ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2011 р.  Справа № 2а/0470/4485/11

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника Віталія Валерійовича  

розглянувши у письмовому провадженні  у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі до Відділення виконавчої дирекції фонду в місті Дніпропетровську Дніпропетровської області про  стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2011 Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань на Україні в м. Дніпропетровськ про стягнення з відповідача на користь позивача витрати Управління на виплату гр. ОСОБА_2 державної адресної допомоги, пенсії та щомісячної пільгової грошової допомоги на прожиття за період з грудня 2010 року по лютий 2011року (включно), а всього витрати на загальну суму 2234,00 грн.  

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.   

У відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали  справи, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року №1105-14, (далі - Закон України №1105), страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків, який є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту і є окремою юридичною особою. Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків, відповідно до ст.18 Закону України №1105, є постійно діючим виконавчим органом управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах та містах обласного значення. Управління та відділення виконавчої дирекції Фонду є окремими юридичними особами.

Відповідно до ст.2 цього Закону - "особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконання ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону". Слід зазначити, що в цьому пункті мова йде про відшкодування шкоди, право на отримання якої було встановлено за часів СРСР, а не СНД.

В силу пп. "г", "д" п.1 ч.І ст.21 Закону України № 1105, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законодавством порідку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. При цьому, згідно п.16 ст.34 Закону України №1105, виплата пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 22.02.2001р. №2272-ПІ, який набрав чинності з 01.04.2001р., Фонд соціального страхування сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду соціального страхування документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, нещасний випадок з гр.ОСОБА_2 стався при виконанні ним трудових обов'язків на території Російської Федерації за часів СНД, відповідно він не був застрахований в Україні і за нього не сплачувались страхові внески до ФССНВУ. До того ж на сьогоднішній день документів стосовно гр.ОСОБА_2 відповідачу - Відділенню Фонду не передано, тому Відповідач не має правових підстав для включення до взаємозаліку та здійснення відшкодувань Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності наслідок нещасного випадку на виробництві.

Отже, діючим законодавством не передбачено порядок відшкодування виплачених пенсій потерпілим, які отримали трудове каліцтво в інших країнах, Пенсійним Фондом України за рахунок ФССНВУ. Таким чином, спірне питання повинно було б бути врегульовано міжнародним законодавством. Зокрема, з цього питання діє Угода про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписана 9 вересня 1994 року державами колишнього Союзу PCP (Азербайджан, Вірменія, Білорусія, Грузія, Казахстан, Киргизія, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменія, Узбекистан, Україна).

Відповідно до ст.2 цієї Угоди відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (в тому числі, при настанні втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівником трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), проводиться роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалося на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я. В даному випадку нещасний випадок стався з гр. ОСОБА_2 на території Росії та не за часів СРСР, таким чином, відповідно до норм даної угоди всі витрати, пов'язані з відшкодуванням шкоди внаслідок нещасного випадку на виробництві повинні здійснюватися країною роботодавця, тобто Росією.

Оскільки норми Закону Украіш № 1105 виходять із тих же засад, відсутність законодавчої ратифікації зазначеної Угоди, не є перешкодою для застосування її норм.

Також, на сьогоднішній день діє Угода про співробітництво у галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, ратифікована Верховною Радою України 11.07.1995р., згідно з якою відшкодування потерпілому шкоди, вчиненої внаслідок нещасного випадку на виробництві, здійснюється стороною тієї держави, де стався нещасний випадок.

Питання надання пенсій, в тому числі і пенсій по інвалідності, регулюються також Угодою країн-учасниць СНД про гарантії прав громадян держав співдружності у галузі пенсійного забезпечення (підписана 13.03.1992р.).

04.03.2003р. Постановою Правління Пенсійного Фонду України та Правління Фонду Соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №5-4/4 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003р. за №376/7697) затверджено „Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання"(далі - Порядок).

Цей Порядок розроблено відповідно до Законів України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та "Про пенсійне забезпечення". Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", в тому числі добровільно застрахованим (крім осіб, зазначених в пункті 2 статті 8 цього Закону), та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР (згідно до п.2 цього Порядку).

Пункт 3 вказаного Порядку встановлює критерії, суми яких саме пенсій по інвалідності в зв'язку з трудовим каліцтвом необхідно включати до акту звірки - підстави для перерахування коштів Фондом відповідача Фонду позивача. Це пенсії по інвалідності в зв'язку з нещасним (страховим) випадком на виробництві з застрахованим від нещасного випадку згідно з Законом України №1105, котрі (випадки) були розслідувані згідно з Положенням "Про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань і аварій на виробництві", затвердженого Постановою КМУ від 21.08.01 р. за №1094.

Цей нормативний акт не встановлює права та обов'язки по взаєморозрахункам, а встановлює процедуру погодження тих виплачених Позивачем сум, котрі будуть використані Фондами Позивача та Відповідача при взаєморозрахунках.

Порядок не приписує відповідачу погоджувати та брати до заліку те, з чим він не згоден.

Статтею 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-ХІІ) в редакції Закону N2981-111 від 17.01.2002р. передбачено, що пенсійне забезпечення в Україні здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Статтею 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-ХІІ ) визначено, що виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.

Проведення ж взаєморозрахунків з приводу відшкодування пенсій потерпілим, що отримали каліцтво за межами України за часів СНД між Позивачем і Відповідачем ні діючим національним законодавством, ні міжнародними угодами не передбачено.

Виходячи з викладеного, пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадян держав - учасників СНГ в галузі пенсійного забезпечення та членів їх сімей здійснюються за законодавством держави, на території якої вони проживають, і не повинні враховуватися при призначенні, проведенні перерахування сум щомісячних страхових виплат, а тим більше відшкодовуватися Фондом соціального страхування від нещасного випадку на виробництві Пенсійному Фонду України.

Посилання Позивача на Порядок відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання від 04.03.2003р. №5-4/4 в даному випадку є порушенням матеріального права, тому що зазначеним Порядком передбачено здійснення розрахунків на централізованому рівні тільки тих виплат, що здійснюються за національним законодавством. Цим Порядком не передбачено відшкодування за рахунок Відповідача виплачених Пенсійним Фондом України пенсій потерпілим, які отримали каліцтво поза межами України за часів СНД.

Виходячи з наведеного, згідно чинного законодавства України та відповідних міжнародних угод, підстави для включення до акту звірки (а в подальшому і відшкодування цих виплат) Управлінню Пенсійного Фонду України в Дніпроперовському районі Дніпропетровської області відділенням Виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України в м. Дніпропетровську Дніпропетровської області виплат пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання відсутні і призведуть до нецільового витрачання коштів ФССНВУ.

Згідно п. 2 вказаного Порядку останній визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів.

Згідно з п. 4 Порядку відшкодуванню підлягають такі суми:

- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію (в даному випадку - державна адресна допомога, а це не тотожні поняття);

- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;

- сума витрат пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначеної пенсії.

Тобто, єдиним документом, який передбачає відшкодування Фондом Відповідача Фонду Позивача коштів, є Постанова № 5-4/4 від 04.03.2003 р., і пунктом 4 Порядку визначений виключний перелік сум, які приймаються до заліку для відшкодування видатків Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Затверджений постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 04.03.2003 року за № 5-4/4, Порядок не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.

Зазначений Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом № 1105.

Підстав для визнання незаконними дій Відповідача щодо відмови включати до актів щомісячної звірки суму витрат на виплату і доставку державної адресної допомоги немає, оскільки Законом України „Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та Порядком № 5-4/4 таке відшкодування не передбачене.

Державна адресна допомога не входить до переліку сум, що підлягають відшкодуванню відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення" та "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та не є складовою частиною пенсії.

Відповідно до пункту 1.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійною України від 30.04.2002р. №8-2, управління Пенсійного Фонду в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області у своїй діяльності керується постановами правління Пенсійного фонду України.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Дніпропетровську Дніпропетровської області згідно із ст. 14 ЦК України як юридична особа виконує свої обов'язки у межах, встановлених актами цивільного законодавства, серед яких є постанова Кабінету Міністрів України № 1215 від 18 вересня 2004 року "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення", якою затверджено механізм перерахування коштів, які спрямовуються на виплату щомісячної державної адресної допомоги до пенсії (дотації).

В пункті 4 вищевказаної постанови №1215 законодавцем визначено за рахунок чиїх коштів здійснюється виплата адресної допомоги до пенсії (дотації), а саме - за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та державного бюджету.

Пенсійний Фонд України, як головний розпорядник коштів державного бюджету, призначених на виплату щомісячної державної адресної допомоги до пенсії (дотації), визначає суму коштів та подає до Мінфіну розрахунок видатків на цю мету.

Відповідно до п. 4 зазначеної Постанови КМУ № 265 "виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога". Таким чином, з цих двох пунктів зазначеної Постанови не вбачається прямий обов'язок відділення Фонду відшкодовувати суми виплат державної адресної допомоги, яка була виплачена інвалідам органами Пенсійного фонду. Адже кошти, з яких виплачується пенсія та державна соціальна допомога формуються з обов'язкових внесків підприємств, установ, організацій, внесків громадян, внесків окремих категорій працівників (працівників сільського господарства) та інших платежів.

Відповідно до Постанови КМУ № 30 від 30 січня 2008 р. "Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2008 рік" виплата пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України. Отже і в цій постанові не зазначено, які саме види пенсійних виплат підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України.

Таким чином, зазначені нормативні акти жодним чином не регулюють обов'язок Відповідача відшкодовувати суми щомісячної державної адресної допомоги Позивачу. Адже відповідно до Постанови КМУ №30 "Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2008 рік" дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, для відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою інвалідам внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання щомісячної адресної допомоги, підвищення, передбачених постановами КМУ від 26.03.2008 р. №265, від 30.01.2008р. №30, підстав не вбачається. Тому, сума державної адресної допомоги, яка була виставлена Позивачем, також не підлягає відшкодуванню.

Таким чином, виходячи із вищевикладеного, позовні вимоги Позивача про стягнення витрат по виплаті та доставці пенсії по інвалідності та щомісячної цільової грошової допомоги (за часів СНД), державній адресній допомозі в розмірі 2234,00 грн. пенсіонеру ОСОБА_2 є неправомірними, оскільки для цього немає жодних матеріально-правових підстав.

Суд вважає, що обраний у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права є неналежним, тобто таким, що не відповідає змісту прав управління ПФУ в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області щодо відшкодування понесених ним витрат.

Чинним законодавством визначено, що відшкодування витрат може мати місце лише на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України, а не їх органами на місцях, і акт звірки, який підписують Сторони в даній справі, є лише підтвердженням проведення звірки та документом, який містить позиції двох сторін, кожна з яких відповідає за наведені нею дані.

Акт звірки не встановлює права та обов'язки по взаєморозрахункам, а встановлює процедуру погодження тих виплачених Позивачем сум, котрі будуть використані Фондами Позивача та Відповідача при взаєморозрахунках.

П. 6 Порядку, крім підписання актів звірки між Позивачем і Відповідачем потребує погодження на рівні обласних управлінь Позивача і Відповідача довідки про відшкодування Фондом Відповідача спірних сум у порядку взаєморозрахунків. Таким чином, на вказаному рівні знову потрібний позов про примусове погодження вказаної довідки.

Тобто, у разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції шляхом пред'явлення позовних вимог про відшкодування витрат до належного відповідача (на централізованому рівні).

Суд вважає, що обраний позивачем у даній справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права є таким, що не відповідає змісту прав Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровському районі щодо відшкодування понесених ним витрат, оскільки вищезазначений Порядок, на який посилається позивач, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, а встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків передбачає відсутність спору.

Виходячи з наведеного, згідно з чинним законодавством України підстави для стягнення з Відділення Фонду витрат, зазначених в позові, на користь Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області відсутні.

Отже, Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області невірно визначило спосіб захисту порушених прав, тому в задоволені позовних вимог необхідно відмовити.

Також, суд зазначає, що відповідно до п. 3 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів.

Інших підстав для звернення одного суб'єкта владних повноважень із адміністративним позовом до іншого Кодексом не передбачено.

Із даного позову вбачається, що спір між управлінням Пенсійного Фонду України та Відділенням Фонду не є компетенційним. Відділення Фонду в даному випадку будь-якими своїми діями чи рішеннями не втручалося в компетенцію управління Пенсійного Фонду України.

Пунктом 5 ч.2 ст.17 КАС України встановлено також, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Законодавством України про пенсійне забезпечення не передбачено права органів Пенсійного фонду України звертатися із позовом до інших суб'єктів владних повноважень про зобов'язання вчинення ними певних дій.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.   

З урахуванням викладеного, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 128, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                   ПОСТАНОВИВ:

   У задоволенні адміністративного позову відмовити.          

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186  Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                       

В.В. Кальник