ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2011 р. Справа № 2а/0470/5123/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук Світлана Василівна
при секретаріСнаговський О.С.
за участю:
від позивача:
від відповідача: ОСОБА_3 (дов. у справ);
ОСОБА_4 (дов. у справі);
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська торгова компанія" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення - рішення, -
ВСТАНОВИВ:
29 квітня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Придніпровська торгова компанія» звернулось з адміністративним позовом до Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 квітня 2011 року №0000612320 по нарахуванню податку на додану вартість в сумі 81 867,00 грн., штрафні санкції на суму 40 934,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 22 квітня 2011 року №0000602320 по нарахуванню податку на прибуток підприємств в сумі 102 336,00 грн., штрафні санкції на суму 76 752,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що податковий орган, перевищуючи свої службові повноваження, вчинив дії: склав акт перевірки і виніс податкові повідомлення-рішення, що не відповідають вимогам діючого законодавства, так як ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні», ст.20 Податкового кодексу України не передбачено проведення виїзних документальних позапланових перевірок платників податків з питань дотримання вимог положень ст.ст.203, 215, 216, 626, 629, 837, 838 ЦК України з їх контрагентами; акт перевірки позивач вважає таким, що оформлено з порушенням діючого законодавства, і в якому викладено недостовірні факти, в результаті чого неправомірно донараховано позивачу податок на додану вартість за вересень-грудень 2010 року, січень 2011 року та податок на прибуток за ІV квартал 2010 року, оскільки у нього наявні усі первинні бухгалтерські документи по господарських операціях з ПП «Менеджемнтбудпром», які підтверджують правомірність віднесення понесених позивачем витрат за цими договорами до валових витрат та нарахування податкового кредиту, а товарно-транспортна накладна регламентує взаємовідносини перевізника і замовника, як учасників транспортного процесу, і для ведення податкового обліку купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей не застосовується, не є бланком суворої звітності.
Ухвалою суду від 10.05.2011р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/5123/11 та призначено справу до розгляду на 24.05.2011р.
У зв’язку із необхідністю витребування первинних документів по господарським операціям між позивачем та ПП «Менеджемнтбудпром» в судовому засіданні оголошено перерву до 07.06.2011р.
В судовому засіданні 07 червня 2011 року представником позивача суду надано клопотання про доручення до матеріалів справи документів, які є доказами по справі, що обґрунтовують позовні вимоги.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що позивачем на момент проведення перевірки не було надано документи, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості, а порядок транспортування (фізичного переміщення) указаних активів не підтверджено товарно-транспортними накладними, в результаті чого ТОВ «Придніпровська торгова компанія» занижено податок на прибуток на загальну суму 347897 грн., у тому числі: за ІV квартал 2010 року – 347 897 грн., та занижено ПДВ на загальну суму 278316 грн., в тому числі за вересень 2010 року - 52 167,00 грн., за жовтень 2010 року – 88 935,0 грн., за листопад 2010 року – 55 347,00 грн., за грудень 2010 року – 39 943 грн., за січень 2011 року 41 924 грн.
Відповідач надав для доручення до матеріалів справи постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.11р., якою в задоволенні позову ТзОВ «Придніпровська торгова компанія» до Новомосковської ОДПІ про скасування рішення та податкового повідомлення рішення відмовлено. Така постанова суду долучена до матеріалів справи, однак суд не приймає її до уваги, бо вона станом на 10.06.11р. не набрала законної сили.
У зв’язку з необхідністю сторін ознайомитися з наданими документами в судовому засіданні оголошено перерву до 10.06.2011 року.
Заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зробив висновок, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
за результатами проведеної працівниками відповідача позапланової виїзної перевірки позивача складено акт №107/231/36399359 від 08.04.2011 року “Про результати виїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровська торгова компанія» (код ЄДРПОУ – 36399359) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період: з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року», в якому встановлено порушення ТОВ «Придніпровська торгова компанія»“ п.4.1 статті 4, пункту 5.1., підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 і підпункту 11.2.1 пункту 11.2 і підпункту 11.3.1 пункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (надалі Закон №334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевіряється, всього у сумі 347897 грн., у тому числі за IV квартал 2010 року в сумі 347897 грн.; пункту 1.4 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1, підпункту 3.2.4 пункту 3.2 статті З, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.2.1 і 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1 і 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 03.07. 1997 року №168/97-ВР (надалі Закон №168/97-ВР), в результаті чого занижено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, всього на суму 278 316 грн., в тому числі за вересень в сумі 52 167,00 грн., жовтень,- 88 935,00 грн. і 55 347,0.0 грн. - листопад 2010 року , 39943 грн. за грудень 2010 року та 41924 за січень 2011 року.
Так, в акті перевірки зафіксовано, що укладений між позивачем та його контрагентом ПП “Менеджментбудпром” договір за №ДГ-0000080 від 01.11.2010 року на поставку насіння соняшника вчинений без мети настання реальних наслідків і відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч. 5 ст.203 ЦК України є нікчемним, згідно ст.216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю, оскільки посадові особи ПП “Менеджментбудпром” згідно даних проведеної зустрічної перевірки на цьому підприємстві не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням відсутності основних засобів, трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, транспортного та торгівельного обладнання для здійснення господарської діяльності, які економічно необхідні для здійснення такого виду діяльності; не встановлено факту передачі товарів, робіт (послуг), довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів, в наслідок чого зроблено висновок, що ПП “Менеджментбудпром” велась діяльність спрямована на здійснення операцій, пов’язаних з наданням податкової вигоди третім особам.
В ході перевірки, як вказано в акті, позивачем не надано документів, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості, а порядок транспортування (фізичного переміщення) указаних активів не підтверджено товарно-транспортними накладними; не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу ПП “Менеджментбудпром” та ТзОВ «Придніпровська торгова компанія» за період 01.11.10р. по 31.12.10р. та подальшої реалізації підприємствам-контрагентам: ТОВ «Оліс ЛТД», ПП «Агроексім-К», ПП «Сігма», ТОВ «Деметра».
На підставі акту перевірки податковим органом 22.04.2011р. винесено податкові повідомлення-рішення:
- №0000612320, яким згідно з п.п. 54.3.2 п.п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, п. 1.4 ст. 1, п.п.3.1.1 п. 3.1, пп 3.2.4 п. 3.2 ст. 3, п. 4.1. ст.. 4, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1, пп 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 122 801 грн., з яких 81 867 грн. - основний платіж, 40 934 грн. – штрафні (фінансові) санкції;
- №0000602320, яким згідно з .п. 54.3.2 п.п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, п. 4.1 ст.4, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 пп. 11.2.1 п. 11.2 пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону №334/94-ВР позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: податок на прибуток підприємств на суму 179 088 грн., з яких 102 336 грн. - основний платіж, 76 752 грн. – штрафні (фінансові) санкції.
Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач просить визнати протиправними та скасувати.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону №334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Відповідно до п.5.3.9 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як вбачається зі справи, між позивачем (покупець) та ПП “Менеджментбудпром” (продавець) укладено договори купівлі-продажу насіння соняшника №ДГ-0000080 від 01.11.2010 року та макухи №ДГ-0000081 від 01.12.2010 року, згідно умов яких продавець зобов’язаний передати у власність покупцю товар, в кількості згідно рахунка-фактури та накладних, а покупець зобов’язаний прийняти цей товар та оплатити за нього суму згідно накладних.
Згідно п.2.1 договорів орієнтовна вартість договорів буде відповідати накладним по відвантаженню товару.
Сторони у договорах погодили, що продавець зобов’язаний передати покупцю товар належної якості за місцем по домовленості.
Гроші за проданий товар перераховуються на розрахунковий рахунок продавця протягом 3 календарних днів, після виставлення рахунка-фактури (п.4.1 договорів).
Судом встановлено, що на виконання умов зазначених вище договорів ПП “Менеджментбудпром” виписало позивачу: видаткову накладну РН-001744 (соняшник 31.070 т.) від 03.11.2010 року на суму 128 643, 56 грн., в тому числі ПДВ 21 440, 59 грн.; податкову накладну №1744 від 03.11.2010 року на суму ПДВ - 21 440, 59 грн. ; видаткову накладну РН-0001908 (соняшник 95.000 т.) від 01.12.2010 року на суму 365 750, 00 грн., в тому числі ПДВ 60 958, 33 грн.; податкову накладну №1908 від 01.12.2010 року на суму ПДВ – 60 958, 33 грн.; видаткову накладну РН-0001965 (жмих соняшника 53.500 т.) від 10.12.2010 року на суму 96 300, 00 грн., в тому числі ПДВ 16 050, 00 грн.; податкову накладну №1965 від 10.12.2010 року на суму ПДВ – 16 050, 00 грн.; видаткову накладну РН-0002037 (жмих соняшника 0.680 т.) від 23.12.2010 року на суму 1207, 68 грн., в тому числі ПДВ 201, 28 грн.; податкову накладну №2037 від 23.12.2010 року на суму ПДВ – 201, 28 грн.; видаткову накладну РН-0002074 (жмих соняшника 14.440 т.) від 29.12.2010 року на суму 24 779, 04 грн., в тому числі ПДВ 4129, 84 грн.; податкову накладну №2074 від 29.12.2010 року на суму ПДВ – 4 129, 84 грн.
Розрахунки між сторонами за договорами здійснювались шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок продавця, що підтверджується платіжним дорученням №320 від 23.12.2010 року в сумі 128 643, 56 грн., платіжним дорученням №2 від 12.01.2011 року в сумі 27 714,00 грн., платіжним дорученням №1 від 12.01.2011 року у сумі 122 286,72 грн., платіжним дорученням №27 від 17.02.2011 року у сумі 188 036, 00 грн., платіжне доручення №62 від 20.01.2011 року у сумі 150 000, 00 грн. (знаходяться у справі).
Усі витрати, понесенні позивачем за договорами купівлі-продажу, віднесені ним до валових витрат, а суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій ПДВ.
Відповідно п.7.4.5 Закону №168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
У п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР вказано, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Податкова накладна видасться платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168-ВР).
Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зареєстрованою як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (пункти 2 та 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997року за №233/2037).
Відповідно до приписів пп.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.п.198.2 ст.198 вказаного Кодексу).
Згідно ч.2 п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
ПП “Менеджментбудпром” на момент виписання ним позивачу податкових накладних було зареєстроване як платник податку на додану вартість, що відповідачем заперечується.
Доказів анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП “Менеджментбудпром” суду не надано.
Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З аналізу вищенаведених норм права та наявних у справі первинних документів можна зробити висновок, що всі первинні документи, надані позивачем, відповідають вимогам, встановленим Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по наданню послуг.
Щодо відсутності документів, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості, то наявність чи відсутність таких документів згідно наведених вище норм права не впливає на правомірність віднесення позивачем витрат згідно договорів до валових витрат та зарахування податку на додану вартість по податкових накладних до податкового кредиту. Спору між сторонами про якість та відповідність стандартам поставленої продукції не має.
Пунктом 11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Згідно п.п. 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 вказаних Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Сторони у договорах домовились, що продавець зобов’язаний не пізніше 5 днів забезпечити відвантаження і поставку товару за адресою покупця чи іншого вантажоотримувача, вказаного покупцем в усній формі.
Отже, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов’язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій; відсутність саме товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення витрат з придбання товарів до складу валових витрат.
Укладені між сторонами договори не визналися недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цього правочину не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним. Позивач вважає такі договори укладеними у відповідності до вимог чинного законодавства та таким, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, зокрема, в акті перевірки зазначено, що реалізація отриманих від ПП “Менеджментбудпром” товарів, згідно з наданими для перевірки документами (реєстри видаткових податкових накладних за грудень 2010 року, податкові та видаткові накладні), частково здійснювалась позивачем в адресу ПП «Агроексім-К», ТОВ «Дерма», ПП «Сігма».
Позивачем було надано документи, які підтверджують правові наслідки вчиненого правочину; те, що господарські операції мали реальний характер; документи, з яких вбачається фактична реалізація товарів іншим контрагентам, однак відповідачем при винесені спірних податкових повідомлень-рішень зазначене не було прийнято до уваги.
Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов’язок платника податку надати покупцю податкову накладну.
Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб’єкт владних повноважень не надав доказів та не довів обґрунтованості визначення податкових зобов’язань позивачу та правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, в свою чергу позивач, про що свідчать матеріали справи, належним чином виконав свої договірні зобов’язання та сплатив у безготівковому порядку грошові суми, в тому числі із податку на додану вартість, тому у суду є підстави задоволили позовні вимоги.
На підставі статей 94, 98 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються на його користь з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.2, 8-12, 69, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ТОВ «Придніпровська торгова компанія»“ задоволити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.04.2011р. №0000612320 по нарахуванню податку на додану вартість в сумі 81 867,00 грн. та штрафних санкцій на суму 40 934,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 22 квітня 2011 року №0000602320 по нарахуванню податку на прибуток підприємств в сумі 102 336,00 грн. та штрафних санкцій на суму 76 752,00 грн., видані Новомосковською об’єднаною державною податковою інспекцією.
Судові витрати, понесені позивачем в сумі 3 грн. 40 коп., стягнути на його користь з Державного бюджету України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 14.06.11р.
Суддя
С.В. Ніколайчук