Справа №2-а-1511/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2011 року                                                                                                         м. Житомир

Суддя Богунського районного суд м. Житомира  Коломієць О.С, розглянувши в порядку скороченого провадження одноособово адміністративну справу за позовом  ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Богунському районі м.Житомира про визнання дій (бездіяльності) неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати останнього призначити та виплатити на користь позивача пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 03.02.2008 року. При цьому посилається на те, що вона є громадянкою України та являється пенсіонером за віком  і відповідно до вищевказаного закону має право на призначення пенсії за віком. На підставі закордонного паспорту громадянки України від 22 липня 1998 року, термін дії якого продовжено до 22 липня 2018 року, вона виїхала на постійне місце проживання до Німеччини, де перебуває на обліку у Генеральному консульстві України в Мюнхені з 04.02.2000 року. В лютому місяці 2011 року позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком, але їй було відмовлено на тій підставі, що вона проживає в Німеччині, а пенсійне забезпечення громадян України, які проживають за кордоном, здійснюється відповідно до норм міжнародних договорів (угод). На теперішній час угоди щодо пенсійного забезпечення між Україною та Німеччиною немає.

Ухвалою судді від 31.05.2011 року адміністративний позов в частині вимог за період з 03.02.2008 року по 14.10.2010 року залишено без розгляду у зв’язку із пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Відповідач надав письмові заперечення проти позову, у яких позовні вимоги не визнав.

Суддя за результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження, оцінивши повідомлені позивачем обставини справи, вважає їх достатніми для прийняття рішення.   

        Судом встановлено, що згідно діючого пенсійного законодавства ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»громадяни України мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками 55 років і наявності страхового стажу не менш п'яти років. Відповідно до ч.1 ст. 45 вищевказаного закону пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення особою пенсійного віку.

         Відповідно до п.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації) заявника.  Згідно ч.1 ст. 47 Закону пенсія виплачується щомісячно організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсії, у строки не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера і межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

        Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень п.2 ч.1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»вищевказані положення визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Верховній Раді України вказано на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору.

        Право позивача на виплату пенсії, яка проживає за кордоном, має дві площини реалізації –внутрішню (регулювання всередині України) та зовнішню (регулювання поза межами території України). Ці питання не можливо вирішити без взаємодії з компетентними органами держави, в якій проживає позивач, оскільки їх регулювання потребує врахування на міждержавному рівні  низки різноманітних особливостей, які притаманні внутрішньому праву окремо визначеної держави.  Враховуючи, що договору між Україною і Німеччиною, який би прописував механізм виплати пенсії не укладено, в даний час питання щодо виплати пенсіонерам, які постійно  проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору не врегульовано, підстав для призначення пенсії позивачу на території України відповідно до вищевказаного Закону у суду не має.      

Доводи позивача про неправомірність дій відповідача щодо відмови призначити пенсію за віком, є необґрунтованими і до задоволенню не підлягають.  

Оцінивши надані позивачем та відповідачем обставини, керуючись Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,  ст.ст. ст.ст. 8, 9, 11, 17, 71, 161, 162, 183-2 КАС України, суд –

постановив:

        У задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Богунському районі м.Житомира про визнання дій (бездіяльності) неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.  

         Суддя