Справа № 11-259/11 26.04.2011 26.04.2011 15.06.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-259/11р. Головуючий у 1-й інстанції: Андрощук В.В.
Категорія: ст.185 ч.3 КК Доповідач апеляційної інстанції: Семенчук О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області в складі:
у складі: головуючого Олещук Т.Л.
суддів: Кателіна В.П., Семенчука О.В.
за участю:
прокурора Якименко О.П.
засудженого: ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 лютого 2011 року, яким
ОСОБА_2, який ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:
- 08.12.2004 року вироком Заводського районного суду м. Миколаєва за ч.2 ст. 296 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та покладено обов'язки згідно ст. 76 КК України;
- 06.06.2005 року вироком Заводського районного суду м. Миколаєва за ч.1,2 ст.309 КК України із застосуванням ст.70,71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Постановою Казанковського районного суду Миколаївської області від 27.09.2007 року на підставі ст. 81 КК України звільнено умовно-достроково на не відбутий строк 1 рік 13 днів,
- 23.09.2010 року вироком Заводського районного суду м. Миколаєва за ч.3 ст. 185 КК України, ч.2 ст. 309 КК України із застосуванням ст.ст.70, 71 КК України до 3 років 1 місяцю позбавлення волі.
- засуджено за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено покарання - 4 роки позбавлення волі.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 50 гривень.
Згідно вироку суду ОСОБА_2, 25.07.2010 року о 12 годині, будучи в стані алкогольного сп’яніння, реалізуючи свій злочинний умисел, проник через вікно в одну з кімнат квартири АДРЕСА_1, звідки повторно таємно викрав майно, яке належало ОСОБА_3, а саме: мобільний телефон «NOKIA 1202-2» вартістю 208 грн., в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора «Life», яка матеріальної цінності для потерпілої не представляє, на рахунку якої були грошові кошти в розмірі 50 грн., причинивши при цьому матеріальні збитки на загальну суму 258 грн. В подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
За змістом апеляційної скарги, вбачається, що ОСОБА_2 просить вирок змінити, перекваліфікувати його дії на ч.2 ст.185 КК України та пом’якшити призначене покарання. Посилається на те, що він не проникав в кімнату потерпілої ОСОБА_3 через вікно, тому суд, на його думку, не вірно кваліфікував його дії за ч.3 ст.185 КК України. Вважає, що досудовим слідством та судом не доведено факт придбання мобільного телефону за кошти потерпілої ОСОБА_3, так як розподілу спільного майно не було.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляції, думку прокурора про залишення вироку без зміни, а апеляції без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вина засудженого підтверджується доказами дослідженими у судовому засіданні та викладеними у вироку суду першої інстанції.
Цим доказам дана вірна оцінка і на підставі їх судом дії ОСОБА_2 кваліфіковано вірно за ч.3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло.
Посилання ОСОБА_2 на те, що він не проникав через вікно в кімнату де проживала ОСОБА_3, а викрав телефон з її кімнати через відкриті двері в час коли вона була відсутня не ґрунтується на матеріалах справи та спростовуються дослідженими в суді доказами.
Факт окремого проживання та ведення господарства під час досудового слідства і в судовому засіданні підтвердили як потерпіла так і сам засуджений. Покази ОСОБА_2 про те, що він увійшов в кімнату ОСОБА_3 через двері, судом першої інстанції вірно сприйняті критично. З такою оцінкою цих обставин, колегія суддів вважає слід погодитись, оскільки судом також вірно встановлено, що потерпіла під час своєї відсутності у квартирі, замикала свою кімнату на замок.
За таких обставин судом першої інстанції була дана вірна оцінка доказам і правильно зроблено висновок про викрадання ОСОБА_2 майна шляхом проникнення у кімнату потерпілої ОСОБА_3, а його покази в ході судового слідства, про те, що він викрав телефон через відкриті двері кімнати, розцінені як неспроможні.
Що стосується покарання, то воно призначено засудженому ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, суспільної небезпеки, даних про його особу, а також обставин, що обтяжують покарання – рецидив злочинів, вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.
Разом з тим, врахувавши всі ці обставини справи суд призначив ОСОБА_2 покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.3 ст. 185 КК України.
Остаточне покарання засудженому призначено правильно у відповідності ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань.
На думку колегії суддів, суд вірно прийшов до висновку, що саме таке покарання буде достатнім для попередження вчинення засудженим нових злочинів.
Будь-яких порушень норм КПК України при проведенні досудового чи судового слідства по цій справі - не встановлено.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування вироку відносно ОСОБА_2, а тому його апеляція на цей вирок задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 лютого 2011 року у відношенні ОСОБА_2 – без зміни.
Головуючий
Судді