Справа № 22-ц-1507/11 02.06.2011 02.06.2011 16.06.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 22ц- 1507/11 Головуючий у першій інстанції – Батченко О.В.
Категорія 43 Доповідач апеляційної інстанції – Шаманська Н.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 червня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі
головуючого – Данилової О.О.,
суддів – Шаманської Н.О., Коломієць В.В.,
при секретарі судового засідання – Шпонарської О.Ю.,
за участю представника відповідачки – ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
представника відповідачки – ОСОБА_3
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 березня 2011 року за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «Центральний 1»
(далі – ТОВ «Центральний 1»)
до
ОСОБА_4
про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг,
в с т а н о в и л а:
У травні 2010 року ТОВ «Центральний 1» звернувся з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг. Позивач посилався на те, що відповідачка є власником квартири АДРЕСА_1 та з вересня 2007 року не виконує обов’язок щодо оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території (далі – послуги з утримання будинку), в зв’язку з чим станом на 1 травня 2010 року утворилась заборгованість в розмірі 2330 грн. 99 коп.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 березня 2011 року позов задоволено. З ОСОБА_4 на користь ТОВ «Центральний 1» стягнуто 2330 грн. 99 коп. заборгованості за послуги з утримання будинку та судові витрати.
В апеляційній скарзі представник відповідачки просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволені позову, посилаючись на відсутність договірних відносин і прав позивача на отримання оплати за комунальні послуги, а також відсутність доказів цільового використання цих коштів та неналежну якість наданих послуг.
В запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ «Центральний 1», посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просили відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-1У (далі Закон), пункту 7 Правил користування приміщеннями жилих будинків та прибудинковою територією, затверджених постановою КМУ №572 від 8 жовтня 1992 року в редакції від 24 січня 2006 року, власники квартир зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором чи законом за затвердженими тарифами.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1, має особистий рахунок № 4202 та оплачувала послуги по утриманню будинку до 2007 р., а з вересня 2007 р. припинила оплату цих послуг.
Заборгованість з 1 вересня 2007 р. по 1 травня 2010 р. становить 2142 грн. 84 коп. (а.с.11-12).
Будь-яких належних доказів порушення позивачем обов’язків щодо надання послуг з утримання будинку матеріали справи не містять.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про договірний характер правовідносин сторін, встановив обов'язок споживача послуг щодо їх оплати за встановленими тарифами та задовольнив позов про стягнення заборгованості за певний період відповідно до вищеназваних норм.
Водночас при визначенні суми заборгованості за період з 1 вересня 2007 р. по 1 травня 2010 р. суд не звернув уваги на те, що згідно історії фінансового стану послуг абонента, сума заборгованості становить 2142 грн. 84 коп., а тому рішення суду в частині стягнення заборгованості підлягає зміні.
Відсутність письмового договору про надання послуг між сторонами не може бути
підставою для звільнення споживача від участі у витратах на утримання будинку, оскільки цивільні права та обов’язки виникають не тільки з договорів, а й з дій осіб.
З матеріалів справи вбачається, що послуги з утримання будинку відповідачка, як мешканка будинку, споживала, що свідчить про наявність між сторонами відповідних правовідносин.
До того ж, відповідно до п. 3 ч.1 ст. 20 Закону укладання договору є обов'язком споживача.
Безпідставними є і твердження апелянта про відсутність у позивача повноважень на стягнення заборгованості у зв’язку з закінченням дії договору на утримання житлових будинків від 2 жовтня 2007 року (а.с.3-7). Дію цього договору угодою сторін продовжено до 23 травня 2011 року (а.с.42).
Не може бути достатньою підставою для звільнення від оплати послуг і посилання представника відповідачки на неналежну якість утримання будинку.
Так, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 20 Закону споживач має право на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі в порядку, визначеному договором або законодавством.
Такий порядок визначено статтею 18 Закону, яка передбачає у разі порушення умов договору виклик представника виконавця, складання акту-претензії з зазначенням строків, видів, показників порушень, подання акту-претензії виконавцю та обов'язок останнього вирішити питання про перерахунок платежів.
Жодних доказів дотримання такого порядку та, взагалі, звернення до позивача зі скаргами на якість послуг по утриманню будинку, відповідачка суду не надала.
Одностороння відмова споживача від участі у цих витратах у повному обсязі законом не передбачена.
Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу представника відповідачки – ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 березня 2011 року змінити, зменшивши стягнення з ОСОБА_4 на користь товариства з обмеженою відповідальність «Центральний 1» заборгованість за послуги з утримання будинку з 2330 грн. 99 коп. до 2142 грн. 84 коп.
В іншій частині вказане рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення , але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ .
Головуючий: Судді: