Справа № 22-ц-1445/11 14.06.2011 14.06.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1445/11 Суддя суду 1-ї інстанції Павлова Ж.П.
Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Ямкова О.О.
У Х В А Л А
Іменем України
14 червня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Шолох З.Л.,
суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,
при секретарі Богуславської О.М.,
за участю: представника позивача – Крайнік Т.В.,
представника відповідача – ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_5 та ОСОБА_6
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 березня 2011 року
за позовом
Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»
(далі – АТ «УкрСиббанк)
до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки ,
В С Т А Н О В И Л А:
1 квітня 2010 року АТ «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом та його уточненням до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором та договором поруки в загальному розмірі 12 732 швейцарських франків 55 сантимів, еквівалентному 96 029 грн. 41 коп. та складається з : 11 155 швейцарських франків 41 сантима заборгованості за основним та простроченим кредитом, еквівалентної 84 134 грн. 58 коп.; 1 331 швейцарських франків 24 сантимів заборгованості за строковими та простроченими процентами, еквівалентної 10 040 грн. 27 коп. і 245 швейцарських франків 90 сантимів пені, еквівалентної 1 854 грн. 56 коп..
Позивач зазначав, що позичальник ОСОБА_5 в порушення умов укладеного з нею 3 вересня 2007 року кредитного договору та додаткової угоди до нього у встановлені строки не погашає суму основного кредиту та проценти за користування кредитом, а тому банк має право вимагати від позичальника та його поручителя дострокового повернення кредитних коштів з урахуванням пені.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 березня 2011 року позов задоволено. З відповідачів в солідарному порядку на користь АТ «УкрСиббанк» стягнуто 12 732 швейцарських франків 55 сантимів заборгованості за кредитним договором та договором поруки, еквівалентній 96 029 грн. 41 коп.. Розподілені судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 і ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду і ухвалите нове, яким у задоволені вимог банка відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Судом встановлено, що 3 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 11208673000 строком до 1 вересня 2017 року. За цим договором позивач надав позичальнику кредит в розмірі 12 750 швейцарських франків, а позичальник за користування кредитними коштами у межах встановленого терміну повинен сплачувати обумовлені сторонами проценти відповідно до узгодженого графіку. Наслідком порушення строків та порядку виконання зобов’язання ОСОБА_5 є сплата нею на користь банку пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу за офіційним обмінним курсом до іноземної валюти за кожний день прострочення (а.с. 6-14).
3 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 була укладена додаткова угода до кредитного договору від 3 вересня 2007 року, за якою сторони вточнили порядок сплати комісії та процентів (а.с. 15).
В забезпечення виконання зобов’язань за цим договором 3 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 був укладений договір поруки, за умовами якого остання зобов’язалася перед банком відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором (а.с. 18).
Однак позичальник ОСОБА_5, в порушення зобов’язань у встановлені договором строки, починаючи з грудня 2008 року своєчасно не сплачувала узгоджені платежі і станом на 5 лютого 2010 року сума заборгованості за кредитом склала 11 155 швейцарських франків 41 сантим, еквівалентна 84 134 грн. 58 коп. і сума заборгованості за процентами 1 331 швейцарських франків 24 сантимів, еквівалентна 10 040 грн. 27 коп., у зв’язку з чим банком нарахована пеня в сумі 245 швейцарських франків 90 сантимів, еквівалентна 1 854 грн. 56 коп..
Задовольняючи вимоги АТ «УкрСиббанк», суд виходив з того, що кредитний договір укладено сторонами в належній формі, за наявності повноважень позивача щодо укладення кредитних договорів, у тому числі і в іноземній валюті. Але позичальник порушила умови договору і є усі підстави для дострокового стягнення у солідарному порядку з неї сумісно з поручителем заборгованості, нарахованої банком відповідно до розділу 6 кредитного договору.
З такими висновками суду слід погодитися, оскільки вони є мотивованими та обґрунтованими.
Суд обґрунтовано у відповідності до ст.ст. 526, 553-554, 611, 615, 1050, 1054 ЦК України задовольнив позов у повному обсязі.
Наявні у справі докази, в тому числі і копії банківської ліцензії №75 від 24 грудня 2001 року, дозволу №75-2 від 9 листопада 2002 року та додатку до цього дозволу, надані Національним Банком України, свідчать про те, що при наданні позичальнику даного кредиту в іноземній валюті Банк діяв в межах повноважень, визначених статтями 2, 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», статтями 3-5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», пунктами 2.1, 2.3, 5.3 Положення «Про порядок видачі банкам банківських ліцензій на виконання окремих операцій», затвердженого постановою Національного Банку України №275 від 17 липня 2001 року.
Тому доводи відповідачів про необхідність мати індивідуальну ліцензію не можуть бути взяті до уваги, оскільки вищезгаданими законами та підзаконними актами визначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на їх здійснення.
Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий
Судді