ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2011 р. Справа № 2а/0470/5448/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Боженко Наталії Василієвни
при секретаріВасиленко К.Е.
за участю:
прокурора
представника позивача
відповідача Овчар Т.В.
Андреюка В.В.
ОСОБА_5.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Новомосковського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Новомосковського міжрайонного центру зайнятості до ОСОБА_5 про стягнення коштів, -
ВСТАНОВИВ:
11 травня 2011 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на підставі ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2011 року надійшла адміністративна справа за позовом Новомосковського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Новомосковського міжрайонного центру зайнятості до ОСОБА_5 про стягнення коштів.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що в період з 10.03.2009 р. по 29.10.2009 р. ОСОБА_5 знаходився на обліку у Новомосковському міжрайонному центрі зайнятості як безробітний та в порушення вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» отримав від позивача за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття допомогу по безробіттю в сумі 8502 грн. 44 коп.
В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти Фонду загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття в сумі 8502 грн. 44 коп.
Відповідач у судовому засіданні позивні вимоги не визнав та просив в задоволені позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, та оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Прокурор звернувся до адміністративного суду в порядку статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України. Із посиланням на статтю 121 Конституції України зазначав, що на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року прокурори та їх заступники мають право звертатися до суду з позовними заявами в інтересах держави. Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають, у чому саме відбулося або може відбутися порушення матеріальних, або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції.
Згідно статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-XII, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Формами представництва, зокрема, є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, участь у розгляді судами справ.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17.03.2009 року ОСОБА_5 звернувся до Новомосковського міськрайонного центру зайнятості з заявою про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до законодавства України. В заяві зазначив, що на даний час не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, не є найманим працівником, не укладав договір цивільно-правового характеру, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та на пенсію за вислугу років (а.с. 10). Надав позивачу трудову книжку (а.с. 12-14). Крім того, відповідач власноруч підписав пам’ятку про права та обов’язки особи, яка перебуває на обліку в центрі зайнятості (а.с. 15).
17.03.2009 року, згідно із наказом директора Новомосковського міськрайонного центру зайнятості № НТ 090317 відповідачу, надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю (а.с. 8,9). Відповідно до наказу № НТ 091029 від 29.10.2009 року відповідач був знятий з обліку.
Згідно довідки Новомосковського міськрайонного центру зайнятості від 14.12.2010 р. №048510965 відповідач фактично отримав допомогу по безробіттю з 17.03.2009 року по 29.10.2009 року в сумі 8502 (вісім тисяч п'ятсот дві) грн. 44 коп. (а.с. 7).
В судовому засіданні відповідач не заперечував про отримання ним коштів.
Відповідно до пп. б, п. 3, ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 року № 803-12 (надалі – Закон України «Про зайнятість населення»), до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах та які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців та інші особи.
Згідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно Довідки від 13.12.2010 р. №7816123 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, відповідач був зареєстрований як фізична особа – підприємець з 10.05.2006 року, Виконавчим комітетом Новомосковської міської ради Дніпропетровської області. 20.06.2007 року до ЄДР було внесено рішення фізичної особи – підприємця про припинення підприємницької діяльності, проте державна реєстрація припинення підприємницької діяльності відбулася лише 09.08.2010 року(а.с. 4,5).
Відповідно до ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 року № 755-15 (надалі - Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців») (в редакції, що діяв на момент виникнення правовідносин) державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця проводиться у разі: прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності.
Статтею 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлений порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця за її рішенням так, для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа повинні подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття фізичною особою - підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності. Державний реєстратор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження цих документів внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення щодо припинення нею підприємницької діяльності та в той же день передати органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України повідомлення про внесення такого запису.
Для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням; свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця; довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах;довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості; довідки відповідних органів фондів соціального страхування про відсутність заборгованості або про те, що вона не перебувала на обліку.
Судом встановлено у судовому засіданні, що відповідач дійсно подавав заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем. Але не виконав процедуру встановлену законодавством України та не подав державному реєстратору, після спливу двох місяців, документи визначені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Таку процедуру відповідач виконав лише 09.08.2010 року.
Пункт 15 ст. 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначає, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.
Оскільки відповідач був зареєстрований як фізична особа – підприємець в період з 10.05.2006 р. по 09.08.2010 р., то дія ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" щодо визнання безробітним на нього не поширювалась.
Новомосковським міськрайонним центром зайнятості було складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до «Порядку розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, державної податкової адміністрації України від 12.03.2009 року за № 232/16248, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ за № 10-П від 04.01.2011 р.(а.с. 6).
Строків для проведення розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення законодавством не встановлено.
Згідно до ч.3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до п. 6.14 "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності" затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000р. №307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. У разі відмови безробітного добровільно повернути зазначені кошти, питання їх повернення вирішується у судовому порядку.
Таким чином, внаслідок неправомірних дій відповідача, які полягали у наданні Новомосковському МРЦЗ недостовірної інформації щодо своєї трудової діяльності, допомога по безробіттю отримана особою підлягає поверненню.
З урахуванням викладеного та враховуючи те, що до теперішнього часу в добровільному порядку відповідачем зазначені кошти не повернуті, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 8502 (вісім тисяч п'ятсот дві) гривні 44 коп.
Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Новомосковського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Новомосковського міжрайонного центру зайнятості до ОСОБА_5 про стягнення коштів – задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Новомосковського міськрайонного центру зайнятості (р/р 37178001002827, код 20306617, МФО 805012 Банк ГУДКУ Дніпропетровської області) безпідставно отримані кошти Фонду загальнообов’язкового державного страхування України на випадок безробіття в сумі 8502 (вісім тисяч п’ятсот дві) гривні 44 копійки.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 14.06.2011 року.
Суддя
Н.В. Боженко