Справа № 11-264/11  24.05.2011 24.05.2011   15.06.2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-264/11                         Головуючий у 1-й інстанції: Марценюк С.А.

          Категорія: ч.3 ст.364, ч.2 ст.365            Доповідач апеляційної інстанції: ОСОБА_1

ч.1 ст.366, ч.2 ст.127 КК

                                   УХВАЛА     

               ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24 травня  2011 року                                                                   м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

                апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - судді                        Олещук Т.Л.

суддів:                                                 Семенчука О.В., Кателіна В.П.                

за участю:

прокурора                                                     Якименка    О.П.                                  

засуджених:          ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6  

захисників:            ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_11 в інтересах засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6; захисника ОСОБА_12 в інтересах засудженого ОСОБА_2; захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_3; захисника ОСОБА_13 в інтересах засудженого ОСОБА_4; захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_5 та за апеляцією засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5  на вирок Братського районного суду Миколаївської області  від 24 січня  2011 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, працюючого помічником дільничного інспектора міліції СДІМ Арбузинського РВ УМВС України в Миколаївській області, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,  

- засуджено за ч.1 ст. 366 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки; за ч.3 ст.364 КК України - 7  років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 3  роки з конфіскацією всього належного йому майна; за ч.2 ст.365 України - 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 3  роки; за ч.2 ст.127 КК України - 7 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно призначено покарання за сукупністю злочинів - 7  років 6  місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки з конфіскацією всього належного йому майна.

Відповідно до вимог ст. 54 КК України позбавлено спеціального звання "молодший сержант міліції".

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Садове Арбузинського району Миколаївської області, громадянина України, працюючого дільничним інспектором міліції СДІМ Арбузинського РВ УМВС України в Миколаївській області, мешканця АДРЕСА_2, раніше не судимого,

- засуджено за ч.2 ст.365 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням займати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки; за ч.2  ст.127 КК України - 7  років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно призначено покарання 7  років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 3  роки.  

Відповідно до вимог ст. 54 КК України позбавлено спеціального звання "лейтенант міліції".

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м. Первомайськ Миколаївської області, громадянина України,   працюючого дільничним інспектором міліції СДІМ Арбузинського РВ УМВС України в Миколаївській області, мешканця АДРЕСА_3, раніше не судимого,

- засуджено за ч.2 ст.365 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 3  роки; за ч.2 ст.127 України до 6 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно призначено покарання - 6 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 3  роки.

Відповідно до вимог ст. 54 КК України позбавлено спеціального звання "лейтенант міліції".

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженця с. Садове Арбузинського району Миколаївської області, громадянина України,  працюючого помічником оперативного чергового чергової частини Арбузинського РВ УМВС України в Миколаївській області, мешканця АДРЕСА_4, раніше не судимого,

- засуджено за ч.2 ст.365 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 3  роки; за ч.2 ст.127 КК України до 6  років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно призначено покарання 6  років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки.  

Відповідно до вимог ст. 54 КК України позбавлено спеціального звання "молодший сержант міліції".

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_12, уродженця м. Первомайська Миколаївської області, громадянина України, працюючого міліціонером-конвоїром групи конвойної служби Арбузинського РВ УМВС України в Миколаївській області, мешканця АДРЕСА_5, раніше не судимого,

- засуджено за ч.2 ст. 365 КК України на 5  років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 3  роки; за ч.2 ст.127 України - 6 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно призначено покарання 6 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 3  роки.

Відповідно до вимог ст. 54 КК України позбавлено спеціального звання "молодший сержант міліції".

Постановлено стягнути з засуджених ОСОБА_14, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в солідарному порядку судові витрати в розмірі 1532 гривні 52 коп. на відшкодування коштів витрачених на проведення судової почеркознавчої та судово-дактилоскопічної експертизи.

Згідно вироку суду, в кінці вересня 2009 року, ОСОБА_14 будучи помічником дільничного інспектора міліції Арбузинського РВ УМВС України в Миколаївській області, спільно з дільничним інспектором міліції Арбузинського РВ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_3, прибули до будинку за місцем проживання ОСОБА_15, розташованого за адресою вул. Коцюбинського 12, смт. Арбузинка Миколаївської області, де на подвір'ї вказаного домоволодіння ОСОБА_14 та ОСОБА_3, перевищуючи владу, з метою примусити ОСОБА_15 до підписання протоколу про адміністративне правопорушення, умисно нанесли йому: ОСОБА_14 - не менше 3-х ударів руками та 2-х ударів ногою в область голови та обличчя, внаслідок чого спричинив ОСОБА_15 тілесні ушкодження, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, та ОСОБА_3 - 5 ударів руками та 3-х ударів ногою в область голови та обличчя, в результаті чого спричинив ОСОБА_15 тілесні ушкодження у вигляді забою тканин обличчя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Крім того, ОСОБА_14, за вказаних вище обставин, було надано ОСОБА_15 два бланки протоколів про адміністративне правопорушення та наказано підписати вказані протоколи в зазначених місцях. Після підпису ОСОБА_15 бланків протоколів про адміністративне правопорушення ОСОБА_14 в протокол про адміністративне правопорушення МИ № 001346 від 27.09.2009р., який є офіційним документом, зловживаючи посадовим становищем, умисно вніс завідомо недостовірну інформацію про те, ОСОБА_15 27.09.2009р о 16.30 год. вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 178 КУпАП. Крім того, до вказаного документу ОСОБА_2 також внесено завідомо недостовірну інформацію про те, що свідками зазначеного правопорушення були ОСОБА_16 та ОСОБА_17

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_14 в протокол про адміністративне правопорушення МИ № 001347 від 28.09.2009, який є офіційним документом, зловживаючи службовим становищем, умисно вніс завідомо недостовірну інформацію про те, що ОСОБА_15 28.09.2009р об 11.00 годині вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 175-1 КУпАП. Крім того, до вказаного документу ОСОБА_14 також внесено завідомо недостовірну інформацію про те, що свідками зазначеного правопорушення були ОСОБА_18 та ОСОБА_19

За вказаних вище обставин помічник дільничного інспектора міліції Арбузинського РВ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_14, діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, в особистих інтересах, всупереч інтересам служби, підробивши протоколи про адміністративне правопорушення МИ № 001346 від 27.09.2009р та МИ № 001347 від 28.09.2009р, використав їх з метою покращення показника роботи з притягнення осіб до адміністративної відповідальності, чим завдав істотної шкоди охоронюваним законом інтересам громадян та держави, грубо порушивши конституційні права ОСОБА_15 та підірвавши авторитет і престиж органів внутрішніх справ України.

25 лютого 2010р о 14 годині ОСОБА_14, діючи за попередньою змовою з дільничними інспекторами міліції Арбузинського РВ УМВС України в  Миколаївській області ОСОБА_3 та ОСОБА_6, міліціонером - конвоїром Арбузинського РВ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_4 та помічником оперативного чергового чергової частини Арбузинського РВ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_5, будучи службовими особами, що наділені функціями представників влади, в форменому одязі, перебуваючи в статі алкогольного сп'яніння, на автомобілях ВАЗ 2107 синього кольору та ЗАЗ 1102 сірого кольору прибули до будинку за місцем проживання ОСОБА_15, розташованого за адресою вул. Коцюбинського 14, смт. Арбузинка Миколаївської області, де явно перевищуючи владу,  ОСОБА_4, ОСОБА_5І, ОСОБА_6, та ОСОБА_3 почали наносити ОСОБА_15 удари руками в тулуб.

Після цього, реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_14, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, всупереч інтересам служби, перевищуючи владу та надані їм службові повноваження, не маючи законних підстав на обмеження волі ОСОБА_15, з застосуванням насильства посадили останнього до автомобілю ВАЗ 2107 синього кольору та вивезли на територію тваринного комплексу ЗАТ «Україна» в смт. Арбузинка, де вивівши з автомобіля, в порушення положень ст.14 Закону України «Про міліцію», без наявності опору з боку ОСОБА_15 та його дій, які можуть бути розцінені, як напад та такі, що створюють загрозу їх життю та здоров’ю, продовжили наносити удари головою, руками, ногами та шматком гумового шлангу по тілу ОСОБА_15

При цьому ОСОБА_14 наніс 1 удар головою в область носа та не менше 3-х ударів шматком гумового шлангу в область сідниць та ніг, чим спричинив ОСОБА_15 тілесні ушкодження у вигляді ссадин та крововиливів в області обличчя, правої голені, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

ОСОБА_4 наніс не менше 5 ударів руками та ногами по різних частинах тіла потерпілого ОСОБА_15, спричинивши потерпілому ушкодження у вигляді забою грудної клітини, спини, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 нанесли ОСОБА_15, кожен  не менше 3-х ударів руками в область тулуба, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді забою грудної клітини, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Також, ОСОБА_14, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 вирішили застосувати до ОСОБА_15 катування, змусивши після отриманих вищевказаних тілесних ушкоджень пробігти по території тваринного комплексу ЗАТ «Україна» в с. Арбузинка за певний проміжок часу під загрозою подальшого нанесення ударів з боку вказаних вище співробітників міліції, достовірно знаючи, що ОСОБА_15 є інвалідом II групи за зором та знаходиться в безпорадному стані, усвідомлюючи при цьому, що принижують гідність ОСОБА_15, завдають йому сильного фізичного болю та спричиняють моральні страждання.

Таким чином, в період з 14 години до 17 години ОСОБА_14, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6  нанесли більше 15 ударів руками та ногами по різних частинах тіла потерпілого ОСОБА_15, спричинивши при цьому йому тілесні ушкодження у вигляді крововиливів, синців в області обличчя, спини, правої голені, правої кисті, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.  

Лише після катувань, ОСОБА_14, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 посадили ОСОБА_15 до автомобілю та близько 17 години відвезли його за місцем проживання. Таким чином, ОСОБА_15 з моменту посадки до автомобілю і близько до  17 години 25 лютого 2010 року, в порушення ст. 29 Конституції України, був обмежений вільно пересуватися та був незаконно позбавлений волі.

В апеляційних скаргах, які за змістом є тотожними, засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_3, просять вирок скасувати, звільнити їх з під варти та  вказують на незаконність винесеного вироку, однобічність і неповноту досудового та судового слідства.  Посилаються на допущення досудовим слідством порушень кримінально-процесуального законодавства, на які суд не звернув уваги при розгляді справи. Вказують, що громадянина  ОСОБА_20 було залучено в якості понятого під час складання протоколу огляду місця події, а в подальшому він був допитаний як свідок.   Громадянин  ОСОБА_21 також не міг бути понятим при огляді місця події, оскільки працює водієм в прокуратурі Арбузинського району та є підлеглим прокурору. Зазначають, що процедура впізнання свідком ОСОБА_22 та потерпілим ОСОБА_15 проводилась без їх участі, а також участі інших засуджених, висновок органів досудового слідства про знаходження їх в стані алкогольного сп’яніння зроблений без відповідного медичного дослідження та базується лише на показах свідків та потерпілого.

Вказують, що судом безпідставно не було взято до уваги покази свідків ОСОБА_18, ОСОБА_23 та ОСОБА_16, які підтверджували правдивість їх показів і спростовували покази потерпілого,  не прийняті до уваги результати судово-медичної експертизи № 184 від 03.06.2010 року згідно яких, тілесні ушкодження, які були виявлені у потерпілого, могли бути отримані і під час його самостійного падіння.

Ставлять під сумнів свідчення подружжя Трофімчук, так як вважають, що під час судового засідання, на їх думку, на ОСОБА_22 здійснювався тиск з боку прокурора Арбузинського району з метою дачі необхідних йому свідчень, а її чоловік ОСОБА_24, давав свідчення, які не відповідають дійсності, оскільки  на той час  знаходився під вартою по обвинуваченню у скоєні інших злочинів.

Вважають сумнівними  свідчення лікаря Арбузинської ЦРЛ -  ОСОБА_25 про нормальний стан здоров’я потерпілого, тому що вони не ґрунтуються на  результатах його  медичного обстеження і вказують, що заяви та свідчення потерпілого взагалі не можуть бути взяти до уваги, оскільки він знаходиться на обліку у лікаря психіатра з діагнозом на психічне захворювання.

В доповненнях до апеляційної скарги засудженого ОСОБА_26, поданих захисником ОСОБА_10,  він також просить  вирок скасувати, а справу направити прокурору для проведення додаткового розслідування. Вважає, що на досудовому та судовому слідстві допущені порушення норм процесуального права, а вирок винесено з порушенням норм КПК України.

Вказує, що під час досудового слідства було порушено право засудженого на захист, оскільки слідчим  його не було допитано за клопотанням після виконання вимог ст.218 КПК України; пред’явлене обвинувачення ОСОБА_2 не конкретизоване, а тому  не відповідає вимогам ст.ст. 131, 132 КПК України, впізнання проводилося з грубим порушенням вимог процесуального законодавства, у вироку відсутнє конкретне формулювання обвинувачення, час, спосіб та наслідки здійснених злочинів за кожним епізодом та по кожній особі.  Посилається на те, що потерпілий ОСОБА_15 в лікарні, куди він поступив 29.09.2009 р., сам зазначав, що тілесні ушкодження у нього з’явились при падінні з дерева. Висновок про отримані тілесні ушкодження суд зробив тільки на підставі пояснень потерпілого ОСОБА_15, але такий висновок суду суперечить судово-медичним експертизам.

Посилається на те, що судом безпідставно не було взято до уваги свідчення ОСОБА_18, ОСОБА_27, ОСОБА_23 про те, що вони були свідками вчинення ОСОБА_15 правопорушень та підписували протоколи про адміністративне правопорушення, складені ОСОБА_14

Вказує, що судом безпідставно взято до уваги покази свідків: лікарів ОСОБА_25 та ОСОБА_28, які не являється компетентними особами для вирішення питання про осудність або не осудність потерпілого ОСОБА_15  

В апеляційних скаргах засуджений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_9, просять вирок скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування. Вказують, що  досудове та судове слідство проводилось неповно та однобічно з обвинувальним ухилом, свідчення засуджених не брались до уваги та не перевірялись.

Зазначають, що судом безпідставно взято до уваги покази свідка ОСОБА_25, яка працюючи лікарем неврологом та за сумісництвом лікарем психіатром Арбузинської ЦРЛ, є компетентною особою для вирішення питання про осудність або не осудність потерпілого ОСОБА_15 Сверджують, що потерпілий знаходиться на обліку у лікаря психіатра з діагнозом на психічне захворювання, тому всі слідчі дії проведені з його участю не можуть прийматися в якості доказів у справі.

Крім того, в доповненнях до апеляції захисник ОСОБА_29 зазначає, що в діях засудженого ОСОБА_5 не має складу злочину, передбаченого ст. 127 КК України, оскільки це не підтверджується доказами.    

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_11 в інтересах засуджених  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6  просить вирок скасувати, а провадження по справі відносно засуджених закрити. В той же час просить справу направити прокурору для проведення додаткового слідства, оскільки на її думку досудовим та судовим слідством допущені порушення норм процесуального права.

Свою незгоду захисник мотивує тим, що в постанові про притягнення в якості обвинувачених, в обвинувальному висновку та у вироку не надано кваліфікації за кожним епізодом злочину окремо.  Вирок складений з порушенням ст. 334 КПК України.

Вказує, що судом безпідставно не було взято до уваги свідчення ОСОБА_18, ОСОБА_27, ОСОБА_23, про те що вони були свідками вчинення ОСОБА_15 правопорушень та підписували протоколи, складені ОСОБА_14

На її думку ні досудове слідство, ні суд не визначили, які дії ОСОБА_14 містять ознаки зловживання службовим становищем,  передбачені ч. 3 ст. 364 КК України.

Вказує, що згідно вироку суду не встановлено, наслідки та у чому саме виразився підрив авторитету правоохоронних органів ОСОБА_14 та які саме конституційні права ОСОБА_15 порушені, що є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 364 КК України.

Зазначає, що висновок про отримані тілесні ушкодження суд зробив тільки на підставі пояснень потерпілого ОСОБА_15, але такий висновок суду суперечить висновкам експерта в якому не вказано кількість завданих ударів потерпілому, куди вони наносились та ким.

В порушення вимог процесуального законодавства слідчий прокуратури під час складання протоколу огляду місця події, в якості понятого залучив громадянина ОСОБА_20, який в подальшому був допитаний як свідок, та громадянина ОСОБА_21, який працює водієм в прокуратурі Арбузинського району та є підлеглим прокурора.

Окрім того, вказує, що не встановлено місце події і час, коли відбувалося вчення злочинів, а висновки суду ґрунтуються на доказах, отриманих із порушенням норм КПК, а тому не можуть прийматися до уваги при складанні вироку.

 В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_12 в інтересах засудженого ОСОБА_2 зазначає про порушення прав засудженого, вимог КПК України при досудовому слідстві та судовому розгляді справи,  у зв’язку з чим просить  вирок скасувати, а справу направити прокурору для проведення додаткового розслідування.

Зазначає, що згідно висновку судово-медичної експертизи №86 кількість тілесних ушкоджень встановлених у потерпілого ОСОБА_15 значно перевищує дані встановлені у виписному епікризі № 538/157 виданому Арбузинською ЦРЛ.

Також, вказує, що судом безпідставно взято до уваги покази свідка лікаря  ОСОБА_25 та не було взято до уваги свідчення ОСОБА_18, ОСОБА_27, ОСОБА_23,  наводячи мотиви аналогічні іншим апеляціям.

Крім того стверджує, що не має доказів, які б підтверджували вивезення та знаходження потерпілого ОСОБА_15 на території тваринного комплексу ЗАТ «Україна», та його побиття засудженими, крім сумнівних показів ОСОБА_15

В доповненнях до апеляційної скарги захисник ОСОБА_12 не змінюючи вимоги по сутті, просить при повернені справи на додаткове розслідування зазначити прокурору, які саме слідчі дії необхідно провести для усунення недоліків досудового слідства.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_3, вважає, що досудове слідство проведено односторонньо та не в повному обсязі, просить вирок скасувати, а справу повернути для проведення додаткового розслідування.

Посилається на те, що потерпілий ОСОБА_15 як в лікарні, куди він поступив 29.09.2009р. так і в заяві до районного відділу міліції, пояснив, що тілесні ушкодження у нього з’явились при падінні з дерева; процедура впізнання потерпілим ОСОБА_15 проводилась без участі ОСОБА_3

Вказує, що безпідставно  не було проведено обстеження потерпілого ОСОБА_15, щодо його психічного стану, так як він знаходиться на обліку у психіатричній лікарні з діагнозом на психічне захворювання, а його покази являються важливими для правильного вирішення справи.  

Крім того, зазначає, що факт нанесення тілесних ушкоджень та катування ОСОБА_15 на території ферми, ні хто не бачив та, крім показів самого потерпілого, ці факти ніхто не підтверджує.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_3 просить вирок скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування, вважає вирок незаконним та необґрунтованим.

Зазначає, що крім показів потерпілого ОСОБА_15 не має інших доказів вини засудженого ОСОБА_3, щодо спричинення в кінці вересня 2009 року тілесних пошкоджень потерпілому.

Що стосується спричинення  тілесних ушкоджень 25.02.2009 року ОСОБА_15, то захисник вказує, що свідок ОСОБА_22 постійно змінювала свої покази під час судових засідань, оскільки на його думку на неї здійснювався тиск з боку прокурора і вона була вимушена дати неправдиві покази, а тому їх не можна вважати належним доказом.  

Крім того, стверджує, що не має свідків, які б бачили потерпілого ОСОБА_15 на території тваринного комплексу ЗАТ «Україна» і  нанесення йому засудженими  тілесних ушкоджень.  

Також зазначає про порушення норм КПК України при проведення впізнання потерпілим та свідком.

Посилається, що при постановленні вироку, а при постановлені вироку судом в обґрунтування обвинувачення було взято тільки покази самого потерпілого та суперечливі покази ОСОБА_22 та  ОСОБА_20

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_13 в інтересах засудженого ОСОБА_4, посилається на порушення під час досудового слідства норм процесуального права на однобічність  і неповноту судового слідства, вважає вирок незаконним та необґрунтованим, у зв’язку з чим просить його скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Свою незгоду мотивує тим, що було порушено порядок проведення впізнання, яке на його думку безпідставно проводилося по фотознімках; висновки суду ґрунтуються на доказах, отриманих із порушенням норм КПК ; не було проведено судово-психіатричної експертизи потерпілого ОСОБА_15 щодо його психічного стану, так як він знаходиться на обліку у лікаря психіатра з діагнозом на психічне захворювання і вказує на те, що судом не прийнято до уваги покази засуджених, які повністю співпадають між собою та не мають протиріч.

Посилається, що у вироку суду не зазначено в чому саме виразився підрив авторитету правоохоронних органів та які наслідки вони потягли, що є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 365 КК України.

Зазначає, що в діях ОСОБА_4 не має складу злочину, передбаченого ст. 127 КК України, оскільки  з показів  потерпілого ОСОБА_15 слідує, що удари по тілу гумовим шлангом наносив та примушував бігати по території ферми  ОСОБА_2, а не ОСОБА_4

Крім того, вказує, що слідством не було встановлено мотиви, мета, причини та умови вчинення злочинів засудженими та наводить інші доводи, аналогічні апеляціям інших захисників.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_4  частково підтримав апеляцію захисника, зазначивши про необхідність направлення справи не на новий судовий розгляд, а на додаткове розслідування.

В запереченнях на апеляції захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_12 в інтересах засудженого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_13 в інтересах засудженого ОСОБА_4, захисників ОСОБА_8 і ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_11 в інтересах засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_30, ОСОБА_5 та ОСОБА_4,   прокурор, що брав участь  у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення. Посилається на те, що вказаний вирок суду постановлено на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які просять задовольнити їх апеляції, вирок скасувати та повернути справу на додаткове розслідування, їх захисників,  які також просять вирок скасувати і направити справу на додаткове розслідування, думку прокурора щодо законності та обґрунтованості вироку суду,  вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції засуджених та їх захисників не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Оцінивши перевірені докази, суд обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини засуджених:  ОСОБА_2 в скоєнні,  злочинів передбачених ст.ст. 366 ч. 1, 364 ч. 3, 365 ч.2, 127 ч.2 КК України; ОСОБА_3  ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6  у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 365 ч.2, 127 ч.2 КК України.

 Вина  засуджених у вчиненні ними  даних злочинів, підтверджується дослідженими  судом доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що в кінці вересня 2009 року, коли він знаходився  в будинку ОСОБА_31, до нього увійшли три співробітники міліції: ОСОБА_2, ОСОБА_3 (третього співробітника міліції він не пам’ятає). ОСОБА_3 наніс декілька ударів по голові,  потім   його витягли  на вулицю і біля входу до будинку ОСОБА_2 і  ОСОБА_3 продовжили його бити  в область голови та обличчя руками та ногами, при цьому він сидів на землі. Третій, йому невідомий, не спричиняв йому  тілесних ушкоджень. Після цього, ОСОБА_2 примусив його підписати  два чистих бланки протоколів, на кожному з яких він поставив  3 чи 4 підписи. На слідуючий день, оскільки у нього були тілесні ушкодження, він звернувся до Арбузинської ЦРЛ, де пролежав на стаціонарі приблизно 2 тижні. Про те, що його побили співробітники міліції в лікарні він нікому не казав.

Крім того, ОСОБА_15 пояснив, що заповнені протоколи про адміністративні правопорушення він ніколи не бачив, а бачив лише чисті бланки адміністративних протоколів,  які його примусив підписати ОСОБА_2  Особи зазначені у графі «свідки правопорушення» під прізвищами ОСОБА_16 та ОСОБА_17 йому не відомі. ОСОБА_2 на вул. Коцюбинського його не зупиняв і протокол не складав.

 Також ОСОБА_15 показав, що 25 лютого 2010 року приблизно о 15 год. до домоволодіння подружжя ОСОБА_22, де він проживав, на двох машинах: ВАЗ 2107 синього кольору та  ЗАЗ 1102 сірого кольору приїхало 5 співробітників міліції, які перебували у нетверезому стані (серед них був ОСОБА_2, один з них назвався ОСОБА_4, інших  він не знав) і викликали його. Коли він підійшов до машин четверо співробітників міліції почали по черзі спричинювати удари руками в груди - кожен з  них наніс йому не менше 3 ударів руками. ОСОБА_2 стояв біля воріт до будинку. В цей час вийшла ОСОБА_22 і почала на них кричати, але на неї не звертали уваги і продовжували його бити. Після чого, його посадили до машини темно-синього кольору і відвезли  на ферму № 1 ЗАТ «Україна», де біля одного із складів  продовжили бити, наносячи удари по обличчю, заставляли його ставати на коліна  і били по черзі по тілу (сідницях) шматками шлангу.  Також, його били по нирках, ставали йому на груди та ставили ноги в область паху.  При цьому, він чув як хтось із сторожів вказаної ферми підійшов до складу і казав ОСОБА_2, щоб вони це припинили, однак після розмови з ОСОБА_2 ця людина пішла.  Потім  ОСОБА_2 заставив його пробігти від корпусу до вагів та зазначив, що якщо він не вкладеться в 5 хвилин, вони будуть продовжувати знущатись над ним. Боячись нових побоїв, він пробіг і повернувся назад.   Після цього, його посадили в автомобіль ВАЗ 2107  і коли везли, один із співробітників міліції, який сидів на передньому сидінні обернувся до нього і всю дорогу наносив йому удари в обличчя, а водій ОСОБА_3 говорив, щоб він про все мовчав. Коли його привезли назад до двору ОСОБА_22, то  випустили з машини і він повернувся до місця проживання.

Дані показання потерпілого ОСОБА_15 узгоджуються з іншими доказами, дослідженими в суді,  в тому числі показами свідків: ОСОБА_22, ОСОБА_32, ОСОБА_24, ОСОБА_20, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, а також письмовими доказами:   

- даними протоколу відтворення обстановки та обставин подій від 11 червня 2010 року з потерпілим ОСОБА_15, який вказав місце та механизм спричинення йому тілесних ушкоджень в кінці вересня 2009 року. /т.2 а.с.197-199/.

- даними протоколу  відтворення обстановки та обставин подій від 03 червня 2010 року, в якому потерпілий ОСОБА_15  вказав на  місце та механізм спричинення йому тілесних ушкоджень 25 лютого 2010 року. /т.2 а.с.57-67/.

- даними протоколу впізнання осіб по фотознімках №№1,2,3,4,5 від 08 червня 2010 року,  в якому потерпілий ОСОБА_15 вказав на ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, як на осіб, які спричинювали йому тілесні ушкодження 25 лютого 2010 року. /т.2 а.с.85-87, 88-90, 91-93, 94-96, 97-99/.

- даними протоколу  відтворення обстановки та обставин подій від 03 червня 2010 року, в якому свідок ОСОБА_22 вказала  місце, де знаходились автомобілі та співробітники міліції під час спричинення тілесних ушкоджень  ОСОБА_15 /т.2 а.с.51-55/.

- даними протоколу  впізнання осіб по фотознімках №№ 7,8,9,10 від 11 червня 2010 року, в яких свідок ОСОБА_22 вказала на ОСОБА_5,  ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, як на осіб, які спричинювали ОСОБА_15 тілесні ушкодження 25 лютого 2010 року біля будинку № 14 по вул. Коцюбинського в смт. Арбузинка, шляхом нанесення ударів кулаком в груди. /т.2 а.с.181-183, 184-186, 187-189, 190-192/.

-  даними протоколу  впізнання особи від 24 червня 2010 року, в ході проведення вказаної слідчої дії свідок ОСОБА_22 вказала на ОСОБА_6 і зазначила, що вказана особа спричинювала ОСОБА_15 тілесні ушкодження 25 лютого 2010 року біля будинку, шляхом нанесення ударів кулаком в груди. /т.3 а.с.56-57/.

- даними протоколу   відтворення обстановки та обставин подій від 09 червня 2010 року, з свідком ОСОБА_20, який  вказав на теж місце події 25 лютого 2010 року, що і потерпілий ОСОБА_15 /т.2 а.с.149-155/.

Висновком судово-медичної експертизи № 184 від 03 червня 2010 року, підтверджується, що виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_15 у вигляді крововиливів в області обличчя (отримані в кінці вересня 2009 року),  відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень і утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо  від ударів руками та  ногами.  /т.2 а.с.46/.

Тілесні ушкодження у вигляді крововиливів, синців в області обличчя, спини, правої голені, правої кисті, виявлені у ОСОБА_15 і отримані ним 25 лютого 2010 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень і могли утворитися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, підтверджуються висновком судово-медичної експертизи № 86 від 24 березня 2010 року./1.а.с.162/.

Висновком судової почеркознавчої експертизи № 431 від 30 квітня 2010 року, підтверджується, що рукописні записи у вилучених протоколах про адміністративне правопорушення МИ № 001346 від 27 вересня 2009 року виконано ОСОБА_2; підписи у протоколі про адміністративне правопорушення МИ № 001346 від 27 вересня 2009 року у графах «свідки правопорушення», «у присутності понятих», «підписи понятих» під № 1 навпроти прізвища «ОСОБА_16» ймовірно виконано не ОСОБА_16, а ймовірно іншою особою з наслідуванням підпису саме ОСОБА_16; рукописні записи у протоколі про адміністративне правопорушення МИ № 001347 від 28 вересня 2009 року виконано ОСОБА_2; підписи у протоколі про адміністративне правопорушення МИ № 001347 від 28 вересня 2009 року, у графах «свідки правопорушення», «у присутності понятих», «підписи понятих» під № 1 навпроти прізвища «ОСОБА_19» ймовірно виконано не ОСОБА_23, а ймовірно іншою особою з наслідуванням підпису саме ОСОБА_23 / т.1 а.с.239-245, т.2 а.с.21-28 /.

Висновком  за результатами службової перевірки від 18 березня 2010 року, проведеної СВБ ВВБ в Миколаївській області, підтверджується, що факти, викладені у заяві ОСОБА_15, щодо неправомірних дій  працівників міліції Арбузинського РВ УМВС України в Миколаївській області, в кінці вересня 2009 року та 25 лютого 2010 року, знайшли  документальне підтвердження. Зокрема в ньому зазначено, що ОСОБА_2 при складенні адмінпротоколу на ОСОБА_15 за ст. 178 ч.1 КУпАП,  проявив нещирість та в якості одного із свідків правопорушення вписав дівоче прізвище своєї дружини - ОСОБА_17 Також у ньому зазначено, що ОСОБА_2  27 вересня 2009 року разом зі старшим дільничним інспектором міліції ОСОБА_34 перебував у складі слідчо-оперативної групи добового наряду, а тому не міг скласти протокол про адміністративне правопорушення, оскільки не міг залишати приміщення відділу міліції. В даному висновку також наводяться пояснення мешканця  смт. Арбузинка -  ОСОБА_20, який вказує, що 25 лютого 2010 року він бачив, як на території колишньої молочнотоварної ферми  п'ятеро працівників міліції у форменому одязі, а саме ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, яких він знає особисто, та невідомий йому молодший сержант, наносили тілесні ушкодження інвалідові другої групи ОСОБА_15 та знущались над ним. /т.1 а.с.102-106/.

Таким чином, суд повно та об’єктивно дослідив обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам і дії засуджених: ОСОБА_2, ОСОБА_3  ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 вірно кваліфікував за   ст.ст. 365 ч.2, 127 ч.2 КК України, а ОСОБА_2 також ще за ст.ст. 366 ч. 1 та 364 ч.3 КК України.

Що стосується покарання, то воно призначено засудженим ОСОБА_2, ОСОБА_3  ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6  у відповідності до вимог ст.ст. 65-67, 70 КК України з  урахуванням ступеню тяжкості вчинених ними злочинів та даними про їх особи.

Доводи апелянтів про те, що в ході досудового слідства при проведенні  слідчих дій, а саме: огляду місця події, відтворення обстановки та обставин події, впізнання осіб по фотознімкам,  було допущено порушення вимог КПК України і, тому, вони не можуть бути доказами по справі є безпідставними,  оскільки всі зазначені слідчі дії проводилися відповідно до вимог закону і суттєвих порушень при їх проведенні не було допущено.

Твердження апелянтів про те, що під час досудового слідства були порушені права засуджених на захист, оскільки слідчим на їх думку безпідставно відмовлено в клопотанні про їх  допит після виконання вимог ст. 218 КПК України є неспроможними,  тому, що під час досудового слідства вони допитувались слідчим, однак на підставі  ст.63 Конституції України,  особисто відмовились від дачі показань. Крім того, засуджені під час розгляду справи судом І-інстанції давали покази, тобто реалізували своє право на дачу показів.

Посилання апелянтів на те, що  органи досудового слідства і суд не вказали конкретні дії засуджених за кожним епізодом обвинувачення, є безпідставними, оскільки в постанові про притягнення в якості обвинувачених, в обвинувальному висновку та у вироку суду,  дії кожного  засудженого викладені  та вказано, за якими статтями  КК України їх кваліфіковано.

Доводи апелянтів про те, що ОСОБА_14 та ОСОБА_3 незаконно пред'явлено обвинувачення у нанесені тілесних ушкоджень ОСОБА_15 у вересні 2009 року, оскільки ОСОБА_15, начебто сам вказував, що  отримав їх від падіння з дерева, також є неспроможними і  спростовуються матеріалами справи, а саме: показами потерпілого ОСОБА_15, якій, як під час досудового слідства так і в судовому засіданні поясняв, що на момент звернення до лікарні у вересні 2009 року він не повідомив про те, що тілесні ушкодження він отримав від вищевказаних працівників міліції, оскільки боявся, що  вони повторно можуть застосувати до нього насильство.  Показання потерпілого про механізм отримання ним тілесних ушкоджень, підтверджуються висновком судово-медичної експертизи № 184 від 03 червня 2010 року, в якому зазначено про утворення у нього тілесних ушкоджень від ударів, а не від падіння з дерева.

Твердження апелянтів про сумнівний характер показань потерпілого, оскільки він знаходиться на обліку у лікаря  з діагнозом на психічне захворювання і його свідчення взагалі не можуть братися до уваги і бути доказом по справі є  безпідставним, оскільки ОСОБА_15 не є недієздатною або обмежено дієздатною особою.  Статтею 76 КПК  України не передбачено обов'язкового проведення судово-психіатричної експертизи потерпілого. При проведенні досудового слідства та розгляди справи в суді  І-інстанції, ні слідчий, ні головуючий по справі,  враховуючи поведінку підсудного та те, що його свідчення повністю узгоджуються із показами інших свідків та письмовими доказами, підстав  для призначення та проведення такої експертизи не знайшли. Крім того, допитана в судовому засіданні в якості свідка лікар ОСОБА_25 показала, що хоча   ОСОБА_15 і знаходиться на обліку у лікаря психіатра, але він  адекватно сприймає  всі події.

Доводи апелянтів про упередженість свідків ОСОБА_22 не мають ніяких об’єктивних підтверджень в матеріалах справи. Їх покази, як на досудовому слідстві так і при розгляді справи в суді носили послідовний характер і узгоджувались не тільки між собою, а і з показами потерпілого ОСОБА_15 та фактичними обставинами справи. Той факт що, під час розгляду справи в суді, свідок ОСОБА_22 частково змінила свої свідчення, не яким чином не вказує про упередженість або заінтересованість даного свідка в розгляді справи, оскільки при її повторному допиті, вона чітко зазначила про причину зміни показів - вплив на неї з боку родичів засуджених та їх захисників.

Безпідставним є  твердження в апеляціях про недоведеність вини ОСОБА_2 у скоєнні злочину , передбаченого ст. 366 КК України, оскільки вони спростовуються не тільки показами потерпілого ОСОБА_15, а й висновком  судової почеркознавчої експертизи № 431 від 30 квітня 2010 року та висновком  за результатами службової перевірки від 18 березня 2010 року, проведеної СВБ ВВБ в Миколаївській області.

Виходячи саме із цих доказів,  суд обґрунтовано критично поставився до показів свідківОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_27, правильно зазначивши, що вони суперечать дослідженим в судовому засіданні доказам.

Доводи апелянтів про те, що дії засудженого ОСОБА_14 безпідставно кваліфіковано за ч. 3 ст. 364 КК України, тому що не зазначені наслідки злочинних дій, є неспроможними, оскільки, згідно вироку суду, вказано, що своїми діями ОСОБА_14 підірвав авторитет і престиж правоохоронних органів та грубо порушив конституційні права потерпілого ОСОБА_15

Що стосується посилання апелянтів на те, що ні органами слідства, ні судом не було вказано точної дати скоєння  ОСОБА_14 і ОСОБА_3 злочинів у  вересні 2009 року, то воно є безпідставним, оскільки ця дата фактично встановлена і органами досудового слідства і судом, тому у вироку  конкретно зазначено, що ці події відбувалися в кінці вересня 2009 року і це не є порушенням закону.  

Не можуть бути взяті до уваги і доводи апелянтів про те, що ОСОБА_15 є інвалідом за зором та не міг бачити, а потім впізнати осіб, які спричиняли йому тілесні ушкодження, оскільки вони спростовуються показами самого потерпілого, який пояснив, що він дійсно має поганий зір, але розрізняти предмети та осіб він має можливість.

Крім того,  свідок ОСОБА_37, лікар-окуліст, підтвердила в суді, що ОСОБА_15 може бачити на відстані 1 метра та розпізнавати обличчя осіб.

  Таким чином, з  огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд всебічно, повно і об’єктивно  дослідив докази, надав їм належну оцінку та правильно встановив фактичні обставини вчинення злочинів засудженими.

Як вбачається з матеріалів справи в ході досудового слідства, а також в суді  першої інстанції  не було  допущено суттєвих  порушень вимог матеріального та процесуального права.

Тому, колегія суддів вважає, що підстав, передбачених ст. 374 КПК України для скасування вироку та направлення справи для проведення додаткового розслідування, як того просять апелянти,  не має.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляції засуджених  ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3,  захисників ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_7  залишити без задоволення, а вирок  Братського районного суду Миколаївської області від 24 січня 2011 року  у відношенні ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_38, ОСОБА_5, ОСОБА_6  -  залишити без зміни.

Головуючий

Судді