Справа № 11-356/11 07.06.2011 07.06.2011 15.06.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-356/11 Головуючий у 1-й інстанції: Лактіонова О.В.
Категорія: ч.3 ст.185 КК Доповідач апеляційної інстанції: Семенчук О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого судді Куценко О.В.
суддів: Олещук Т.Л., Семенчука О.В.
за участю:
прокурора Максимишина О.Л.
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 22 березня 2011 року, яким
ОСОБА_3, який ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:
- 01.11.2001 року вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва за ст.15, ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік.
- 03.04.2002 року вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва за ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ст.71 КК України до покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі. Постановою Павлоградського міського суду Дніпропетровської області від 10.07.2003 року звільненого з місць відбування покарання 10.07.2003 року умовно-достроково на не відбутий строк 1 рік 5 місяців 23 дня;
- 20.12.2005 року вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва за ч.2 ст.188, ст.15, ч.2 ст.188 КК України із застосуванням ст. 69, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі. Постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 11.07.2008 року, у зв’язку зі змінами законодавства, його дії перекваліфіковано зі ст.188 ч.2 на ст.185 ч.2 КК України з засудженням до 5 років позбавлення волі; 06.03.2009 року, на підставі ст. 81 КК України звільнено з місць відбування покарання постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 26.02.2009 року, умовно-достроково на не відбутий строк 1 рік 5 місяців 29 днів;
- засуджено за ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднана не відбута частина покарання за вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20.12.2005 року та остаточно призначено покарання у виді 4 років 1 дня позбавлення волі.
ОСОБА_4, який ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Миколаєві, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
- засуджено за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбуття покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки.
На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_4 покладено обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи.
Згідно вироку суду, 22 серпня 2010 року приблизно о 24 год., ОСОБА_3 повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_4, знаходячись у стані алкогольного сп’яніння, проникли в приміщення кафе-бару по вул. Фрунзе, 75 в с.Лимани Жовтневого району Миколаївської області, шляхом пошкодження віконної решітки та склопакету, звідки тайно викрали майно, яке належало ОСОБА_5, чим заподіяли останньому матеріальну шкоду на суму 4672 грн. 55 коп. З викраденим майном вони з місця злочину зникли, розпорядившись ним на власний розсуд.
Крім того, 16 вересня 2010 року, приблизно о 24 год., ОСОБА_3 та ОСОБА_4, знаходячись у стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою, повторно, шляхом пошкодження склопакету, проникли в приміщення магазину ПП «ОСОБА_6» по АДРЕСА_2, звідки тайно викрали майно, яке належало ОСОБА_6, чим заподіяли останній матеріальну шкоду на суму 5005 грн. 15 коп. З викраденим майном вони з місця злочину зникли, розпорядившись ним на власний розсуд.
В апеляції захисник ОСОБА_2, в інтересах засудженого ОСОБА_3, просить змінити вирок та пом’якшити призначене покарання, зменшив його до 1 року 1 дня, застосувавши ст. 69 КК України та відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбуття покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки, з покладенням обов’язки згідно ст.76 КК України.
Посилається на те, що вирок є занадто суворим, не відповідає ступеню тяжкості злочину та зазначає, що суд не врахував всіх обставин, пом’якшуючих відповідальність, а саме: визнання ОСОБА_3 своєї вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, скоєння злочинів під психологічним тиском, повне відшкодування завданої матеріальної шкоди, відсутність скарг на нього за місцем проживання, стан його здоров’я, а також знаходження його на обліку у центрі зайнятості.
Інших апеляцій на вирок не надходило.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення вироку без зміни, а апеляції без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_3 в скоєнні вказаних у вироку злочинів, передбачених ч.3 ст.185 КК України, за встановлених судом обставин - відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, є правильними і фактично в апеляції не оспорюються.
Що стосується покарання, то воно призначено засудженому ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України з урахуванням характеру і ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, даних про його особу, задовільної характеристики з місця проживання, відшкодування завданої шкоди, наявності захворювання на ВІЛ-інфекцію та скоєння злочину під час не відбутого покарання за попереднім вироком.
При призначені покарання судом обґрунтовано врахована і обставина, що обтяжує покарання – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.
Врахувавши всі обставини справи суд призначив ОСОБА_3 покарання у межах, близьких до мінімальних, передбачених санкцією ч.3 ст. 185 КК України.
Таким чином, суд першої інстанції врахував те, що засуджений визнав свою вину, щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував завдану матеріальну шкоду, стан його здоров’я та інші обставини, на які посилається апелянт.
На думку колегії суддів, суд вірно прийшов до висновку , що саме таке покарання буде достатнім для попередження вчинення засудженим нових злочинів.
Остаточне покарання засудженому також призначено з урахуванням тих обставин, на які посилається захисник у своїй апеляції, оскільки до призначеного покарання, за цим вироком, приєднана лише частина не відбутого покарання за попереднім вироком.
Таким чином, підстав вважати, що призначене покарання ОСОБА_3 є надмірно суворим та не справедливим - немає.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И ЛА :
Апеляцію захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 22 березня 2011 року у відношенні ОСОБА_3 – без зміни.
Головуючий
Судді