Справа № 11-178/11  15.03.2011 15.03.2011   15.06.2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-178/11                         Головуючий у 1-й інстанції: Молчанов О.Г.

Категорія: апеляція на постанову          Доповідач апеляційної інстанції: Семенчук О.В.

про звільнення від кримінальної

відповідальності на підставі

ЗУ «Про амністію»

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 березня 2011 року                                                                    м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

                апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого  судді                         Куценко О.В.

суддів:                                                 Кателіна В.П., Семенчука О.В.                

за участю:

прокурора                                                    Максимишина О.Л.,                                        

особи, звільненої від кримінальної відповідальності  ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,                                          

розглянула у відкритому судовому засіданні  кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_3 на постанову Березнігуватського районного суду Миколаївської області від 16 квітня 2010 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_1,  раніше не судимий, на утримані має неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2,

-          звільнений від кримінальної відповідальності на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року, а провадження у кримінальній справі за обвинуваченням за ч. 2 ст. 125 КК України – закрито.

Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що 02 лютого 2008 року, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходився неподалік кафе-бару «Азія» по вул. 1 Травня в смт. Березнегувате, де між ним та ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків стався конфлікт, який перейшов у бійку. Під час бійки ОСОБА_2 умисно наніс ОСОБА_3 удар кулаком в обличчя, від якого останній впав на землю. Після цього ОСОБА_2 наніс один удар ногою в ліву частину голови та лівого ока та два удари ногою по тулубу, чим спричинив легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров’я.  

В апеляції потерпілий ОСОБА_3 просить скасувати постанову суду та направити справу на новий судовий розгляд, оскільки він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи,  не був присутнім в суді, у зв’язку з чим були порушені його права як учасника процесу.

 В запереченнях на апеляцію ОСОБА_3  прокурор, що брав участь  у розгляді справи судом першої інстанції, просить постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Посилається на те, що постанову винесено законно і обґрунтовано, під час розгляду подання судом повно та всебічно досліджено обставини справи, постановлене рішення відповідає вимогам кримінально, кримінально-процесуального законодавства, а також вимогам встановленим Законом України «Про амністію».  Твердження потерпілого стосовно відсутності його та його представника в судовому засіданні вважає не маючим ніякого значення, оскільки рішення суду було прийнято на підставі п. 4 ч.1 ст. 6 КПК України і на суд не покладено обов’язок  з’ясовувати думку потерпілого при закритті справи на підставі ст.6 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілого ОСОБА_3, який підтримав доводи апеляції, пояснення особи, звільненої від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 та думку прокурора, які вважають постанову обґрунтованою і законною, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 п.4 ст. 6 КПК України, кримінальна справа підлягає закриттю, внаслідок акту амністії, якщо він усуває застосування покарання  за вчинене діяння.

В ч. 3 цієї ж статті  зазначено, що закриття кримінальної справи на підставі акту амністії не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує. Про це також зазначається і в ст.9 Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року.

Відповідно до ч. 1 статті 8 зазначеного Закону, питання про  застосування  амністії  суд  вирішує  за власною ініціативою, ініціативою прокурора, органів дізнання та досудового слідства, а також за ініціативою  обвинуваченого чи підсудного, а в ч.2 п. «а» зазначеної статті вказується, що  застосування цього Закону здійснюється щодо осіб, кримінальні справи та матеріали про злочини яких перебувають у провадженні органів дізнання та досудового слідства – за поданням цих органів, погодженим з прокурором, або за заявою самої особи, її захисника чи законного представника.

Згідно статті 6 Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року, звільненню  від  кримінальної  відповідальності підлягають особи, які підпадають під дію статті 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів досудового слідства чи не розглянуті судами,  а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили,  про злочини,  вчинені до набрання чинності цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, подання про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_2 на підставі Закону України «Про амністію» було погоджено з прокурором, обвинувачений був ознайомлений з поданням та  не заперечував проти застосування до нього амністії та закриття справи .

Як вбачається з протоколу судового засідання обвинувачений ОСОБА_2  в суді також просив застосувати до нього амністію.

Таким чином суд І-інстанції встановивши, що ОСОБА_2 обвинувачувався у скоєнні злочину, який відноситься до злочинів  невеликої тяжкості, свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, раніше не судимий і до нього не застосовувався Закон України «Про амністію», має на утриманні  неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто є особою на яку поширюється ст.1 п. «в» Закону України «Про амністію»,  правильно звільнив ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, у зв’язку з застосуванням акту амністії і закрив провадження по справі.

  Розгляд справи у суді без участі потерпілого не є підставою для визнання рішення суду не законним, оскільки відповідно до вищевказаних норм Закону думка потерпілого не має суттєвого значення для вирішення цієї справи по суті. Не згода потерпілого щодо застосування акту амністії до обвинуваченого не є перешкодою для застосування цього акту.   

У зв’язку з вищевказаним, колегія суддів вважає постанову законною і обґрунтованою, а апеляцію такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію потерпілого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Березнігуватського районного суду Миколаївської області від 16 квітня 2010 року  відносно ОСОБА_2  - залишити без зміни.

Головуючий:

Судді: