та ПДВ 20% - 1351778,08 грн., 3% річних 67004,21 грн., плата з компенсації перетікання реактивної енергії в розмірі 14065,67 грн., індекс інфляції - 53115,23 грн., пеня - 225785,38 грн., з покладенням судових витрат на відповідача.

26 січня 2011 року ухвалою господарського суду Харківської області порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.02.11 р. на 11:20 год.

21 лютого 2011 року у судовому засіданні оголошено перерву до 21.03.2011 р. до 11:00 год.

14 березня 2011 року представник відповідача через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення 14065,67 грн. (плата з компенсації перетікання реактивної енергії) на підставі п.1-1. ст. 80 ГПК України, а в іншій частині позову відмовити.

21 березня 2011 року у судовому засіданні оголошено перерву до 11.04.2011 р. до 10:00 год.

11 квітня 2011 року у судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні заперечує проти позову та вважає його таким, що не підлягає задоволенню. Надав клопотання про зупинення провадження у справі в порядку ч.1.ст. 79 ГПК України.

Розглянувши  клопотання, суд вважає що підстави для його задоволення відсутні.

Відповідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

03 січня 2008 року між АК "Харківобленерго" та КП "ВТП "Вода" був укладений договір № 1.01 про постачання електричної енергії. Пролонгований відповідно до п.9.11 договору. Відповідно до умов договору позивач (Постачальник) зобов’язався постачати відповідачеві (Споживачеві) електричну енергію у відповідності з умовами договору, як різновид товару в обсягах, визначених розділом 5 згідно з визначеними цим договором умовами та величинами постачання електроенергії та потужності, а відповідач зобов’язався своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та потужність, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими в цей період тарифами, індексом цін та умовами договору. Ч. 1 розділу 2 договору передбачено, що під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються користуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією, затвердженими в установленому порядку.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору в грудні 2010 року здійснив відпуск електроенергії відповідачу, що підтверджується матеріалами справи. Але відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання, відмовився від виконання обов’язків, покладених на нього умовами договору, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість спожитої  електроенергії, внаслідок чого за грудень 2010 року станом на 01.01.2011 року утворилась заборгованість за отриману електричну енергію в сумі 6758890,50 грн. та у відповідності до вимог Закону України „Про податок на додану вартість” нарахована та підтверджена матеріалами справи заборгованість по податку на додану вартість у розмірі 1351778,08 грн. Заборгованість до цього часу відповідачем не сплачена.

Згідно  ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11  Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з  господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного  кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких підстав суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 6758890,50 грн. заборгованості за електричну енергію та 1351778,08 грн. ПДВ на електричну енергію доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідач в своїх запереченнях на позовну заяву зазначав, що відповідно до ч. 9 ст. 78 ГК України, особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств, у тому числі й КП «ВТП «Вода», встановлюються відповідно до вимог, встановлених цим кодексом відносно діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом. Щодо господарських угод, то підприємство відповідає по своїх зобов'язаннях лише в межах коштів, які знаходяться у його розпорядженні.

Відповідно до ст. 75 ГК України порядок розподілу та використання грошових коштів, отриманих КП «ВТП «Вода» від наданої послуги з водопостачання визначається фінансовим планом підприємства на кожний поточний рік, який затверджується органом управління територіальної громади. Такий фінансовий план на 2010 рік складений та затверджений Департаментом комунального господарства Харківської міської ради. Відповідач вказує, що діючим Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік» не було враховано компенсацію з різниці в тарифах у зв'язку з їх невідповідністю фактичним витратам, сума зазначена позивачем до сплати виходить за межі фінансового плану підприємства, встановленого органом управління територіальної громади м. Харкова. В зв'язку з наведеним, в частині стягнення КП «ВТП «Вода» 8110668,58 грн. просив суд відмовити АК «Харківобленерго» відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України.

Суд вважає такі заперечення безпідставними та необґрунтованими, виходячи з наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто, з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За статтею 171 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із закону, господарського договору та інших угод передбачених законом.

Згідно ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.  

Так, зобов'язання по сплаті отриманої електричної енергії у відповідача виникло на підставі договору про постачання електричної енергії № 1.01 від 03.01.2008 року. Фінансовий план на 2010 рік складений та затверджений Департаментом комунального господарства Харківської міської ради, на який посилається відповідач, не змінював умов договору щодо порядку розрахунків за отриману електричну енергію. Суду не надано інших доказів щодо внесення змін до умов договору щодо порядку здійснення розрахунків.  

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем було сплачено заборгованість  з компенсації перетікання реактивної енергії в розмірі 14065,67 грн.

Отже, суд припиняє провадження у цій частині на підставі п. 1-1. ст. 80 ГПК України.  

Відповідно до .п. 4.2.1. договору за внесення платежів, передбачених п. 2.3.3. - 2.3.4. договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 2, споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, 3% річних та індекс інфляції.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні  санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, що становить суму у розмірі 67004,21 грн.,  інфляційні у сумі 53115,23 грн. та пеня у сумі 225785,38 грн.  підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статей 11,15, 16, 509, 525, 526, 530, 598, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, статей 20, 173, 174, 179, 193, 198, 216, 217, 230 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" (61052, м. Харків, вул. Червоножовтнева, 90, п/р 26008000002835 в філії № 1 АБ "Факторіал -Банк" м. Харків, МФО 350482, Код ЄДРПОУ 33206804) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823, код ЄДРПОУ 00131954) вартість електричної енергії у розмірі 8110668,58 грн.

Стягнути з Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" (61052, м. Харків, вул. Червоножовтнева, 90, п/р 26008000002835 в філії № 1 АБ "Факторіал -Банк" м. Харків, МФО 350482, Код ЄДРПОУ 33206804) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, п/р 26003010050912 в АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931, Код ЄДРПОУ 00131954)  - 3% річних 67004,21 грн., 53115,23 грн. інфляційних, 225785,38 грн. пені, 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову провадження у справі припинити.  

Суддя                                                                                 Смірнова О.В.

Повний текст рішення підписано 18 квітня 2011 року

/справа № 5023/538/11/