ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "18" травня 2011 р.                                                                                    Справа № Б-50/192-10  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Полякова Б. М.,

суддів:Коваленка В. М., Короткевича О.Є.

розглянувши  матеріали

касаційних скаргХарківської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" та ПАТ ВТБ Банк" в особі відділення "Харківської регіональної дирекції"

на постанову

та Харківського апеляційного господарського суду від 08.02.2011 року

Господарського суду Харківської області від 24.11.2010 року

у справі№ Б-50/192-10

за заявою боржникаФізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

м. Харків

ліквідаторСало Микола Васильович, м. Харків

про Визнання банкрутом

у судовому засіданні взяв участь представник:

Від  ПАТ "Укрсоцбанк"

Від ПАТ ВТБ Банк"ОСОБА_2 дов. від 11.01.11 року

ОСОБА_3 дов. в справі

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Харківської області від 24.11.2010 року (суддя Усатий В. О.) визнано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, м. Харків банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута, зобов'язано його вчинити певні дії та інше.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.02.2011 року (головуючий: Фоміна В. О., судді: Бабакова Л. М., Крестьянінов О. О.) постанову господарського суду Харківської області від 24.11.2010 року у справі №Б-50/192-10 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Харківська обласна філія ПАТ "Укрсоцбанк" та ПАТ ВТБ Банк" в особі відділення "Харківської регіональної дирекції" звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати раніше прийняті рішення та припинити провадження у справі.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Необхідно зазначити, що заява про порушення справи про банкрутство громадянина –підприємця подається на загальних підставах, встановлених статтями 6, 7 Закону про банкрутство, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 47 вказаного Закону.

Положеннями ч. 2 ст. 47 Закону про банкрутство визначено, що заява про порушення справи про банкрутство громадянина - підприємця може бути подана в господарський суд  самим  боржником або його кредиторами.

Відповідно до ч. 3 статті 6 Закону про банкрутство ознаками неплатоспроможності боржника є: а) грошові вимоги, які  повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги мають бути безспірними; в) такі вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом  трьох місяців після  встановленого для їх погашення строку.

Частиною 5 статті 7 Закону передбачено обов'язок боржника звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство, зокрема у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Таким чином, звертаючись до суду з відповідною заявою, боржник повинен надати докази в підтвердження його неплатоспроможності (ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство) або загрози неплатоспроможності (ч. 5 ст. 7 Закону про банкрутство).

Застосовуючи  зазначені положення чинного закону, слід керуватись системним аналізом норм цього закону, зокрема положень ч. 3 ст. 6, якими дано визначення грошовим вимогам кредитора.

Такими є вимоги кредиторів, які повинні складати трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які повинні бути визнані боржником, інші вимоги кредиторів підтверджені  виконавчими документами та розрахунковими документами, за якими  за якими відповідно до законодавства  здійснюється списання  коштів  з рахунків боржника.

   Отже при зверненні до суду з заявою про банкрутство боржника заявник зобов'язаний надати документи, які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності.

Однак як вбачається з матеріалів справи до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство боржника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків було додано лише копії укладених між сторонами договорів позики та договорів про надання послуг, акту звірки розрахунків, претензії та виконавчого напису.

При здійсненні провадження у справі про банкрутство громадянина –підприємця за ст.ст. 47-49 Закону про банкрутство всі зазначені умови формально оцінюються судом при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, остаточна ж оцінка наявності ознак неплатоспроможності такого боржника здійснюється судом при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом.

Отже до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ОСОБА_1, м. Харків не подано доказів в підтвердження його неплатоспроможності, як цього вимагає статті 7 Закону про банкрутство, які повинні бути подані на момент звернення із такою заявою та які не можуть бути витребувані судом після винесення постанови про визнання боржника банкрутом.

При постановлені оскаржуваної постанови судом першої інстанції не було взято до уваги зазначені вище положення чинного законодавства та належним чином не з'ясовано підстав порушення справи про банкрутство, ознак неплатоспроможності та необхідності продовження процедури банкрутства Фізичної особи підприємця –ОСОБА_1, м. Харків. Тому судом першої інстанції без достатніх правових підстав порушено дану справу про банкрутство.

Однак суд апеляційної інстанції на вказані порушення уваги не звернув, що призвело до ухвалення неправильного рішення.

Статтею 1119 ГПК України, яка визначає повноваження касаційної інстанції, передбачено право суду касаційної інстанції скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі.

За таких обставин справи оскаржувана постанова суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають приписам чинного законодавства, а провадження у даній справі –припиненню, як безпідставно порушене.

Колегія суддів також звертає увагу, що у зв'язку з припиненням провадження у даній справі про банкрутство місцевому господарському суду необхідно вирішити питання про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців відповідного запису щодо фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Харків згідно Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”.

На підставі вказаного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Харківської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" та ПАТ ВТБ Банк" в особі відділення "Харківської регіональної дирекції"  у справі №Б-50/192-10 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду  від 08.02.2011 року  та постанову Господарського суду Харківської області від 24.11.2010 року у справі №Б-50/192-10 скасувати. Провадження у справі №Б-50/192-10 про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків припинити.

Головуючий                                                                         Б. М. Поляков

         Судді                                                                                 В. М. Коваленко

                                                                                                                             О. Є. Короткевич